Ухвала суду № 18259431, 09.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2011 р.                    м. Київ                                        К/9991/4856/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

при секретарі судового засідання:          Ткачук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року

у справі № 2а-6927/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт»(далі –позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі –відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі –відповідач-2) задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000542360/0 від 20 серпня 2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 948 645,00 грн.Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 948 645,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт»судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1 703,40 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Принт-Експорт»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за березень-червень 2010 року, які виникли за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з лютого по травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 613/23-616/35155783 від 19 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542360/0 від 20 серпня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 4252592,00 грн.

Зокрема, за березень 2010 року зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 948 645,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з непідтвердженням фактів виникнення податкових зобов’язань по ланцюгу постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту надмірної сплати сум податку на додану вартість по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

          Так, згідно проведеного підчас перевірки аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано позивачем по взаємовідносинах з підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), а згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по ланцюгам постачання не встановлено підприємств-виробників або імпортерів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки, позивачем в ході судового розгляду справи надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалась господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за березень 2010 року, то у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000542360/0 від 20 серпня 2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року.

          Однак, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

          Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили за якими саме господарськими операціями позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, не надано жодної правової оцінки зазначеним операціям враховуючи їх специфіку та не з’ясовано реальність виконання спірних господарських зобов’язань.

Так, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у відповідача-1 докази, які підтверджують його доводи щодо порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов’язань та докази, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зокрема, порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов’язань може бути підтверджено їхніми податковими деклараціями з податку на додану вартість, в яких в графі податкове зобов’язання –останнє не відображалось та, відповідно, податок до бюджету не сплачувався, а також прийнятими податковими органами податковими повідомленнями-рішеннями про визначення податкових зобов’язань за наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств по реалізації товару, який придбавався позивачем.

Суди не вимагали від відповідача-1 надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

          Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

                                                                                           Костенко М.І.

                                        Маринчак Н.Є.

                                        Острович С.Е.