Ухвала суду № 18259089, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"26" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-27764/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Гурзуф»до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішення, -

          в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, позов Державного підприємства «Гурзуф»до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 02.07.2007 № 0001822301/0 та № 0001861301/0.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач провів виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2007 по 31.03.2008. В результаті перевірки було складено акт від 23.06.2008 №1587/23-1/00412843/81.

На підставі акту перевірки №1587/23-1/00412843/81 відповідач 02.07.2008 прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001822301/0, згідно з яким за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3. , п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 , п. 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1138451 грн., з яких 758967 грн. - за основним платежем, 379484 грн. - штрафних санкції, прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001861301/0, за порушення п.п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначив суму податкового зобов'язання по частині чистого прибутку (доходу) у сумі 28460 грн. (за штрафними санкціями).

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001822301/0 від 02.07.2008.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»розповсюджувалося на період до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28 листопада 2003 року № 1352-ІУ, до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2287-ІУ, до 1 січня 2007 року - згідно із Законом України від 18 жовтня 2005 року № 2987-ІУ, до 1 січня 2008 року - згідно Законом України від 19 жовтня 2006 року № 273-V.

Зі змісту положень пункту 11.29 статті 11 Закону випливає, що спеціальний режим оподаткування розповсюджується на сільськогосподарських товаровиробників в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства щодо здійснення ними операцій: з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва; з поставки продукції (крім підакцизних товарів), виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Позивач, який є сільськогосподарським виробником - заводом первинного виноробства, в період, який перевірявся , здійснював вирощування та переробку винограду, продаж продукції власного виробництва - виноматеріалів - на підприємства вторинного виновиробництва, що підтверджено відповідачем під час розгляду справи.

Позивачем залучені до матеріалів справи Експертні висновки Торгово - промислової плати Криму № 17-О/04-13 від 15.02.2007, № 17-О/04-13 від 15.02.2008, в яких зафіксовано, що позивач виробляє матеріали з кодами 2204296500, 2204297500, 2204299400 і 2204298900, 2204299500, 2204299600, 2204217900, 2204219400, 2204218900.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що на позивача розповсюджується дія Указу Президента України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників»дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищевикладене правомірним є подання позивачем до податкових органів дві декларації по ПДВ –спеціальну (окрему) і загальну декларацію по ПДВ.

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізне мита на спирт етиловий і алкогольні напої»не встановлено акцизного збору на продукцію, вироблену позивачем, яка мала коди 2204296500, 2204297500, 2204299400 і 2204298900, 2204299500, 2204299600, 2204217900, 2204219400,2204218900.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001861301/0 від 02.07.2008.

Позивач є некорпоратизовним державним підприємством із стовідсотковою долею держави в статутному фонді, яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств. Частинами першою і третьою ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

У ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»визначені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), до яких відносяться, зокрема, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Отже, порядок нарахування дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами визначений в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законом з оподаткування по зазначеному платежу.

Згідно п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Вірним є висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, що дивіденди за своєю суттю є різновидом податку на прибуток, а позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, останній в силу положень Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»не повинен був нараховувати та перераховувати дивіденди в доход Державного бюджету. В силу викладеного у відповідача були відсутні підстави нараховувати в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя С.Е. Острович