Ухвала суду № 18258953, 09.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-19160/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року

у справі № 2-а-2040/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Інтер»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Інтер»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі –відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001702302/0 від 06 вересня 2007 року, № 0001762302/1 від 28 вересня 2007 року та № 0001762302/2 від 12 грудня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Горизонт-інтер» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Горизонт-Інтер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3803/23-5/33288756 від 30 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001702302/0 від 06 вересня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 40 750,00 грн. (31 580,00 грн. –основний платіж, 9 170,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001762302/1 від 28 вересня 2007 року та № 0001762302/2 від 12 грудня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР), оскільки, позивачем не віднесено до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої згідно з договором доручення № 1 від 01 червня 2006 року, укладеного між ТОВ «Горизонт-Інтер»та Акціонерним товариством «Харківстальконструкція».

          Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (повірений) та АТ «Харківстальконструкція»(довіритель) укладено договір доручення № 1 від 01 березня 2006 року, відповідно до умов якого повірений зобов’язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя придбати будівельні матеріали, перелік яких визначається у заявках, що надсилаються довірителем на адресу повіреного.

          19 грудня 2007 року АТ «Харківстальконструкція»отримано від позивача лист з пропозицією продовжити термін дії договору на один рік з кінцевим терміном дії 31 грудня 2008 року та два примірники проекту договору, скріплені підписом керівника та печаткою ТОВ «Горизонт-Інтер».

          В свою чергу, на зазначені умови АТ «Харківстальконструкція»погодилось, скріпивши примірники договору підписом керівника та своєю печаткою.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід підприємства включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

          Підпунктом 1.22.1 пунктом 1.22 статті 1 Закону №334/94-ВР визначено, що безповоротна фінансова допомога –це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

          Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

          Отже, необхідною підставою визнання фінансової допомоги безповоротною є перш за все наявність договору про поворотну фінансову допомогу та відповідні суми, які передані за цим договором, на неповернутий залишок яких нараховується сума процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору № 1 від 01 березня 2006 року АТ «Харківстальконструкція»не передавало у власність позивача грошові кошти, а лише надавало їх для того, щоб ТОВ «Горизонт-Інтер»мало можливість виконати свої договірні зобов’язання щодо придбання будівельних матеріалів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, кошти, отримані позивачем на виконання умов договору № 1 від 01 березня 2006 року, не є поворотною фінансовою допомогою, то визначення позивачу податкового зобов’язання за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР є безпідставним.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

                                                                                           Костенко М.І.

                                        Маринчак Н.Є.

                                        Острович С.Е.

Суддя А.О. Рибченко