Ухвала суду № 18257924, 30.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-29016/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

Костенко М.І.

Степашко О.І. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

          в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду АР від 1 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 30 березня 2009 року № 0003201700/0 в частині нарахування Відкритому акціонерному товариству «Нижньогірський»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9235,28 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2009 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини у справі виникли у зв’язку з прийняттям Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АР Крим податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2009 року за № 0003201700/0 про визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 13852,92 грн., у тому числі –4617,64 грн. –за основним платежем та 9235,28 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30 березня 2009 року за № 0000772300/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 19174,50 грн., у тому числі –15083,00 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30 березня 2009 року за № 0000782300/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7336,46 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті податковою інспекцією на підставі акту планової виїзної перевірки ВАТ «Нижньогірський»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року за № 274/23-00/00412978 від 19 березня 2009 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про проведення мораторію.

Відповідно до статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи, що строк виконання податкових зобов’язань щодо сплати податку з доходів фізичних осіб у позивача –податкового агента та платника податку у розумінні пункту 1.1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року настав лише після порушення провадження у справи про банкрутство та введення мораторію, а саме –протягом 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у період санації, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не поширюється.

Цей висновок кореспондує зі змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Але, відносно позивача постанова про визнання його боржником і відкриття ліквідаційної процедури господарським судом не виносилося.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що податковою інспекцією правомірно нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку з доходів фізичних осіб на поточні податкові зобов’язання, у зв’язку з чим висновки суду першої інстанції у вказаній частині є помилковими.

Податковим повідомлення-рішенням ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 30 березня 2009 року за № 0000782300/0 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 7336,46 грн. Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовані у зв’язку з наступними обставинами.

Відповідно до пунктами 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2009 року припинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати в бюджет податку на додану вартість щодо операцій із продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій із продажу переробними підприємствами молока та м'яса живою вагою, здійснюваних сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік складає не менш 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції і використання коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками ПДВ, по операціях продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 залишок податкових зобов’язань відповідно до Декларації по ПДВ по реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, тобто різниця між ПДВ, отриманим від покупців і ПДВ, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з розрахункового рахунку на окремий рахунок.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної

скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко М.І. Костенко О.І. Степашко