Ухвала суду № 18257871, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25151/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Гордійчук М.П.

                                                  Калашнікової О.В.

                                                  Леонтович К.Г.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 року

у справі № 2а-25746/09/1270

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Рубіжне-Агро»

до           Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції

про           скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Рубіжне-Агро»звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352301/0 від 28.05.2009 року, №0000352301/1 від 30.07.2009 року, № 0000352301/2 від 01.09.2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рубіжанська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено Акт № 373/2301/32026208 від 12.05.2009 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.6.1 та 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР), що призвело до заниження суму податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 162612,00 грн., у тому числі за 2007 рік - 72382,00 грн.; за 2008 рік - 90230,00 грн.

На підставі Акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352301/2 від 01.09.2009 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 117299,00 грн., у тому числі 90230,00 грн. основного платежу та 27069,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до договору № К25/4/Т1 від 19.05.2003 року та Акта прийому передачі цінних паперів від 20.05.2003 року ЗАТ «Рубіжне-Агро»придбало у ЗАТ «Агроінвест-Груп»968034 простих іменних акцій ВАТ «Запорізький комбінат хлібопродуктів».

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № Б483/4 від 19.06.2008 року та Актом прийому-передачі цінних паперів ЗАТ «Рубіжне-Агро»продало ЗАТ «Сватове-Агро»968034 простих іменних акцій ВАТ «Запорізький комбінат хлібопродуктів»придбаних ним у 2003 році відповідно до договору № К25/4/Т1 від 19.05.2003 року.

За посилання податкового органу, починаючи з 01.01.2003 року, «ціннопаперові»витрати на придбання цінних паперів повинні відображатися у податковому обліку в періоді їх понесення. Проте, в порушення приписів підпунктів 7.6.1 та 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР позивачем у 2003 році не було відображено у складі валових витрат, витрат понесених на придбання простих іменних акцій, придбаних згідно з договором №К25/4/Т1 від 19.05.2003 року. А отже, такі витрати у розмірі 360920,00 грн. не підлягають включенню до додатка К3 «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деревативами»до декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік, тобто у тому податковому періоді коли відбувся їх продаж.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У підпунктах 7.6.3 та 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР визначено, що під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсацію їх вартості, а під терміном «доходи»- суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Аналіз даних правових норм дає підстави для висновку про те, що витрати на придбання цінних паперів повинні відображатись за датою першої з подій – нарахування або сплати за цінні папери.

Колегія суддів зазначає про те, що невідображення позивачем у 2003 році у складі валових витрат витрат на придбання іменних акцій у кількості 968034 шт. не є підставою для позбавлення права на зменшення валового доходу на суму від’ємного фінансового результату від операції з продажу вказаних іменних акцій у 2008 році.

Підставою для виникнення у платника податків права на зменшення розміру власного валового доходу на суму від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, виступає сама наявність такого від'ємного фінансового результату (неотримання прибутку, понесення фінансових збитків) від операцій з цінними паперами.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

          Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 року у даній справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.