Ухвала суду № 18257556, 07.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р. м. КиївК-8921/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

при секретарі Гончарук І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009

у справі № 25/345-А Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна нафтова компанія»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009, позов ТОВ «Незалежна нафтова компанія»задоволений, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.02.2007 № 0000402307/0, від 12.03.2007 № 0000402307/1, від 17.05.2007 № 0000402307/2 внаслідок неправильного визначення відповідачем звичайних цін щодо операції з купівлі цінних паперів.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій пункту 1.20 ст. 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), ст.ст. 11, 158, 159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Незалежна нафтова компанія»за період з 01.10.2005 по 30.09.2006р.р., за результатами якої складений акт перевірки від 29.01.2007 № 44/1-23-07-32422174.

Згідно висновку акту товариством порушений пункт 4.1 ст. 4, підпункт 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, у звязку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.02.2007 № 0000402307/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 1430043,00 грн. (в т.ч. 841202,00 грн. основний платіж та 588841,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2007 № 0000402307/1, від 17.05.2007 № 0000402307/2.

В судовому процесі встановлено, що між позивачем та ПАК з обмеженою відповідальністю «Кідаре Лімітед»(Республіка Кіпр) укладено договір № 7-2/06К від 06.09.2006, відповідно до якого компанія «Кідаре Лімітед» зобовязалась передати у власність позивача пакет акцій у кількості 13063 штуки ВАТ «Донецький рудоремонтний завод»вартістю 13063040,50 грн., а позивач зобовязався передати у власність компанії «Кідаре Лімітед»частку у статутному капіталі ТОВ «Барви 2005»вартістю 13063040,50 грн.

Придбаний пакет акцій позивач відповідно до угоди № 165/5-06Т від 31.08.2006 продав ТОВ «ФІК «Промислові інвестиції»за ціною 3450000,00 грн.

Згідно акту перевірки ТОВ «Незалежна нафтова компанія»в порушення підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначені витрати за операцією з придбання цінних паперів за договором № 7-2/06К від 06.09.2006, укладеним з ПАК з обмеженою відповідальністю «Кідаре Лімітед»(Республіка Кіпр), який не є платником податку на прибуток, що призвело до заниження валового доходу у ІІІ кварталі 2006 року на 3364808,04 грн.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.6 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

Суди дійшли вірного висновку про невідповідність визначення відповідачем звичайної ціни акцій вимогам пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, встановивши в судовому процесі відсутність відомостей про рівень цін на акції на ринку цінних паперів, оскільки наданий позивачем лист ДП «Фондова біржа «ПФТС»від 25.01.2007 № 255-д містить відомості щодо вартості акцій ВАТ «Донецький рудоремонтний завод»станом на 01.09.2007, тоді як договори з купівлі-продажу акцій цього товариства укладені протягом серпня вересня 2006 року.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дали вірну юридичну оцінку цим обставинам, у звязку з чим постановлені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19.09.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович

підпис О.І.Степашко