Ухвала суду № 18257448, 07.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10443/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 у справі № 2/295 Господарського суду Рівненської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 11.09.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008, позов ТОВ «Л.Д.-Кар»задоволений, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення від 07.05.2007 № 0000062344/0/23-318, від 23.05.2007 № 0000062344/1/23-317, від 31.07.2007 № 0000062344/2/23-318.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що задекларована позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість за лютий 2007 року фактично сплачена в попередньому звітному періоді, що підтверджується вантажними митними деклараціями про оформлення позивачем вантажів в режимі імпорту.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ТОВ «Л.Д.-Кар»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 13809,00 грн., задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.04.2007 № 524/362/23-300/33982552, про порушення позивачем підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2007 № 0000062344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року на 13809,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2007 № 0000062344/1/23-317, від 31.07.2007 № 0000062344/2/23-318.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом «а»підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Пунктом 10.4 ст. 10 Закону № 168/97-ВР встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В судовому процесі встановлено, що в січні 2007 року позивач згідно вантажних митних декларацій про ввезення на митну територію України товару (кузова автомобілів) сплатив, окрім митних платежів, податок на додану вартість на загальну суму 55931,16 грн. (ВМД № 20400003/7/300017 від 15.01.2007, № 20400003/7/300018 від 15.01.2007, № 20400003/7/300025 від 17.01.2007, № 20400003/7/300037 від 22.01.2007, 20400003/7/300046 від 24.01.2007 ( а.с.5-9).

Згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України»№ 417 від 02.04.1998 митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перераховують Держмитслужбі суми податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Протягом трьох банківських днів після повного оформлення вантажної митної декларації Держмитслужба перераховує ці кошти до Державного бюджету України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень з боку позивача підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки задекларована в лютому 2007 року до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість 55932,00 грн. сплачена під час митного оформлення товару в січні 2007 року.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008, постанову Господарського суду Рівненської області від 11.09.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко