Ухвала суду № 18257228, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р. м. КиївК-19276/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2008

у справі № А38/444-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом приватного підприємства фірми “Корона”

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2008, позов ПП фірма «Корона»задоволений, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Крансногвардійському районі м. Дніпропетровська від 31.05.2007 № 0000502305/0/10394, від 21.06.2007 № 0000542305/0/13167, від 13.07.2007 № 0000562305/0/15161, від 03.08.2007 № 0000602305/0/17309.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що задекларована позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних за наявності факту повної оплати придбаного товару.

В касаційній скарзі ДПІ у Крансногвардійському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що сплата податку постачальниками товарів (робіт, послуг) в ланцюгу поставок є передумовою правомірності формування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ПП фірма «Корона»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2007 46314,00 грн., березень 2007 41515,00 грн., квітень 2007 20068,00 грн., травень 2007 33965,00 грн., слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.05.2007 № 56/23-306/23934774, від 18.06.2007 № 60/23-306/23934774, від 09.07.2007 № 62/23-305/23934774, від 03.09.2007 № 67/23-505/23934774, про порушення позивачем пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) з посиланням на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними від основних постачальників, відносно яких направлені запити до податкових органів щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам до виробника, а також направлені запити до податкових органів за місцем реєстрації перевізників, однак, відповіді по вказаним запитам на момент складання актів не отримані.

На підставі актів перевірок відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 31.05.2007 № 0000502305/0/10394 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року на 46314,00 грн., від 21.06.2007 № 0000542305/0/13167 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року на 41515,00 грн., від 13.07.2007 № 0000562305/0/15161 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року на 20068,00 грн., від 03.08.2007 № 0000602305/0/17309 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року на 33965,00 грн.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення правовідношення, з приводу реалізації прав та обовязків сторонами в якому виник спір) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно із підпунктом «а»підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Товарність операцій з поставки позивачу товару ДПІ не оспорюється.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2008, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович

підпис О.І.Степашко