Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" червня 2011 р. м. Київ К-26225/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Гордійчук М.П.
Харченка В.В.
при секретарі: Савченку А.В.
за участю представників:
позивача: Пошиванюк Т.М., Трубіцина Р.М.
відповідача-1: Шкоропада О.В.
відповідача-2: не явка
Генеральної прокуратури України: Чубенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 року
у справі № 2а-1772/10/1270
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року
В С Т А Н О В И В :
У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод»звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за жовтень 2009 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську оскаржила їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
17.08.2010 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява Генеральної прокуратури України у порядку статті 36-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» про приєднання до касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2009 року, яка виникла внаслідок від’ємного значення податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року та з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено Довідку №1025/08-3/00210890 від 11.12.2009 року.
За висновками Довідки підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 1057825,75 грн. Суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 493795,26 грн. буде підтверджено після отримання результатів документальних невиїзних перевірок основних постачальників підприємства.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
18.11.2009 року позивачем було надано податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1551621,00 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР).
За даними позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2009 року не встановлено порушень вимог діючого законодавства при визначенні сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2009 року.
Проте, податковим орган в установлений Законом України від 03.04.1997 року №168/97-ВР строк для надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, надано не було.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо визнання вказаної бездіяльності податкового органу неправомірною та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування у розмірі 1551621,00 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.
Судове рішення № 18256539, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 08.06.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № к-26225/10-с. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: