Ухвала суду № 18256177, 27.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14834/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. – головуючий, судді Острович С.Е., Рибченко А.О., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 24.05.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008

у справі № 46/439-А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден принц»(далі – ТОВ «Голден Принц»)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Антюхової Т.В.,

відповідача –Грембовського В.О., Макара О.З.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 24.05.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18.07.2006 №0005332311/0 з мотивів правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у тому податковому періоді, в якому ТОВ «Голден Принц» фактично одержав від постачальника податкові накладні, тоді як дослідження обставин щодо надмірного надходження до бюджету сум ПДВ по ланцюгу постачання позивачеві будівельних матеріалів не має правового значення для з’ясування наявності у позивача права на отримання податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами, зокрема, приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким не передбачено можливості включення платником до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ за податковими накладними минулих звітних періодів. До того ж, за посиланням ДПІ, відсутність достовірно встановленого факту надмірного надходження сум ПДВ до бюджету за наслідками виконання спірних операцій з поставки позивачеві будівельних матеріалів товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Комунар»виключає право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Голден Принц»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень, серпень 2004 року, оформлену актом від 12.07.2006 №315/23-11/32491709. В ході цієї перевірки було виявлено факт завищення позивачем від’ємного значення ПДВ за липень 2004 року на суму 117088 грн., у зв’язку з чим позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 117088 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2006 №0005332311/0. Вказаний висновок ДПІ ґрунтується на тому, що підприємство неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ у тих податкових періодах, коли фактично було отримано податкові накладні від постачальника (товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Комунар»), а не у періоди виникнення права на формування податкового кредиту за першою подією.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (у тій самій редакції) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак відмова платникові в одержанні податкової вигоди у вигляді права на зменшення податкових зобов’язань з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не може бути визнана правомірною.

До того ж, за змістом абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, включена ТОВ «Голден Принц» оспорювана сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Доводи ДПІ щодо відсутності доказів надмірного надходження сум ПДВ до бюджету за наслідками виконання операцій з поставки товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Комунар»будівельних матеріалів позивачеві також не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України

Адже з огляду на принцип персональної відповідальності платника сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Водночас відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

За таких обставин попередні судові інстанції обґрунтовано визнали незаконним зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, а тому підстав для скасування правильних та вмотивованих рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 24.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008 у справі №46/439-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:С.Е. Острович А.О. Рибченко О.І. Степашко Т.М. Шипуліна