Ухвала суду № 18255969, 06.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"06" вересня 2011 р. Справа № 2а-6165/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря Бєляєвої Т.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 668/10-27 від 20.01.2011р.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" березня 2011 р. у справі № 2а-6165/10/1770 за позовом Приватного підприємства "Лоція-91" <Текст >до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. у даній справі позов Приватного підприємства "Лоція-91" було задоволено й визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі: №0000931650/0 від 21 червня 2010 року, №0000931650/1 від 14 липня 2010 року, №0000931650/2 від 27 вересня 2010 року, №0000931650/3 від 13 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з постановою, ДПІ у Рівненському районі звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції приписів підпункту "а" п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», адже обсяги оподатковуваних операцій Приватного підприємства "Лоція-91" за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ, а основні засоби на підприємстві відсутні й лише рахується незавершене будівництво на суму 2864,3 тис.грн., що за нормами п.п.8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не є тотожнім поняттю "основні фонди".

Представник ДПІ у Рівненському районі в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про відправку рекомендованою кореспонденцією копій ухвал суду та судової повістки (а.с.133), проте, в надісланих суду письмових запереченнях (а.с.134-136) вказав про законність та обгрунтованість оскарженого судового рішення, яке просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000931650/0 від 21.06.2010 року, №0000931650/1 від 14.07.2010 року, №0000931650/2 від 27.09.2010 року, №0000931650/3 від 13.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 4980,00 грн., Приватне підприємство «Лоція-91» вказує на те, що виникнення в нього права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість, отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

Як вже зазначалося в цій ухвалі, позов Приватного підприємства "Лоція-91" було задоволено, з чим погоджується й колегія суддів, враховуючи таке.

ДПІ у Рівненському районі було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р. Приватного підприємства "Лоція-91", за результатами якої складено акт перевірки № 354/73/1650/13983719 від 15.06.2010 року.

Згідно висновків, наведених в акті перевірки, ПП «Лоція-91» не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, враховуючи приписи п.п.8.2.1 п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту „а“ п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємство мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки №354/73/1650/13983719 від 15.06.2010 року ДПІ у Рівненському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000931650/0 від 21.06.2010 року про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4980,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження ДПІ в Рівненському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0000931650/1 від 14.07.2010 року, №0000931650/2 від 27.09.2010 року, №0000931650/3 від 13.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 4980,00 грн.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до абзацу третього підпункту «а» пп. 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Наведена норма містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, така умова не поширюється у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4980,00 грн.

Сума бюджетного відшкодування сформована із сум від'ємного значення, що не брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування та виникли у жовтні та грудні 2008 року, а також в березні 2010 року.

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання в зв'язку з реконструкцію виробничих приміщень (на підставі договору № 41.06/08 від 30.07.2008р.), що перебувають у власності позивача (свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.77-79) та знаходяться за адресою с.Велика Омеляна вул. Бригадна,2 в Рівненському районі Рівненської області, які позивач має використовувати у власній господарській діяльності відповідно до видів діяльності, що визначені в установчих документах, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, виписками банку, про що не заперечується ДПІ у Рівненському районі.

Отже, позивач на підставі абзацу третього підпункту "а" п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 4980,00 грн.

Посилання ж скаржника на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», не може бути взято до уваги судом.

Так, згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону терміни «основні фонди» та «нематеріальні активи» розуміються у значенні, визначеному Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, відповідно до підпункту 8.2.1 пункту п. 8.2 статті 8 зазначеного Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення, матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, як встановлено судом першої інстанції і не спростовується податковим органом, здійснюється позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції» й зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним по рахунку 10 "Основні засоби" у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Проте, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі №0000931650/0 від 21.06.2010 року, №0000931650/1 від 14.07.2010 року, №0000931650/2 від 27.09.2010 року, №0000931650/3 від 13.12.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування приватному підприємству «Лоція-91»в сумі 4980,00 грн., а тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Доводи ж апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. у справі № 2а-6165/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Лоція-91" вул.Бригадна, 2,с.Велика Омеляна,Рівненський район, Рівненська область,35360

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023

<Текст >