Ухвала суду № 18255950, 06.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"06" вересня 2011 р. Справа № 0670/1034/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

Мацького Є.М.,

за участю секретаря Соморової В.А. ,

за участю представників сторін

<Поле для текста >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" червня 2011 р. у справі № 0670/1034/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" <Текст >до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового-рішення Коростенської ОДПІ від 27.01.2011 року №0000092301/0, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 426040,00 грн.. Посилався на те, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення ним вимог п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , та, що в результаті цього було завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у вересні 2010 року на суму 221026,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.21 Декларації) за вересень-жовтень 2010 року в сумі 461304,00грн., в т.ч. за вересень 205013,52грн., за жовтень 256290,15 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.01.2011 року № 0000092301/0. Стягнуто позивачу з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що у період з 22.12.2010 року по 05.01.2011 року посадовими особами Коростенської ОДПІ на підставі направлення на перевірку та відповідно до плану перевірки проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення за вересень-жовтень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року 658389,00грн. та за жовтень 551501,00грн., про що було складено акт №20/23-01/13568156 від 11.01.2011 року.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 426040,00 грн..

Зокрема, при дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ "Спецгортехніка", зроблено висновок про те, що між сторонами укладено договір оренди майна (будівлі або іншої капітальної споруди) № б/н від 01.01.2007 року, терміном дії 3 роки, який не був нотаріально посвідчений та зареєстрований в установленому законом порядку.

Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем надано податкову накладну, яка повністю повторює зміст акту наданих послуг та не має встановлених Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ обов'язкових реквізитів. Акти надання послуг, які були надані для перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підпису осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Бехівський грантіний кар"єр" та ТОВ "Спецгортехніка" укладено договір оренди спецтехніки та автомобілів №б/н від 01.01.2007 року. Зі змісту цього договору випливає, що ТОВ "Спецгортехніка" (Орендодавець) передає ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" (Орендар) у строкове платне користування для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом, майно згідно переліку, що визначається в акті приймання-передачі орендованого майна. Згідно вказаного акту Орендодавцем передано позивачу рухоме майно, а саме: спецтехніку та автомобілі.

ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" до реєстру отриманих податкових накладних за порядковим номером 112 та 128 включено податкові накладні № 9 від 30.09.2010 року та №10 від 31.10.2010 року від ТОВ "Спецгортехніка" за отримані послуги оренди техніки.

Задовольняючи позов, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку , що доводи відповідача про нікчемність укладеного договору оренди є безпідставними, оскільки між сторонами було укладено договір оренди рухомого майна у відповідності до приписів ст. 799 ЦК України.

Окрім цього, суд суд дійшов правильного висновку про правомірність віднесення до валових витрат по оренді спецтехніки та автомобілів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст.1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярно, постійно та суттєво.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.8 цієї статті.

Пункти 5.3-5.8 ст.5 закону визначають перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат платника податку, однак, вказаними пунктами не передбачено, що віднесення до складу валових витрат підприємства понесених витрат за отримані ним послуги по оренді майна є неправомірними.

Відповідно п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п. 7.4.1 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивача уклав договір оренди №б/н від 01.01.2007 року та представив податкові накладні № 9 від 30.09.2010 року та №10 від 31.10.2010 року, акти надання послуг № 9 від 30.09.2010 року та №10 від 31.10.2010 року, то суд першої інстанції, з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Спецгортехніка".

Вирішуючи спір в частині завищення суми бюджетного відшкодування позивачем у розмірі ПДВ у складі операцій по придбанню товарів, робіт та послуг з контрагентами ПП ОСОБА_4, ПП "Укрпалетсистем", ТОВ "Євротранс" ТОВ "Євро", суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем на підтвердження валових витрат були надані всі необхідні документи, та, що відсутність доказів сплати постачальником позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

Вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Окрім цього суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності доводів відповідача про відсутність у позивача доказів про використання придбаного у ТОВ "Слов"янська спілка підприємців" стартеру в господарській діяльності та зменшення в цій частині суми бюджетного відшкодування .

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження отримання від ТОВ "Слов"янська спілка підприємців" товару та правомірності віднесення цих витрат до валових та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту, позивачем під час перевірки було надано накладну №СП100915-3 від 21.09.2010 року на суму ПДВ 2932,11грн., податкову накладну №11009153 від 15.09.2010 року, прибуткову накладну №725 від 21.09.2010 року, банківські виписки в підтвердження оплати за отриманий товар. На підтвердження використання придбаного стартеру в господарській діяльності, позивачем надано акт про списання товарів № 1299 від 15.10.2010 року та матеріальний звіт, з яких вбачається, що придбаний стартер використаний на ремонт орендованої техніки, а саме: екскаватора Cat 325 BLN (E 3196).

З огляду на вище наведене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого судового рішення.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196,198,200,205,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: Т.С. Котік

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" вул.Невідома, 13,с.Бехи,Коростенський район, Житомирська область,11521

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Коротуна, 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

<Текст >