Ухвала суду № 18255660, 07.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2840/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П., Залімського І. Г.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представника відповідача (апелянта): Борщевського М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" про стягнення податкового боргу ,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року Козятинська обєднана державна податкова інспекція Вінницької області (Козятинська ОДПІ) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницьке кар`єроуправління» (ТОВ «Вінницьке кар`єроуправління») про стягнення податкового боргу по платі за користування надрами місцевого значення до Державного бюджету України в сумі 519705 грн. 37 коп. із наявних у боржника рахунків у банках.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар'єроуправління" (вул. Арх. Артинова, 46, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 05531038) податковий борг по платі за користування надрами місцевого значення до державного бюджету України в сумі 519705,37 грн. із наявних у боржника рахунків у банках.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм процесуального і матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 4 Кодексу України «Про надра» від 27 липня 1994 року №132/94-ВР, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Так, ст..ст. 13, 28 вказаного Кодексу встановлено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, зокрема у вигляді платежів за користування надрами.

Порядок справляння плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року №1682 (в редакції чинній на момент виникнення даних спірних відносин), зокрема в пунктах 6, 7, визначено, що розрахунки плати, базовий податковий (звітний) період якої дорівнює календарному кварталу, подаються платниками до органів державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцезнаходженням ділянки надр. Суб'єкт господарської діяльності, зареєстрований як платник податків і зборів (обов'язкових платежів) в органі державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження ділянки надр, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, додатково подає (надсилає) до органу державної податкової служби, в якому він зареєстрований, копію розрахунку з відміткою органу державної податкової служби, який прийняв розрахунок.

Плата вноситься відповідно до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя за місцезнаходженням ділянки надр протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку плати.

Інструкція про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, затверджена спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 8 лютого 2001 року №37/45/73/44 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №160/5351 (в редакції чинній на момент виникнення даних спірних відносин), встановлює єдиний порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин та складання розрахунків плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, і їх подання до органів державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4 вище указаної Інструкції базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, дорівнює календарному кварталу. Розрахунок плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, складається і подається платниками до органів державної податкової служби за місцезнаходженням ділянки надр протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Отже, плата за користування надрами є складовою збору за спеціальне використання природних ресурсів, при цьому згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-XII (Закон №1251) ( в редакції чинній на момент виникнення даних спірних відносин) збір за спеціальне використання природних ресурсів належить до загальнодержавних зборів.

Згідно із ст. 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Так, п. 15 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №264 (в редакції чинній на момент виникнення даних спірних відносин) передбачено, що платник до закінчення визначеного Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (Закон №2181) ( в редакції чинній на момент виникнення даних спірних відносин) граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за встановленою ДПА України формою податкові розрахунки з платежів органу державної податкової служби за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини; - за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до п. 17 вищезазначеного Порядку платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період виконує зобов'язання щодо внесення платежів у сумі, визначеній в розрахунку з платежів, поданому ним органу державної податкової служби за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини; - за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

В силу п. 18 даного Порядку платник несе відповідальність за правильність обчислення суми платежів, повноту і своєчасність їх внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно із законодавством.

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння платежів до бюджету здійснюють органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби для забезпечення контролю за правильністю обчислення платником суми збору в частині визначення обсягу (кількості) погашених або видобутих корисних копалин у межах наданої йому ділянки надр, а також коригуючих коефіцієнтів у встановленому законодавством порядку залучають органи державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду (п. 19 Порядку).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №2181, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.11 статті 1 Закону №2181, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181).

Згідно з підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181 встановлено, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Крім того, відповідно до ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення податкового законодавства податковим органом накладаються на платника податків штрафні санкції.

Штрафні санкції застосовуються у розмірах, визначених ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріали справи містять письмові докази у підтвердження наявності у ТОВ «Вінницьке кар`єроуправління» податкового боргу в сумі 519705 грн. 37 коп.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ( в редакції чинній на момент виникнення даних спірних відносин) до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та обєднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Пункт 11 цієї ж статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, стягнення суми заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Отже, примусове стягнення податкової заборгованості це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підпунктом 1.7 ст. 1 цього Закону встановлено, що активи платника податків це кошти на рахунках в банках, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції в порушення норм ст..ст. 155, 157 КАС України розглядались позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2009 року №0003381501/0, №0003371501/0, оскільки вони оскаржувались в судовому порядку до Вінницького окружного адміністративного суду й згідно ухвали Вищого адміністративного суду від 10 листопада 2010 року відкрито касаційне провадження з огляду на таке.

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вінницьке кар`єроуправління» до Козятинської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2009 року №0003381501/0, №0003371501/0, яка згідно пояснень представника відповідача набула законної сили.

Ухвала Вищого адміністративного суду від 10 листопада 2010 року про відкриття касаційного провадження не може слугувати підставою для застосування вимог ст..ст. 155, 157 КАС України, оскільки вона не містить інформацію щодо результатів розгляду касаційної скарги.

Крім того, апелянтом вказано на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у застосуванні судом закону, а саме Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, тоді як дані спірні відносини виникли на протязі 2008-2010 років застосуванням до яких було б доречно Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, однак помилково застосував норми Податкового кодексу України, а не Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" який містить аналогічні положення щодо даного предмету спору, що не може слугувати підставою для скасування рішення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління", залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 вересня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Залімський І. Г.

З оригіналом згідно:

секретар