Ухвала суду № 18255161, 28.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5312/11

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю., Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А0598 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до військової частини А0598 про стягнення відшкодування витрат на відрядження ,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2011 року військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 (Позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0598 (Відповідач) про стягнення відшкодування витрат на відрядження.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції Відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на відсутність коштів для відшкодування працівнику витрат на відрядження, у звязку з чим він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони у справі повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Зокрема, за матеріалами справи судом першої інстанції встановлено, що громадянин ОСОБА_2 працює у військовій частині А0598. ОСОБА_2 під час виконання своїх службових обов'язків неодноразово перебував у службових відрядженнях. Відповідно до довідки військової частини А0598 від 28.01.2011 року № 24 заборгованість Відповідача по виплаті відшкодування витрат на відрядження перед своїм працівником становить 441,00 грн. У добровільному порядку Відповідач вказану суму позивачу не виплатив.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що військова частина А0598 знаходиться на фінансовому забезпеченні в Головному фінансово-економічному управлінні Збройних Сил України, тобто грошове забезпечення та усі інші виплати військовослужбовцям військової частини А 0598 здійснюється за рахунок тих коштів, які надходять від довольчого органу, зазначеного вище. Однак, всупереч існуючим потребам за видатками військова частина А 0598 в повному обсязі профінансована не була. У зв'язку з відсутністю коштів апелянт просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову.

Проте, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх достовірність наданими у справу доказами, та застосування судом першої інстанції чинного законодавства до спірних правовідносин, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи відомості, надані сторонами у справу, ОСОБА_2 є працівником військової частини, отже на нього поширюється трудове законодавство України. Відповідно до ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

П. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати: на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на комісійні у разі обміну валюти.

Відповідачем наявність заборгованості по відшкодуванню витрат на відрядження не заперечується, про що ним видана довідка (а. с. 4).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з військової частини А 0598 грошової компенсації витрат на відрядження.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень Відповідача про відсутність коштів, оскільки такі доводи не обгрунтовують невиконання роботодавцем своїх зобов'язань.

Колегія суддів бере до уваги, те, що в розумінні ст. 202 КАС України відсутність бюджетного фінансування не може слугувати підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції зважає на те, що обставини справи судом першої інстанції встановлені правильно, а висновки суду за наслідками розгляду справи відповідають чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини, та підтверджуються відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу військової частини А0598 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до військової частини А0598 про стягнення відшкодування витрат на відрядження без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 серпня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Сторчак В. Ю.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар