Постанова № 18255147, 21.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 4804/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Іващук О.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Драчук Т. О., Голоти Л. О.

при секретарі: Подолян Н.В.

за участю:

представників позивача Порхун Л.М., Столярук Л.А.,

представника відповідача (апелянта) Широкого С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької установи виконання покарань №1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Вінницької установи виконання покарань №1 про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

первинно в листопаді 2010 року Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької установи виконання покарань №1 (Відповідач) про зобовязання вжити заходи, передбачені обовязковими вимогами Позивача: стягнення з винної особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 236513,33 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України, в подальшому з отриманої суми коштів перерахувати до доходів загального фонду державного бюджету на рахунок №311119090700002 (код 21080500) МФО 802015 зарахувати 200051,63 грн.; поновити касові видатки по загальному фонду установи на суму 36461,70 грн.; провести перерахунок та відповідні взаємо звірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 86327,36 грн.; провести відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт ТОВ «Електромонтаж-425»в сумі 3049,71 грн.,ТОВ «Гранд-Монтаж»- 2205,60 грн., ФОП ОСОБА_5 2187 грн., ТОВ «Енергобудмонтаж»- 670 грн.; стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб на суму 29357,02 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції Позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив зобовязати Відповідача вчинити певні дії щодо забезпечення повернення до Державного бюджету, незаконно виплачених коштів в сумі 236513,33 грн. внаслідок перерахування та виплати надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України та підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов`язанні з роботою із засудженими, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці праівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», та Наказу Міністерства праці України від 02 жовтня 1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», і провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплаченні кошти в сумі 86327,36 грн. (а. с. 120).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов КРУ у Вінницькій області задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням Вінницька установа виконання покарань №1 подала апеляційну скаргу, яка була задоволена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, а постанову суду першої інстанції скасована з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог (а. с. 158, 159).

КРУ у Вінницькій області подало касаційну скаргу, за результатами розгляду якої Вищий адміністративний суд України 09 червня 2011 року виніс ухвалу про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та направлення адміністративної справи на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду (а. с. 196 199).

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 09 червня 2011 року зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав їм оцінку, чим позбавив можливості суд касаційної інстанції перевірити обґрунтованість висновку судового рішення щодо законності дій Позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС україни висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Відповідача (апелянта) підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що прийнято без урахування всіх обставин справи, та з порушеням норм матеріального і процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, заявленого КРУ у Вінницькій області.

Представники Позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність доводів Відповідача, оскільки останній не мав права нараховувати та виплачувати своїм працівникам відповідні надбавки згідно з відомчими наказами, які потребували приведення у відповідність до чинного законодавства України на момент проведення виплат.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а прийняте рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 20 квітня 2010 року по 02 липня 2010 року працівниками Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вінницької установи виконання покарань №1, про що складено акт №08-07/23 від 09 липня 2010 року.

Під час проведення ревізії Позивачем виявлено низку порушень, серед яких, зокрема, при нарахуванні та виплаті заробітної плати та відрахувань до державних цільових фондів, порушення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»та наказу Міністерства праці України від 02 жовтня 1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»(а. акту ревізії 39 - 41). В результаті недотримання Відповідачем вказаних актів, на думку ревізорів, за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року працівникам установи нараховано та виплачено надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України та підвищення до посадових окладів за особливі умови праці, повязані з роботою із засудженими, на загальну суму 236513,33 грн., в т. ч.: в 2008 році - 91974,74 грн., в 2009 році - 108076,89 грн., в 2010 році - 36461,70 грн. У звязку з чим відповідно нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів в сумі 86327,36 грн., в т. ч.: в 2008 році - 33570,78 грн., в 2009 році - 39448,06 грн та 2010 році - 13308,52 грн. (а. с. 55 - 57).

За наслідками ревізії Позивачем сформульовано та направлено Вінницькій установі виконання покарань №1 лист №02-08-20-14/5686 від 11 серпня 2010 року з вимогами про усунення фінансових порушень і недоліків, виявлених ревізією, серед яких, зокрема, вимоги провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів або в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 236513,33 грн. в порядку та розмірах, встановлених ст. ст. 133-136 Кодексу законів про працю України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 86327,36 грн. (а. с. 10 - 16).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем дійсно безпідставно не забезпечено в повному обсязі виконання вимог Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області в редакції відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 22.12.2010 р. (а. с. 120). Своє рішення суд першої інстанції мотивував правомірністю висновків ревізії, зокрема, з тих підстав, що проведені виплати не передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної системи сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»та Наказом Мінпраці України №77 від 02.10.1996 р.

Колегія суддів вважає, що для зясування обґрунтованості зазначених вище вимог КРУ у Вінницькій області слід також враховувати такі положення чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу»центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

З матеріалів адміністративної справи, а також пояснень представників Відповідача, їх письмових заперечень, колегія суддів встановила, що спірні виплати проводились Відповідачем відповідно до Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03 жовтня 2004 року №190 «Про затвердження Порядку підвищення посадових окладів працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, повязані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2004 року за №1312/29911, і виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року №534 «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», (тут і далі - Наказ №190) та Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24 травня 2000 року №98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи» (тут і далі - Наказ №98). Таким чином, за ревізований період Вінницькою установою виконання покарань №1 нараховано та виплачено надбавок до заробітної плати співробітникам установи за особливі умови праці, повязані з роботою із засудженими, та надбавок за безперервну роботу (вислугу років) в системі органів виконання покарань на загальну суму 236513,33 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 25.08.2004 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №534 від 14.07.1993 р.»надано право керівникам установ кримінально-виконавчої системи встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях; доручено Державному департаменту з питань виконання покарань розробити і затвердити порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях.

Зазначеним вище Порядком, затвердженим Наказом №190, передбачено встановлення підвищень посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу за особливі умови праці, повязані із роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях з метою відновлення співвідношень у розмірах заробітної плати між державними службовцями і фахівцями та технічними службовцями і працівниками які виконують малокваліфіковану, а також просту некваліфіковану або допоміжну роботу.

Сторони не заперечували, що нарахування та виплати підвищення до посадового окладу вказаній вище категорії працівників установи Відповідача проведено відповідно до чинного відомчого нормативно-правового акту Наказу №190, виданого на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1080 від 25.08.2004 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №534 від 14.07.1993 р.», виплати проведені згідно з видатками кошторису в межах асигнувань.

Наказ №98, згідно з п. 3 якого Відповідачем проведені нарахування та виплати своїм працівникам надбавки за безперервну роботу, виданий на підставі та на виконання постанов Кабінету Міністрів України №653 від «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань»та №1510 від 18.08.1999 р. «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи».

Постанова Кабінету Міністрів України №1510 від 18.08.1999 р. «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи»частково втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою вказаного виду надбавки для працівників установ кримінально-виконавчої системи вже не передбачено. Наказ №98 втратив чинність з 01.05.2010 р. Однак, у період, в який проводились нарахування та виплати надбавки, за 2008 1 квартал 2010 р.р., цей Наказ діяв, а самі виплати проведені відповідно до п. 3, тобто в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств.

Відповідно, вважає колегія суддів, і нараховано та перераховано внески до державних цільових фондів у звязку з виплатою заробітної плати за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2010 р.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує також те, що згідно з п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»її територіальним органам надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, а з п. 10 - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо

усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з листа-вимоги КРУ у Вінницькій області, у звязку з невиконанням якого в спірній частині Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду, від Відповідача вимагалося провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів; в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 236512, 33 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.133-136 Кодексу законів про працю України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 86327, 36 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Згідно із заявою про зменшення позовних вимог Позивач фактично повністю змінив зпервинно заявлені позовні вимоги та просив суд зобовязати Відповідача вчинити певні дії щодо забезпечення повернення до Державного бюджету незаконно виплачених коштів в сумі 236513,33 грн.; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплаченні кошти в сумі 86327,36 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що змінені позовні вимоги не відповідають листу -вимозі Позивача №02-08-20-14/5686 від 11 серпня 2010 року, в чому вбачається порушення підстав звернення субєкта владних повноважень до адміністративного суду, як це встановлено у ст. 17, 50 КАС України, а також суперечить п.10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»на підставі якої КРУ у Вінницькій області має право на звернення до адміністративного суду.

В даному випадку обраний Позивачем спосіб захисту порушеного публічного права не відповідає змісту чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, а також процесуальному закону. На думку колегії суддів, з метою виконання своїх функцій контролюючий орган повинен направити віповідним чином сформульовані вимоги керівництву обєкту контролю, а в разі незгоди з ними звертатися до суду в установленому законом порядку. Доводи Позивача щодо невідповідності первинних позовних вимог правилам бюджетного законодавства у звязку із закінченням бюджетного року не спростовують необхідності дотримання процесуального закону, направленого на встановлення рівності в суді учасників публічно-правових відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам у справі, а допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницької установи виконання покарань №1 задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Вінницької установи виконання покарань №1 про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлений 28 липня 2011 р.

Головуючий <Список >Сапальова Т.В.

Судді< Список >Драчук Т. О.

< Список >Голота Л. О.

< Список >

<Список >