Постанова № 18254698, 15.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1052/11

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Боровицького О. А.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Стеценко О.Л.

відповідача - Василик Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" до державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" з позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р.

Позовні вимоги товариство мотивувало тим, що Державною податковою інспекцією у Шаргородському районі Вінницької області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "Шаргород" достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 350/1601/35728295 від 20.12.2010р.. На підставі даного акту ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р., відповідно до якого, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 183 719 грн. На думку позивача, вказане рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16.05.2011 року до суду надійшли також доповнення до апеляційної скарги, у яких скаржник зокрема зазначає про безпідставність тверджень суду першої інстанції щодо вжиття заходів для отримання від контрагентів податкових накладних та звернення зі скаргою до податкового органу, у звязку з відсутністю факту відмови з боку постачальників товарів надати податкову накладну.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі при цьому посилаючись на обставини у ній викладені, окремо зазначивши, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон України №168/97-ВР) та норми права процесуального, зокрема положення ст.159 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечив з підстав обґрунтованості та доведеності висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просив суд апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Шаргород" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з нижчевикладеного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" зареєстровано Шаргородською райдержадміністрацією 13.03.2008р. реєстраційний номер 11721020000000544, код за ЄДРПОУ 35728295, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.03.2008р. за № 2764, станом на 17.09.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на дану вартість № 100133792 від 06.06.2008р., TOB "Агрофірма "Шаргород" зареєстроване платником податку на дану вартість (індивідуальний податковий номер - 357282902265).

На підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 3.1, 3.2 Наказу ДПА України від 18.08.2005р. № 350 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Антоновою Марією Людвівною проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Агрофірма "Шаргород" поданої за жовтень 2010 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 350/1601/35728295 від 20.12.2010р..

За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з податку на додану вартість ТОВ "Агрофірма "Шаргород" за жовтень місяць 2010 року № 900532639 від 22.11.2010 року податковим органом зроблено висновок, що підлягає бюджетному відшкодуванню податок на додану вартість в сумі 820,00 грн. в рахунок майбутніх платежів, не підлягає бюджетному відшкодуванню податок на додану вартість в сумі 183719,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р., відповідно до якого, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 183 719 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" звернулась із первинною скаргою до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, розглянувши яку, остання зазначила, що оскаржуване повідомлення-рішення не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, оскільки сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначена у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Шаргородському районі від 30.12.2010р. №0000661601/0 вважається узгодженою.

Зазначене слугувало підставою для звернення ТОВ "Агрофірма "Шаргород" до суду першої інстанції з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

В свою чергу, суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з про правомірності спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області від 30 грудня 2010 року №0000661601/0, а відтак вважав, що податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. N 2755-VI), (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

За змістом п.п. 7.3.1 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань (далі ПЗ) вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкові зобовязання у платника податку виникають незалежно від факту видачі податкової накладної - або в момент зарахування коштів, або на дату відвантаження товару, в залежності від того, що настало раніше.

В свою чергу, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом про ПДВ (п. 1.7. ст. 1).

За загальним правилом п.п. 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що стало раніше.

Підпункт п.п.7.2.4 Закону № 168/97-ВР надає право на складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, встановленому ст.9 цього Закону.

При цьому , відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В той же час, п.п. 7.4.5 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Як зясовано під час судового розгляду, скаржником до суду першої інстанції надавався реєстр отриманих та виданих податкових накладних, а також податкові декларації.

Разом з тим, податковим органом факт здійснення господарських операцій по вказаних податкових накладних, що внесені до декларації в послідуючих податкових періодах не заперечувався.

Отже, можливість реалізації належного покупцю права на податковий кредит (декларування) залежить від наявності у покупця ПН у звязку з чим, періоди виникнення ПК та ПЗ можуть не збігатися, що повязано з тим, що не дозволяється включення до ПК витрат зі сплати податку, не підтверджених ПН, які є підставою для формування ПК.

Правовий аналіз згаданих норм Закону в контексті спірних взаємовідносин дає підстави для наступних висновків.

Закон про ПДВ не встановлює будь-яких строків, протягом яких платник податків-покупець може отримати податкову накладну (за виключенням випадків відмови від видачі ПН, що регулюється за окремим правилами). Закон не передбачає, що платник податків, який не відобразив податковий кредит у період виникнення податкових зобовязань у продавця, втрачає право на такий кредит в майбутньому на підставі отриманої ПН (з урахуванням строків давності). Платник податків не втрачає право на податковий кредит у випадку, якщо він буде відображений на підставі податкової накладної не в періоді виникнення податкових зобовязань у продавця. На підставі п/п. 7.2.6. Закону платник податку має право включити суму ПДВ в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.07.2007 року № К-1323/07 та в листі ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 (із змінами).

В даному випадку податковий орган в порядку ч. 2 ст. 72 КАС України не спростував факту того, що суми ПДВ за вищезгаданими податковими накладними були включені до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони були отримані позивачем. Врахування цих сум ПДВ раніше дати отримання податкових накладних суперечило б вимогам п.п. 7.4.5., 7.2.6. Закону про ПДВ.

Залученими до справи реєстрами отриманих податкових накладних за вищевказані періоди підтверджується факт отримання вищевказаних податкових накладних в ті податкові періоди, коли визначені в них суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів ставиться критично до висновків суду першої інстанції щодо невжиття апелянтом всіх необхідних заходів для отримання від контрагентів податкових накладних та звернення зі скаргою до податкового органу, оскільки ці умови можуть бути застосовані лише у випадку відмови постачальника від видачі податкової накладної, доказів чого у даному випадку матеріали справи не містять.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" до державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0000661601/0 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 183719,00 грн. (сто вісімдесят три тисячі сімсот дев'ятнадцять гривень).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "20" червня 2011 р. .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Боровицький О. А.