Ухвала суду № 18253846, 08.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-442/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Чаку Є.В.

при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.11р. у справі №2а-442/10/2670 за позовом ТОВ «Ферко»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, третя особа: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Ферко»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом та уточненнями до нього про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.12.05р. №2962307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.11р. позов ТОВ «Ферко»задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що у звязку з ліквідацією контрагента позивача останній зобовязаний був здійснити коригування сум податкового кредиту при розрахунку податку на додану вартість на підставі п.п. 4.5. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, враховуючи, що станом на момент проведення перевірки позивачем не було зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2004 року, у звязку з припиненням зобовязання по розрахункам з ТОВ «Арсенал», апелянт вважає, що оспорюване податкове повідомлення рішення є правомірним та винесеним у відповідності до вимог законодавства, в звязку з чим просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з оспорюванню постановою, представником третьої особи було подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В інших доводах підтримав позицію відповідача.

В судовому засіданні апелянти підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянтів та позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги відповідача та третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки за період з 01.01.2004 по 30.06.2005 було складено акт перевірки № 168/23-70/31681342 від 05.12.2005 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки та внаслідок встановлених порушень, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 2962307/0 від 14.12.2005, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 252 487 грн., з якої: 168 325 грн. - основний платіж, 84 162 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом встановлено, що підставою для донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2004 року слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок не зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2004 року у розмірі 1183369, 03 грн. у звязку з припиненням зобовязання ТОВ «Арсенал»за розрахунками з ТОВ «Ферко», ліквідованого за рішенням власника (кредитор).

Як вбачається з акту перевірки, згідно наданих до перевірки документів станом на момент проведення перевірки у позивача згідно оборотно сальдової відомості по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», картки по рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість (отримано послуги та не перераховано кошти) за розрахунками з ТОВ «Арсенал»в сумі 7100214, 17 грн.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ «Арсенал»ліквідовано за рішенням власника 01.10.03р. та знято з обліку 27.02.04р.

Отже, ДПІ вважає, що грошове зобовязання з погашення боргу припинене, такий борг набув статусу безнадійної заборгованості в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому, відповідно до вимог п. 4.5 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач зобовязаний був здійснити коригування сум податкового кредиту при розрахунку ПДВ.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був обізнаний про дату ліквідації його контрагента ТОВ «Арсенал», отже виходячи зі строку загальної позовної давності у позивача виник обовязок відкоригувати податковий кредит у 4 кварталі 2005 року (3 роки з дня підписання актів виконаних робіт), отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є передчасним та неправомірним, крім того, суд посилався на те, що податковим органом не доведено, що припинення зобовязання по розрахунках з ТОВ «Арсенал»призвело до заниження ПДВ саме за період грудень 2004 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оспорюваного податкового повідомлення рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та TOB «Арсенал»(виконавець) було укладено договір № 2 від 03.01.2002 про транспортно - експедиційне обслуговування вантажів, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе організацію транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника в портах накопичення. Згідно пункту 3.1 договору по закінченню робіт сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору. Оплата здійснюється після виставленого рахунку (пункт 3.2). Судом також встановлено, що між сторонами договору складені та підписані акти здачі-приймання робіт на суму 7100 214,17 грн. Відповідно до бухгалтерських журналів-ордерів на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»кредиторська заборгованість позивача у сумі 7100 214,17 грн. перед TOB «Арсенал»на підставі вищевказаних актів була відображена у грудні 2002 року, тобто після отримання таких актів від TOB «Арсенал».

У складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за цими послугами були відображені у березні 2003 року після отримання податкових накладних позивачем.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього самого Закону заборонено включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом їх приймання або банківський документом, який засвідчує перерахування коштів на оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону (в редакції, чинній станом на 2 квартал 2004 року) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94-ВР) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на - податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або "дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, законодавством установлено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав. При цьому згідно зі статтею 12 Закону № 334/94-ВР і пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР платник податку - покупець зобов'язаний відкоригувати відповідні податкові зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у грудні 2005 року збільшив валовий доход на суму кредиторської заборгованості у розмірі 7100214, 17 грн. (разом з ПДВ). Дані обставини наведені у акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.05.06р. № 216/23-02/3168134. При цьому, як пояснив представник позивача, саме у грудні 2005року дана заборгованість набула статусу безнадійної внаслідок закінчення терміну позовної давності для її стягнення (три роки).

Так, відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній стоном на 2 квартал 2004 року) безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується.

У спірному випадку, кредиторська заборгованість виявилась непогашеною внаслідок ліквідації контрагента позивача, отже забула статусу безнадійної в розумінні п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак, за правилами п. 4.5 ст. 4 Закону, обовязок коригування сум податкового кредиту при розрахунку ПДВ у покупця виникає у тому податковому періоді, протягом якого борг набув статусу безнадійного внаслідок ліквідації контрагента позивача.

Так, відповідно до частин 3,4 ст. 205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

В силу ч.7 ст.59 цього ж Кодексу, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

В акті перевірки встановлено, що ТОВ «Арсенал»ліквідовано за рішенням власника 01.10.03р. та знято з обліку 27.02.04р.

При цьому фактична дата виключення ТОВ «Арсенал»з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не була зясована податковим органом.

Реєстраційна справа ТОВ «Арсенал», витребувана судом першої інстанції, містить повідомлення в друкованому засобі масової інформації про ліквідацію ТзОВ «Арсенал», проте із наявної копії неможливо встановити дату повідомлення та видання друкованого засобу масової інформації, що спростовує доводи відповідача про те, що позивач мав можливість дізнатись про ліквідацію контрагента з засобів масової інформації, та відповідно з цього часу збільшувати валові доходи та коригувати податковий кредит.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України від 26.11.09р., викладених в ухвалі ВАСУ від 26.11.09р., якою рішення попередніх інстанцій скасовані, колегією суддів витребувано від Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві інформацію щодо фактичної дати виключення з реєстру ТОВ «Арсенал», на що листом від 26.07.11р. 312/1-7/3542 останнім надано відповідь, що датою ліквідації є 30.03.04р. Листом від 02.08.11р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано відповідь, що дата зняття з обліку ТОВ «Арсенал»- 27.02.04р.

Отже, у спірному випадку, за правилами п. 4.5 ст. 4 Закону, обовязок коригування сум податкового кредиту при розрахунку ПДВ виникає у періоді, коли борг, у порядку, визначеному законодавством України, набув статусу безнадійного внаслідок ліквідації контрагента позивача, тобто у березні 2004 року.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення позивачу податку на додану вартість за грудень 2004 року та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, є неправомірним.

Отже, доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.11р. у справі №2а-442/10/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.11р. у справі №2а-442/10/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Чаку Є.В.

Ухвала складена в повному обсязі:12.09.11р.