Постанова № 182533, 03.07.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.07.2006

Справа №2-7/8946-2006А

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Кримзалізобетон”, 95493, м. Сімферополь, с. ГРЕС, вул. Монтажна, 3

До відповідача: Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний

Секретар судового засідання С.О. Холодняк

представники:

Від позивача – Кривошея В. Є., предст., дов. №21 від 01.12.2005 р.

Від відповідача – Тимофєєва Н. Є., заст. нач. юр. відд., дов. пост.

Сутність адміністративної справи:

ВАТ «Кримзалізобетон» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до ДПІ у м. Сімферополі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000262301/0 від 12.01.2006 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене повідомлення-рішення не засновано на нормах чинного законодавства та не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що податок на додану вартість з операції купівлі-продажу нежитлових приміщень був правомірно віднесий ним до складу податкового кредиту. Однак перебудова вказаних приміщень та їх використання у власній господарській діяльності ускладнювалось судовими процесами з КП фірмою „Івер”. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що для включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту при придбанні основних фондів чинним законодавством не передбачено обов’язкове фактичне використання цих фондів в господарській діяльності. Використання основних засобів вказується лише в якості мети та призначення придбання або утримання основних фондів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак у судовому засіданні проти позову заперечував і пояснив, що ВАТ «Кримзалізобетон» була неправомірно включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 96540, 00 грн. з операції купівлі-продажу нежитлових приміщень, оскільки згідно наданих до перевірки документів протягом року не встановлено використання вказаних приміщень в господарській діяльності позивача, як того вимагає п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р., яким визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. У судовому засідання оголошувалась перерва у порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

З 17.11.2005 р. по 26.12.2005 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі була проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством „Кримзалізобетон”, за результатом якої був складений акт №1152/23-2/01267308 від 30.12.2005 р.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Сімферополі було винесено та направлено на адресу ВАТ „Кримзалізобетон” податкове повідомлення-рішення №0000262301/0 від 12.01.2006 р., яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 144810,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено за необгрунтоване віднесення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що є порушенням п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого було донараховане податкове зобов’язання у сумі 96540,00 грн та застосовані фінансові санкції у розмірі 48270,00 грн. у відповідності до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 р.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

23.11.2004 р. між ТОВ „Санді” та ВАТ „Кримзалізобетон” був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 716,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 3, для подальшого використання у виробництві в якості складських приміщень авторемонтних боксів, а офісне приміщення – диспетчерської служби авторемонтного підрозділу, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів від 30.11.2004 р. На вказану операцію ТОВ „Санді” була виписана податкова накладна №30 від 23.11.2004 р. на загальну суму 579242,40 грн, у т. ч. ПДВ – 96540,40 грн. Податок на дадану вартість зі вказаної операції був віднесений позивачем до складу податкового кредиту.

На думку ДПІ у м. Сімферополі, позивач безпідставно включив в податковий кредит ПДВ у розмірі 96540,40 грн. і завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з вищезазначеної операції, оскільки не використовував протягом року придбані нежитлові приміщення в господарській діяльності.

Суд не може погодитись із вказаним всновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби", затвердженного Наказом Мінфіну №92 від 27.04.2000 р. основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Отже, для включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту при придбанні основних фондів чинним законодавством не передбачено обов’язкове фактичне використання цих фондів в господарській діяльності. Використання основних засобів вказується лише в якості мети та призначення придбання або утримання основних фондів. Крім того, як свідчать матеріали справи, зокрема акт приймання-передачі від 30.11.2004 р., ВАТ „Кримзалізобетон” придбало нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 3, для подальшого використання у виробництві в якості складських приміщень авторемонтних боксів, а офісне приміщення – диспетчерської служби авторемонтного підрозділу, однак перебудова вказаних приміщень та їх використання ускладнювалось судовими процесами з КП фірмою „Івер”. Так, право власності на нерухоме майно ВАТ „Кримзалізобетон”, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 3, оспорюється орендарями ТОВ „Санді”, а саме – КП фірмою „Івер” (справа №2-1/2600-2005 за позовом КП фірми „Івер” до відповідачів: 1. ТОВ „Санді”, м. Сімферополь; 2. Міністерство оборони України, м. Київ; 3. ВАТ „Кримзалізобетон”, м. Сімферополь). Суд має зазначити, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.05.2005 р. по справі №2-8/4349-2005 заборонено будь-кому здійснювати будь-які дії відносно вилучення, передачі нежитлових будівель та споруд військового містечка №15 (кінобаза), розташованого по вул. Гагаріна, 3 в м. Сімферополі до розгляду справи по суті. На майно накладений арешт. Рішенням Господарського суду АР Крим від 06.10.2005 р. по справі №2-26/7636-2005 визнаний недійсним договір оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України між КП фірмою „Івер” та МО України від 13.08.2001 р. та додаткову угоду №96д/2002 ГоловКЕУ від 02.09.2002 р. до договору оренди №203/2001/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого по вул. Гагаріна, 3 в м. Сімферополі. Таким чином, у зв’язку з тим, що по вищевказаним приміщенням йдуть судові процеси, фактичне використання зазначеного нерухомого майна у власній господарській діяльності ВАТ «Кримзалізобетон» було неможливе.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що придбання позивачем нежитлових приміщень не мало наслідку використання зазначених приміщень у власній господарській діяльності. Крім того, відповідач не надав доказів, що наявність відносно придбаних позивачем об’єктів нерухомого майна кількох судових процесів між іншими особами, як і наявність накладеного на ці приміщення арешту, не могло було перешкодою в користуванні придбаним майном.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню

Судовий збір у розмірі 3,40 грн у порядку ч. 1 ст. 94, п. 1, 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 03.07.2006 р. Повний текст постанови складений та підписаний 10.07.2006 р.

Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 - 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі №0000262301/0 від 12.01.2006 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Держказначейства в АР Крим; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь; код ЗКПО 22301854) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кримзалізобетон” (95493, м. Сімферополь, с. ГРЕС, вул. Монтажна, 3, код ЄДРПОУ 01267308) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою стягувача.

Судом роз’яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.