Постанова № 182535, 19.09.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.09.2006

Справа №2-7/9128-2006А

19.09.2006 р. 11 год. 00 хв. м. Сімферополь справа №2-7/9128-2006А

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Бурлюк», 98413, Бахчисарайський район, с. Каштани, вул. Виноградна, 3

До відповідача: Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі, 98403, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний

Секретар судового засідання С.О. Холодняк

представники:

Від позивача – Гордієвич А. О., предст., дов. №5 від 22.05.2006 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть адміністративної справи:

ЗАТ Бурлюк» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Бахчисарайському районі №0002182331/0 від 27.12.2005 р., №0002182331/1 від 24.01.2006 р., №0002192331/0 від 27.12.2005 р., №0002192331/1 від 24.01.2006 р., №00034723/0 від 10.04.2006 р., №0002182331/2 від 10.04.2006 р., №00034623/2 від 10.04.2006 р., вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки не засновані на нормах чинного податкового законодавства України. Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ «Бурлюк» є сільськогосподарським товаровиробником, має код виду економічної діяльності 01.13.0 «вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів», який включає і перероблення на вино в межах господарства вирощеного винограду, а тому, на думку позивача, реалізовані активи, обчислення ПДВ по яких ДПІ вважає неправильним, були його власною готовою продукцією.

Позивач вважає, що виноматеріали, які ЗАТ «Бурлюк» реалізовувало в охоплений перевіркою період, не є підакцизним товаром, оскільки згідно п. п. «в» п.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» №329/95-ВР від 15.09.1995 р. не підлягають оподатковуванню акцизним збором обороти по реалізації української сировини, що використається для виробництва підакцизних товарів. Відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» N 178/96-ВР від 7.05.1996 р. підакцизним товаром є лише виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30) (2371а-14), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб’єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції. ЗАТ «Бурлюк» повідомив, що він є підприємством первинного виноробства і реалізовував ці виноматеріали підприємством вторинного виноробства для виробництва готової продукції.

Крім того, позивач звернув увагу, що ДПІ в Бахчисарайському районі невірно тлумачить положення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. На думку ЗАТ «Бурлюк», ознака підакцизності реалізованих товарів (продукції) є виключенням з правила п. 11.29 тільки щодо товарів (продукції), виготовленої на давальницьких умовах, оскільки норма Закону містить визначення «включаючи» виручку від реалізації перероблених на давальницьких умовах товарів. Позивач зазначив, що аналогічна думка висловлена і Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі №2-222/5971 від 03.10.2001 р. ЗАТ «Бурлюк» повідомляє, що в охоплений перевіркою період він не вів давальницьку переробку чужої продукції і не надавав для давальницької переробки власну продукцію, що підтверджується також і в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує. Заперечення на позов мотивовані тим, що ЗАТ «Бурлюк» є виробником сільськогосподарської продукції та в періоді, що перевірявся, з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р., надавав до ДПІ в Бахчисарайському районі три декларації з податку на додану вартість:

1) Декларація з ПДВ по реалізації підакцизних та покупних товарів;

2) Декларація з ПДВ по реалізації продукції власного сільськогосподарського виробництва відповідно до Указу Президента України №1328/98 від 02.12.1998 р. «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників»;

3) Декларація з ПДВ по реалізації продукції тваринництва власного виробництва відповідно до Указу Президента України №1328/98 від 02.12.1998 р. «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників».

Відповідач повідомив, що в порушення п. п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство окремий податковий та бухгалтерський облік з виробництва та реалізації виноматеріалів не вело.

На думку ДПІ в Бахчисарайському районі, спеціальний режим оподаткування ПДВ, який встановлений п.11.29 ст. 11 Закону України «Про ПДВ» поширюється на сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють операції з продажу сільгосппродукції власного виробництва, з якої виключена підакцизна продукція.

Відповідач вважає, що підприємства-виробники алкогольної продукції повинні бути платниками акцизного збору, тому як ст. 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, що виробляють спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов’язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб’єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії в п’ятиденний строк після її отримання. Відповідач звернув увагу, що згідно з вимогою вищевказаного Закону ЗАТ «Бурлюк» має ліцензію на виробництво виноробної продукції з винограду та плодово-ягідної сировини. Позивач віробляє алкогольну продукцію. Вся алкогольна продукція є підакцизною, оскільки на неї, відповідно чинного законодавства, встановлені ставки акцизного збору.

Згідно зі ст. 1 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 р. алкогольні напої — продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Отже, на думку відповідача, критерієм віднесення товарів (продукції) до алкогольних напоїв, як підакцизних товарів, є зміст спирту етилового понад 1,2 % об’ємних одиниць в продуктах, одержаних шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів, виготовлених на основі харчових спиртів та які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

ДПІ в Бахчисарайському районі зауважило, що позивач виробляє алкогольну продукцію, яка має зміст спирту етилового від 9 та більше % об’ємних одиниць. Одержана шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів та відноситься до товарної групи Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодом 22 04. Торгівельно-Промисловою Палатою Криму по присвоєнню кодів виноматеріалам за Гармонізованою системою опису та кодування товарів, виноматеріалам присвоєні коди 2204299400, 2204297500, 2204298900, 2204296500. Позивач вказує на те, що оскільки пунктом 2 Постанови Верховної Ради України №365/96-ВР від 12.09.1996 р. передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається та обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли в відповідні закони України, то виноматеріали в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» є алкогольними напоями.

Відповідач зазначає, що Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» №178/96-ВР від 07.05.1996 р. (зі змінами та доповненнями) встановлений перелік підакцизних товарів та розмір ставок акцизного збору на спирт етиловий та та алкогольні напої. Вказаним Законом вина та виноматеріали групи 22 04 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів віднесені до підакцизних товарів.

Згідно зі статтею 2 Закону України №178/96-ВР від 07.05.1996 р. на виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб’єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлені ставки у розмірі 1,0 гривні за 1 літр. Відповідач повідомив, що така ставка акцизного збору не застосовується пр реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, проте виноматеріали не виключені законодавством з переліку підакцизних товарів. Таким чином, на думку відповідача, платники податку на додану вартість, що виробляють вказані виноматеріали, зобов’язані згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України «Пр ПДВ» платити даний податок до державного бюджету України на загальних підставах.

ДПІ в Бахчисарайському районі звернула увагу на те, що згідно даних особового рахунку ЗАТ «Бурлюк» з ПДВ по розрахунках з бюджетом на момент перевірки сума ПДВ, яка була заявлена до бюджетного відшкодування в деклараціях, склала 46012 грн. При цьому вказана сума не була підтверджена перевіркою, а тому застосування фінансових санкцій у розмірі 16170,90 грн. відповідач вважає правомірним.

24.07.2006 р. до Господарського суду АР Крим надійшли зміни до позовної заяви, в яких ЗАТ «Бурлюк» зазначив, що за результатом адміністративного оскарження попередні податкові повідомлення-рішення втратили свою чинність, а тому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі №0002182331/3 від 15.06.2006 р., №0002192331/3 від 15.06.2006 р., №00034723/3 від 15.06.2006 р., №00034623/3 від 15.06.2006 р. та стягнути з відповідача судові витрати. Вказані зміни були прийняті судом до свого провадження.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. У судовому засідання оголошувалась перерва у порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

З 01.12.2005 р. по 16.12.2005 р. Державною податковою інспекцією в в Бахчисарайському районі була проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка отримання вимог податкового та валютного законодавства Закритого акціонерного товариства «Бурлюк» за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р., про що був складений акт №268/27/32323045/23 від 20.12.2005 р.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Бахчисарайському районі були винесені податкові повідомлення-рішення №0002182331/0 від 27.12.2005 р. про донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 1926618 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 963309 грн. та- №0002192331/0 від 27.12.2005 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 46012 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46012 грн.

Вказні податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПІ в Бахчисарайському районі у порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями). За результатом розгляду скарги рішенням Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №103/10/23 від 24.01.2006 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення, з оформленням податкових повідомлень-рішень №0002182331/1 від 24.01.2006 р. та №0002192331/1 від 24.01.2006 р., якими суми ПДВ були донараховані, а фінансові санкції застосовані у тих самих розмірах та на тих самих підставах.

При подальшому адміністративному оскарженню до Державної податкової адміністрації України в АР Крим, рішенням ДПА України в АРК №717/10/25-007 від 30.03.2006 р. податкове повідомлення-рішення №0002182331/0 від 27.12.2005 р. (№0002182331/1 від 24.01.2006 р.) було залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення №0002193131/0 від 27.12.2005 р. (№0002192331/1 від 24.01.2006 р.) в частині застосування до ЗАТ «Бурлюк» штрафних санкцій за завищення бюджетного відшкодування у розмірі 29841,10 грн., скасовано рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №103/10/23 від 24.01.2006 р. в зазначеній частині та донараховані штрафні санкції ЗАТ «Бурлюк» у розмірі 963309,00 грн. На підставі рішення ДПА України в АРК відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002182331/2 від 10.04.2006 р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 1926618 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 963309 грн.;

- №00034723/0 від 10.04.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 46012 грн. та зстосування щтрафних санкцій у розмірі 16170,90 грн.;

- №00034623/2 від 10.04.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 963309 грн.

Після подальшого оскарження вказаних повідомлень-рішень до Державної податкової адміністрації України та прийняття ДПА України відповідного рішення, відповідачем на адресу ЗАТ «Бурлюк» були спрямовані податкові повідомлення-рішення №00034623/3 від 15.06.2006 р., №0002182331/3 від 15.06.2006 р., №00034723/3 від 15.06.2006 р., якими суми ПДВ та штрафних санкцій були визначені у тих самих розмірах та на тих самих підставах. Крім того, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00036723/3 від 15.06.2006 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6835,10 грн.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004р. зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства (дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 01.01.2007 року згідно із Законом N 2987-IV від 18.10.2005 р.).

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції й використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідач вважає, що операції із продажу виноматеріалів повинні бути вказані платником податків у загальній (повній) декларації по ПДВ, тому що на ці операції не поширюється режим оподатковування, передбачений п.11.29 ст.11 Закону.

Такі доводи відповідач мотивує тим, що виноматеріали, вироблені позивачем, є підакцизною продукцією.

Із зазначеними доводами ДПІ у Бахчисарайському районі суд не може погодитися з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Бурлюк» є сільськогосподарським товаровиробником, здійснює вирощування та переробку винограду, виготовляє виноматеріали, вина та коньяки. Вироблені виноматеріали реалізує заводам вторинного виноробства.

Згідно Довідки Головного Управління статистики в АР Крим № 09/2-6-19/205 від 05.02.2004 р. підприємство внесене в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України з кодами видів діяльності згідно КВЕД : 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; 15.93.0 - виробництво вин. Відповідно до національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», прийнятого Наказом Держспроживстандарту України №375 від 26.12.2005 р., підклас 01.13.0 включає такі види діяльності, як, зокрема, вирощування винограду та перероблення фруктів, ягід і винограду на вино в межах господарства, що їх вирощує.

У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та такі, що відповідають технічним умовам.

Відповідно до галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типу та фізико-хімічних показниках відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Строки та визначення» визначене поняття виноматеріалу - це зброженне повністю або частково виноградне сусло, призначене для готування вина або коньячного спирту, тобто ця сировина для виробництва вина, що є підакцизним товаром.

Згідно п. «в» частині 2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95р. № 329/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не підлягають оподатковуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Оскільки виноматеріали позивача використаються для виробництва підакцизного товару - вина, тому в силу зазначеної норми Закону обороти по його реалізації не є об'єктом обкладення акцизним збором.

Зазначені висновки також підтверджуються ст. 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» № 365 від 12.09.96р., якою встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 7 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Ч. 1 ст. 2 Закону України Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” передбачено, що на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб’єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, встановлені ставки акцизного збору на рівні 1,0 гривні за 1 літр.

Як вбачається з акту перевірки, виготовлені позивачем виноматеріали населенню або посередницьким організаціям не реалізовувалися. Даний факт відповідачем не заперечується.

Крім того, матеріли справи, зокрема акт перевірки, свідчать про те, що вироблені та реалізовані позивачем виноматеріали мають код згідно з УКТ ЗЕД 2204299400, 2204297500, 2204298900, 2204296500 і в охоплений перевіркою період реалізовувалися підприємствам вторинного виноробства.

Доводи відповідача про те, що реалізовані в період який перевірявся виноматеріали позивача є алкогольною продукцією, тому що мають код 2204 по Гармонізованій системі опису та кодування товарів, у зв'язку із чим є підакцизною продукцією, визнаються судом необґрунтованими. При цьому суд виходить із того, що перелік алкогольних напоїв і ставки акцизного збору на такі напої встановлені Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольний напої». Статтями 1-2 встановлені ставки акцизного збору на алкогольні напої. Однак, ставка акцизного збору на виноматеріали з кодом згідно УКТ ВЕД 220429 не встановлена взагалі і у т.ч. 0%, а доказу реалізації виноматеріалів у період який перевірявся, посередницьким організаціям або населенню відсутні.

Із усього вищевикладеного виходить, що виноматеріали позивача, виготовлені та реалізовані в період який перевірявся, не є підакцизною продукцією.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що словосполучення «включаючи продукцію (крім підакцизних товарів)», яке зазначене у п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» відноситься винятково до продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Такі висновки суду ґрунтуються на аналізі положень п.11.29 ст.11 Закону.

Висновки суду у вказаній частині відповідають Роз'ясненням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, викладеним у листі від 03.10.01р. № 2-222/5971.

Застереження в п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо нерозповсюдження режиму оподатковування на підакцизні товари, виготовлені на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини розглядається та оцінюється судом у контексті вимог ст.7 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», відповідно до якого виробництво алкогольних напоїв на давальницьких умовах забороняється.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсягу.

Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VІІ КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п. п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що дорівнює 3,40 грн., зайве сплачене держмито у сумі 20,40 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” за його заявою.

У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 19.09.2006р. Повний текст постанови складений та підписаний 25.09.2006 р.

Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 - 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №0002182331/3 від 15.06.2006 р..

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №0002192331/3 від 15.06.2006 р..

4. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №00034723/3 від 15.06.2006 р.

5. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №00034623/3 від 15.06.2006 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Держказначейства в АР Крим; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь; код ЗКПО 22301854) на користь Закритого акціонерного товариства «Бурлюк» (98413, Бахчисарайський район, с. Каштани, вул. Виноградна, 3, код ЄДРПОУ 32323045) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою стягувача.

Судом роз’яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.