Постанова № 18251455, 02.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а-6331/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Олимп-Круг»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2008 року №0000462350/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ВАТ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що у вересні 2008 року відповідачем (далі ДПІ) була проведена позапланова невиїзна перевірка ВАТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів по деклараціям за лютий-березень, травень-червень, серпень-жовтень 2007 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 19.09.2008 року №123/23-210/00203708. На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000462350/0 від 19.09.2008 року, яким ВАТ було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ (в тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов’язань наступних періодів) за вказаний період в загальній сумі 1404681,88 грн.. Позивач вважає неправомірними викладені в акті перевірки висновки ДПІ щодо наявності порушень, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1404681,88 грн..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 5-9, 19-23).

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що в ході проведеної 19.09.2008 року додаткової перевірки не вдалося встановити надмірну сплату ПДВ до бюджету суб’єктами господарювання, задіяними у ланцюгах господарських правовідносин позивача, у зв’язку з чим ДПІ прийшла до висновку про відсутність у ВАТ права на бюджетне відшкодування ПДВ по таким господарським операціям.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у вересні 2008 року ДПІ була проведена додаткова позапланова невиїзна перевірка ВАТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів по податковим деклараціям за лютий-березень, травень-червень, серпень-жовтень 2007 року. За результатами цієї перевірки був складений додатковий акт від 19.09.2008 року №123/23-210/00203708, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним було завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за вказаний період на загальну суму 1404681,88 грн..

Такий висновок ДПІ обґрунтовано тим, що в ході цієї додаткової перевірки неможливо було провести зустрічні перевірки ТОВ «Укр-Демер», місцезнаходження якого невідоме; ПП «Вельєреаль»та ПП «Мірамет», які визнані банкрутами; ПП «Промметалкомпанія»та ТОВ «Кольт»відмовилися надавати інформацію; а відносно ТОВ «Неодим Плюс», ТОВ «Мортехсервіс»та ПКП «ЮРПТГ»на запит ДПІ не отримані відповіді з інших податкових органів. У зв’язку з тим, що в ході перевірки не вдалося встановити сплату вказаними підприємствами ПДВ до бюджету, ДПІ прийшла до висновку про те, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ не має право на бюджетне відшкодування ПДВ, від’ємне значення якого виникло внаслідок включення ПДВ по вказаним операціям до податкового кредиту (а.с. 24-30).

На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000462350/0 від 19.09.2008 року, яким ВАТ було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ (в тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов’язань наступних періодів) за вказаний період в загальній сумі 1404681,88 грн. (а.с. 31).

Суд вважає висновки ДПІ про наявність зазначених порушень податкового законодавства ВАТ та відсутність у нього права на бюджетне відшкодування ПДВ у вказаному розмірі необґрунтованими, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що за наслідками господарської діяльності позивачем були подані до ДПІ податкові декларації з ПДВ за лютий-березень, травень-червень, серпень-жовтень 2007 року, в яких було задеклароване від’ємне значення ПДВ, яке було заявлене до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення зобов’язань наступних періодів.

          Відповідно до п.п.7.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

          У зв’язку з поданням вказаних декларацій, відповідно до вказаної норми, відповідачем були проведені позапланові виїзні документальні перевірки ВАТ, за наслідками яких були складені відповідні довідки, якими було підтверджено право ВАТ на заявлене бюджетне відшкодування, але у встановлений законом строк заявлений у вказаних деклараціях ПДВ позивачу не був відшкодований, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача та підтверджується спірним актом перевірки (т.1 а.с. 24-30).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

          Відповідно до п.п.7.7.7. ст.7 цього Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

          З аналізу вказаної норми вбачається, що податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування може бути прийняте податковим органом лише за наслідками або документальної невиїзної (камеральної), або позапланової виїзної перевірки, проведеними у порядку та у строки, встановлені п.п.7.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000462350/0 від 19.09.2008 року про зменшення ВАТ бюджетного відшкодування ПДВ (в тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов’язань наступних періодів) на загальну суму 1404681,88 грн. було прийняте за наслідками позапланової невиїзної перевірки від 19.09.2008 року, проведеної не у встановленому вказаними нормами порядку, у зв’язку з чим, як вказана перевірка, так і прийняте на підставі цієї перевірки спірне рішення, не можуть вважатися законними.

Крім цього, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що позивач та його контрагенти на момент здійснення між ними господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          З матеріалів справи вбачається, що за наслідками господарських правовідносин позивачем були отримані від контрагентів відповідні податкові накладні, і відповідно до вказаних норм ВАТ правомірно віднесло ПДВ по вказаним накладним до свого податкового кредиту.

          При цьому здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується також і іншими первинними документами, в тому числі видатковими, прибутковими та товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, рахунками та розрахунковими документами та інш., і в ході розгляду справи представник відповідача не надав суду будь-яких доказів щодо недійсності вказаних первинних документів та отриманих ВАТ податкових накладних, а також щодо незаконного включення ПДВ по отриманим податковим накладним до свого податкового кредиту (т.2, т.3 а.с. 1-227).

          Згідно п.п.7.7.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

          При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Згідно п.п.7.7.2. цієї статті якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно п.п.7.7.3. вказаної статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

          В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду також і будь-яких доказів щодо порушення позивачем вказаних норм при розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

          Таким чином суд вважає, що викладені в акті перевірки від 19.09.2008 року висновки відповідача про відсутність у ВАТ права на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 1404681,88 грн., на підставі яких було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на нормах Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та складаючи за її результатами акт, а також приймаючи податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1404681,88 грн., ДПІ діяла не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування права ВАТ на участь у проведенні перевірки та процесі прийняття рішення, у зв’язку з чим заявлені ВАТ вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000462350/0 від 19.09.2008 року.

В іншій частині позову суд вважає необхідним відмовити, оскільки на думку суду ці вимоги є зайвими.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову та правомірності спірного рішення про те, що право ДПІ на проведення додаткової перевірки було передбачене довідками попередніх перевірок, суд вважає необґрунтованими, оскільки право податкових органів на перевірку та порядок їх проведення регулюється не актами чи довідками будь-яких інших перевірок, і в судовому засіданні було безперечно встановлено, що спірна перевірка була проведена з порушенням норм права.

Крім цього, з пояснень представника вбачається, що довідками попередніх перевірок поданих позивачем податкових декларацій по ПДВ за лютий-березень, травень-червень, серпень-жовтень 2007 року була передбачена можливість проведення додаткової перевірки та перегляду висновків перевірок у випадку отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку ВАТ.

Разом з тим, зі спірного акту від 19.09.2008 року вбачається, що висновки цієї додаткової перевірки зроблені відповідачем не на підставі отримання ДПІ додаткових матеріалів, а, зокрема, у зв’язку з неотриманням ДПІ відповідей від інших податкових органів по підприємствам ТОВ «Неодим Плюс», ТОВ «Мортехсервіс»та ПКП «ЮРПТГ», відмовою ПП «Промметалкомпанія»та ТОВ «Кольт»від надання інформації, неможливістю проведення перевірки ТОВ «Укр-Демер», місцезнаходження якого невідоме, а також у зв’язку з отриманням інформації щодо визнання банкрутами ПП «Вельєреаль»та ПП «Мірамет». При цьому в судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що ВАТ не мав з ПП «Вельєреаль»та ПП «Мірамет»будь-яких господарських правовідносин, останні були залучені до схеми постачання у 3 та у 6 ланцюгах, а ПП «Мірамет»було визнано банкрутом значно пізніше після декларування позивачем ПДВ у вказаних податкових деклараціях.

Таким чином висновки додаткової перевірки від 19.09.2008 року про відсутність у ВАТ права на бюджетне відшкодування, які є прямо протилежними висновкам попередніх документальних перевірок, якими таке право позивача було підтверджено, були зроблені ДПІ без отримання будь-яких даних, які б спростовували висновки цих попередніх перевірок.

Також суд вважає безпідставними посилання ДПІ в спірному акті перевірки на неможливість сплати вказаними підприємствами ПДВ до бюджету, як на підставу зменшення позивачу бюджетного відшкодування, оскільки вказані доводи не мають жодного підтвердження, і в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких доказів щодо несплати цими підприємствами ПДВ. Крім цього, відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" право платника ПДВ на включення ПДВ по господарським операціям до свого податкового кредиту, а також право такого платника на бюджетне відшкодування цього податку, не залежить від результатів господарської діяльності як його контрагентів, так і будь-яких інших суб’єктів господарювання, та від нарахування та сплати ними до бюджету ПДВ за результатами їх господарської діяльності.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПА України від 27.05.08 № 355, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженими наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Олимп-Круг»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 19.09.2008 року №0000462350/0 про зменшення Відкритому акціонерному товариству «Олимп-Круг» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1404681,88 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

02 вересня 2011 року