Постанова № 18251456, 12.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2a-2165/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Матис»»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Державної податкової адміністрації в Одеській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 30.12.2009 року по 20.01.2010 року ДПА в Одеській області (далі ДПА) було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків ТОВ «Прокс-М»за період з 01.04.2006 року по 30.06.2009 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 25.01.2010 року №26/35-02/26344955, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 27292 грн., а також вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 21835 грн.. На підставі цього акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси (далі ДПІ) прийняла податкові повідомлення - рішення від 04.02.2010 року №0000073500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 40938 грн. (в тому числі 27292 грн. за основним платежем, та 13646 грн. за штрафними санкціями), та №0000083500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 32753 грн. (в тому числі 21835 грн. за основним платежем, та 10918 грн. за штрафними санкціями). Позивач вважає неправомірними викладені в акті перевірки висновки ДПА щодо наявності порушень, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач вважає, що вказана перевірка була проведена з грубим порушенням встановленого порядку та за відсутності у ДПА повноважень на проведення такої перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ДПА щодо призначення, проведення та складання акту спірної перевірки, а також визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 4-11, 84-91).

Представники відповідачів позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 110-115, 125-128).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано виконкомом Одеської міськради 03.03.2003 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (а.с.45-60).

В період з 30.12.2009 року по 20.01.2010 року ДПА в Одеській області (далі ДПА) було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків ТОВ «Прокс-М»за період з 01.04.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 25.01.2010 року №26/35-02/26344955, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 27292 грн., а також вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 21835 грн. (а.с.12-27).

Такий висновок обґрунтований тим, що в порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ віднесено до валових витрат у 3 та 4 кварталах 2008 року витрати, пов’язані з придбанням товарів та послуг в загальному розмірі 109167 грн. у ТОВ «Прокс М», не підтверджені належними видатковими накладними, актами виконаних робіт, або іншими первинними документами. Крім цього, в перевіряємому періоді в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач відніс до свого податкового кредиту в серпні-листопаді 2008 року ПДВ в сумі 21835 грн. по вказаним взаємовідносинам з ТОВ «Прокс-М»без підтвердження належними податковими деклараціями з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 року №0000073500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 40938 грн. (в тому числі 27292 грн. за основним платежем, та 13646 грн. за штрафними санкціями), а також №0000083500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 32753 грн. (в тому числі 21835 грн. за основним платежем, та 10918 грн. за штрафними санкціями), а 19.04.2010 року позивачу була направлена перша податкова вимога №1/1580 (а.с. 93-95).

Суд вважає обґрунтованими викладені у акті перевірки висновки ДПА про наявність порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України „Про податок на додану вартість" з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

          Згідно п.п.5.3.9 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Згідно п.п.7.4.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право платника податку на віднесення витрат до складу валових виникає за наявності відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а право на включення ним ПДВ до свого податкового кредиту пов’язане з наявністю належним чином оформленої податкової накладної з ПДВ.

Обґрунтовуючи правомірність віднесення до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Прокс-М», а також ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту, позивач посилався на отримані ним від останнього первинні документи, а саме податкові і видаткові накладні та акти виконаних робіт (а.с. 28-44).

Разом з тим, судом встановлено, що вироком Приморського районного суду м.Одеси від 02.11.2009 року засновника та директора ТОВ «Прокс-М»ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, за ознаками –фіктивне підприємництво, тобто створення суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило матеріальну шкоду державі.

При цьому, в ході розгляду цієї справи судом було встановлено, що ОСОБА_1, який був директором ТОВ «Прокс-М», фактично участі в господарській діяльності підприємства не приймав, податкову звітність не підписував (а.с. 97-99).

Вказаний вирок набрав законної сили, що не оспорювали в судовому засіданні сторони, і відповідно до ч.4 ст.72 КАС України обставини, встановлені цим вироком, не потребують доказуванню.

З огляду на зазначене суд вважає обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки ДПА про відсутність у ТОВ права на включення до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Прокс М», а також права на включення до складу податкового кредиту ПДВ по цим операціям, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи, складені та підписані від ТОВ «Прокс М»ОСОБА_1, на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій і тому судом до уваги не приймаються, а інших, заслуговуючих доказів на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем суду надано не було.

Також на думку суду необґрунтованими є посилання позивача на відсутність у ДПА повноважень на проведення спірної перевірки, оскільки в ході розгляду справи судом було встановлено, що вказана перевірка була проведена на підставі постанови старшого слідчого по особливо важливим справам СВ ПМ ДПА в Одеській області від 06.08.2009 року, яка була обов’язковою для виконання ДПА, якій слідчим було доручено її проведення (а.с. 95-96).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 року №0000073500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 40938 грн. (в тому числі 27292 грн. за основним платежем, та 13646 грн. за штрафними санкціями), №0000083500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 32753 грн. (в тому числі 21835 грн. за основним платежем, та 10918 грн. за штрафними санкціями), а також приймаючи рішення про направлення першої податкової вимоги №1/1580 від 19.04.2010 року, відповідачі діяли на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та прийняття рішень, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що вказані первинні документи були отримані від ТОВ «Прокс М»правомірно і вони не визнані недійсними, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними вище обставинами.

Крім цього, з вироку Приморського районного суду м.Одеси від 02.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_1, від імені якого підписані вказані первинні документи, з 07.06.2008 року знаходився в місцях позбавлення волі, тобто фізично не міг підписати вказані документи, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися належними доказами здійснення господарських правовідносин між ТОВ та ТОВ «Прокс М».

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-72, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Матис»» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Державної податкової адміністрації в Одеській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

12 вересня 2011 року