Постанова № 18250845, 13.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 р. № 2а-3731/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Білич Т.С., відповідача Задрожного І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Біо-Захід»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Біо-Захід»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 04.03.2011 року № 0000582320/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 75000 грн., у тому числі за основним платежем 60 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 000 грн. за порушення пп.5.2.1, п.2 пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу про те, що підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат витрати за послуги з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку по договорах, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Зазначив, що договори були фактично виконані, отримані на підставі цих договорів послуги підтверджені первинними розрахунковими документами (актами виконаних робіт), повязані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства і відповідали вимогам чинного законодавства. Вважає спірне податкове повідомлення рішення таким, що прийнято з порушенням закону.

Представник позивача Білич Т.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова Задорожний І.Б. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень аналогічна висновкам, що містяться в акті перевірки від 09.02.2011 р. №76/23-2/31879777. Додатково посилався на відсутність документів, передбачених договорами, які б підтверджували їх фактичне виконання, відсутність повної інформації про зміст господарської операції в актах виконаних робіт. Вважає, що податковим органом правомірно винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення за порушення ним пп.5.2.1, п.2 пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач ПП «Біо-Захід», зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Кременецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області 14.04.2003 року (код ЄДРПОУ 31879777 ) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Личаківському районі м. Львова з 18.06.2003 року за № 21.

ПП «Біо-Захід»є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Личаківському районі м.Львова 05.02.2008 року Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100095572.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку з питань з питань дотримання ПП «Біо-Захід»вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року

Результати перевірки оформлені актом від 09.02.2011 року №76/23-2/31879777.

Як вбачається з акту від 09.02.2011 року №76/23-2/31879777, податковим органом встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 р. в сумі 72655 грн., а саме: за 4 кв. 2007 р. на суму 13655 грн., 1 кв. 2008 р. на суму 7500 грн., 2 кв.2008 р. на суму 15000 грн., 3 кв. 2008 р. на суму 7500 грн., 1 кв. 2009 р. на суму 7500 грн., 2 кв.2009 р. на суму 15000 грн., 3 кв.2009 р. на суму 7500 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення:

- № 0000582320/0 від 04 березня 2011 року про донарахування податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на загальну суму 75000 грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 60000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15000 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат на суму 240000 грн. , в т.ч. 1 кв. 2008 р. 30000 грн., 2 кв. 2008 р. 60000 грн., 3 кв. 2008 р. 3000 грн., 1 кв. 2009 р. - 60000 грн., 2 кв. 2009 р. 30000 грн. , 3 кв. 2009 р. 30000 грн. зроблено на підставі того, що до складу валових витрат безпідставно були включені витрати за послуги з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку по договорах, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та за відсутності документів, що підтверджують використання таких послуг в господарській діяльності підприємства.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, виходячи з наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 ВР від 28 грудня 1994 року (далі Закон № 393/34 ВР).

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

За своїм змістом наведені норми статті 5 Закону № 393/34 ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Біо-Захід»(Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) протягом 2008 2009 років було укладено договори про надання послуг: № 1 від 01 січня 2008 року; № 2 від 01 квітня 2008 року; № 3 від 01 червня 2008 року; № 4 від 20 липня 2008 року; № 5 від 01 січня 2009 року; № 6 від 02 лютого 2009 року; № 7 від 01 квітня 2009 року; № 8 від 10 липня 2009 року.

Згідно умов вказаних договорів, їх предметом є надання послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що штатним розписом ПП «Біо-Захід»не передбачено посади юриста, а головний бухгалтер підприємства ОСОБА_5 у періоді, що був охоплений перевіркою, перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Такі обставини зумовили укладення договорів з одержання послуг юридичного та бухгалтерського супроводу.

На підтвердження виконання умов договорів позивач представив відповідні акти приймання передачі наданих послуг та звіти по витратах робочого часу по наданню послуг у відповідності до умов зазначених договорів: № 1 від 15 січня 2008 року; № 2 від 02 червня 2008 року; № 3 від 18 липня 2008 року; № 4 від 10 листопада 2008 року; № 5 від 19 січня 2009 року; № 6 від 27 березня 2009 року; № 7 від 12 червня 2009 року; № 8 від 17 серпня 2009 року.

Видатковими касовими ордерами підтверджено проведення взаєморозрахунків Приватним підприємством «Біо-Захід»з ФОП ОСОБА_3

Відповідач не посилався на недійсність укладених вищезгаданих договорів про надання послуг.

Всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій на підставі договорів про надання послуг між Приватним підприємством «Біо-Захід»та ФОП ОСОБА_3, повязаних з господарською діяльністю підприємства, та спростовують висновок податкового органу про безпідставність включення понесених за цими договорами витрат до складу валових витрат.

Аналіз норм статті 5 Закону № 393/34 ВР свідчить про те, що нормами пунктів 5.3 5.7 цієї статті, ні іншими нормами податкового законодавства, не було встановлено будь-яких обмежень щодо віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у постачальника послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку, які використовували у власній господарській діяльності.

Оскільки придбання Приватним підприємством «Біо-Захід»послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку належним чином підтверджено позивачем законодавчо встановленими первинними документами, у контролюючого органу не було підстав для виключення їх вартості зі складу валових витрат підприємства.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Статтею 123 Податкового кодексу України встановлено розміри штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення суми податкового зобовязання контролюючим органом.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність у ДПІ у Личаківському районі м. Львова підстав для виключення вартості придбаних у постачальника послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку зі складу валових витрат ПП «Біо-Захід», безпідставним є і застосування податковим органом до підприємства штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про неповноту інформації щодо наданих послуг та не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій первинною документацією, відсутність звязку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача спростовуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення рішення від 04 березня 2011 року № 0000582320/0.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення від 04 березня 2011 року № 0000582320/0, суд прийшов до висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення відповідача від 04 березня 2011 року № 0000582320/0 підлягає визнанню протиправним.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп., сплаченого за квитанцією № 11159 від 25.03.2011 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 04 березня 2011 року № 0000582320/0.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Біо-Захід»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 14 вересня 2011 року.

Суддя Хома О.П.