Постанова № 18250823, 07.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 р. № 2а-4793/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

секретар судового засіданняГіщинська С.Я.

за участі

представників

позивачаМокрія Р.З.

відповідачаПетровського Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000050802/6278 від 04 квітня 2011 року на суму 368775, 81 грн.

В письмових та усних, наданих представником позивача в судових засіданнях, поясненнях посилається на те, що відповідач на підставі Акту перевірки з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобовязання до бюджету виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким нарахував штрафні санкції. Стверджує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, неправомірно керувався нормами Податкового кодексу України, оскільки такі станом на час виникнення спірних правовідносин не діяли, а відтак слід було керуватись Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вважає, що таке податкове повідомлення-рішення є необгрунтованими та сформованими всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так стверджує, що відповідачем безпідставно змінено цільові призначення окремих платежів, що в свою чергу потягло до пропуску граничних строків сплати усіх подальших платежів та стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. А відтак вважає, що відповідачем правомірно змінено цільові призначення окремих платежів позивача, спрямованих на погашення його податкових зобовязань, зарахувавши їх в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше. Щодо застовування норм Податкового кодексу України, зазначає, що такі застосовано правомірно, оскільки вони в даному випадку помякшують відповідальність позивача. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України №730 від 23 вересня 2010 року «Про реорганізацію ДПІ у м.Львові», Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Львові.

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові 21 березня 2011 року проведена перевірка позивача з питань своєчасності сплати останнім самостійно визначеного податкового зобовязання до бюджету, за результатами якої складено Акт перевірки №03/08-0213/00178175 від 21 березня 2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, шляхом несплати у визначений в законодавстві строк сум зобовязання з податку на прибуток згідно поданих декларацій №9000553363 від 27 липня 2009 року, №9001706895 від 05 листопада 2009 року.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки та керуючись ст.126 Податкового кодексу України відповідачем 04 квітня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000050802/6278, яким позивачу визначено суму штрафу з податку на прибуток в розмірі 368775, 81 грн.

Як вбачається з платіжних доручень, витягів інформації щодо операцій з рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, та вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем самостійно, всупереч волі позивача, змінено цільові призначення платежів, спрямованих в рахунок погашення поточних податкових зобовязань, зарахувавши їх в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше, що в подальшому спричинило виникнення сум недоїмки і нарахування оскаржуваним повідомленням-рішенням штрафних санкцій.

Судом береться до уваги те, що на час виникнення правовідносин щодо сплати узгоджених податкових зобовязань згідно декларацій №9000553363 від 27 липня 2009 року і №9001706895 від 05 листопада 2009 року, такі врегульовувались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та такі все ще тривали на час набрання законної сили Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 вищенаведеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 вищенаведеного Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, станом на час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 вищенаведеного Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З вищенаведеного вбачається, що норми Податкового кодексу України ставлять позивача в більш невигідне становище в порівнянні з нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяли до прийняття вищенаведного Кодексу.

А відтак, норми Податкового кодексу України не мають зворотньої сили в часі щодо регулювання вказаних правовідносин, тому, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові №0000050802/6278 від 04 квітня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» 3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року.

ГоловуючийЛанкевич А.З.