Постанова № 18250821, 29.08.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2011 р. № 2а-5970/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

Головуючого-суддіМричко Н.І.

за участю секретаряЯкимець О.І.

представника позивача Барана Я.В.

представника відповідача Адамовського І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до управління Пенсійного фонду України в м.Бориславі про скасування рішення №15 про застосування фінансових санкцій від 28.12.2010 року, -

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(далі ВАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Бориславі (далі УПФУ в м.Бориславі), в якому просить скасувати рішення №15 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій від 28.12.2010 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги зсилається на те, що під час проведення УПФУ в м.Бориславі документальної перевірки КП «Господарник» у червні 2009 року було виявлено, що при одержанні коштів для виплати заробітної плати через установу банку філію Бориславське відділення №6308 ВАТ «Ощадбанк»у квітні-травні 2009 року КП «Господарник»подавало не на повну суму до установи банку платіжні документи про сплату страхових внесків. 14.05.2009 р. по грошовому чеку підприємство отримало кошти для виплати заробітної плати за березень-квітень 2009 року в сумі 18200,00 грн., однак у самому розрахунку фінансової санкції відображено тільки виплачену заробітну плату за березень 2009 року в розмірі 3906,67 грн. На підставі чого, було прийнято Рішення №15, яким до ВАТ «Ощадбанк»застосовано фінансові санкції за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1297,00 грн. Дане Рішення прийняте за відсутності з боку банку порушень вимог ст.20 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суть операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, а саме КП «Господарник». Одночасно зазначив, що у відповідності до ст.106 вищезазначеного Закону фінансові санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а відтак, такі можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення. Отже, Рішення №15 від 28.12.2010 року прийняте по спливу строку для застосування фінансових санкцій, в звязку з вищевикладеним, таке є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях, додатково пояснив наступне. ВАТ «Ощадбанк»є субєктом системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Згідно ст.22 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»вбачається, що обслуговуючий платника банк зобовязаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та примати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Таким чином, законодавець чітко наголосив, що банк може видати заробітну плату лише при умові перерахування страхувальником відповідної суми страхових внесків. Щодо посилання відповідача на пропуск строків, зазначив, що згідно ч.5 ст.106 вищезазначеного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Отже, спеціальним законом встановлені відмінні строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Таким чином, вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, зясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного

Відповідач ВАТ «Державний ощадний банк»31.12.1991 року зареєстроване як юридична особа Печерською районною в м.Києві державною районною адміністрацією, за адресою: м.Київ, вул. Госпітальна, будинок №12-Г, ідентифікаційний номер 00032129, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА №370842.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»уповноважений банк банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

Як вбачається з ст. 3 вищезазначеного Закону, субєктами солідарної системи є: застраховані особи, страхувальники, Пенсійний фонд, уповноважений банк, Підприємства, установи і організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Згідно припису норми ст.5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»визначено, що саме цей Закон регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас, виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

Як вбачається з супровідного листа Управління пенсійного фонду України в м.Бориславі від 28.12.2010 року №10342/04-42 при проведенні документальної перевірки комунального підприємства «Господарник»у червні 2009 року виявлено, що при одержанні коштів для виплати заробітної плати через установу філію Бориславське відділення №6308 ВАТ «Державний ощадний банк України»у квітні та травні 2009 року КП «Господарник»подавало не на повну суму до установи банку платіжні документи про сплату страхових внесків.

В звязку з чим, керуючись ч.12 ст.20, п.2 ч.10 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»органами УПФУ в м.Бориславі нараховані ВАТ «Державний ощадний банк України»фінансові санкції в сумі 1297,00 грн., що підтверджується Рішенням №15 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій від 28.12.2010 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 19.02.1011 року ВАТ «Державний ощадний банк України»оскаржило його до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно Рішення №29 ГУПФУ у Львівській області про результати розгляду скарги ВАТ «Державний ощадний банк України»рішення УПФУ в м.Бориславі Львівської області від 28.12.2010 року №15 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій залишено без змін, а скаргу Банку від 19.01.20011 року №19/2-02/258-355 без задоволення.

03 березня 2011 року товариством направлено до Пенсійного фонду України повторну скаргу №25-02/931. За результатом розгляду якої 06.05.2011 року за №9102/09-10 Пенсійним фондом України прийнято рішення про залишення її без задоволення.

Відповідно до ч.6 ст.20 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»вбачається, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період , не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (доходи).

Згідно припису норми ч.12 ст.20 вищезазначеного Закону, установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Дану норму також враховано у п.3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.04.2004 року №22 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976 (в редакції на момент вчинення порушення), зокрема, якщо банк не забезпечив одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати перерахування страхових внесків до відповідного територіального органу Пенсійного фонду, то він за рахунок власних коштів сплачує суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.

Постановою управління Пенсійного фонду України від 07.04.2009 року затверджено Порядок прийняття банками на виконання розрахунків документів на виплату заробітної плати, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.04.2009 року за №392/16408 та погодженого заступником голови Національного банку України.

Згідно п.2 Прядку визначено, що установи банків на період дії страхових внесків у розмірі 33,2% приймають від страхувальників платіжні доручення або грошовий чек на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником розрахункових документів про перерахування сум страхових внесків у розмірі не менше 1/3 коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у платіжному дорученні.

У разі, якщо у розрахунковому документі на перерахування страхових внесків сума перерахування менша ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення або грошові чеки на видачу коштів для виплати заробітної плати за погодженням цієї суми з управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті за місцем взяття на облік страхувальника.

Відповідно до п.3 Порядку, територіальні управління Пенсійного фонду невідкладно погоджують довідку-розрахунок, надану страхувальником, за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Крім того, у відповідності до ч.10 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»встановлено, що органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції, зокрема, за порушення вимог, передбачених ч.12 ст. 20 Закону, на банки накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Щодо посилання позивача, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст. 250 Господарського Кодексу стосовно застосування фінансових санкцій, суд такі спростовує наступним.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Водночас, ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Отже, спеціальним законом встановлені відмінні строки застосування адміністративно-господарських санкцій. При цьому вищезазначений Закон не ставить в залежність стягнення недоїмки, пені від часу застосування таких санкцій, а також не обмежує застосування санкцій строками.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки дії відповідача щодо винесення Рішення №15 про застосування фінансових санкцій УПФУ в м.Бориславі вчинені з урахуванням принципів, визначених ст. 2 КАС України та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 02 вересня 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.