Постанова № 18249424, 14.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/9144/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю:

представника позивача Ломоносової Н.П.,

представника відповідача Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011 № 0000272302/0/10538 та від 31.03.2011 № 0000282302/0/10539,

В С Т А Н О В И В:

01.06.2011 Публічне акціонерне товариство «Краматорський завод «Кондиціонер» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011 № 0000272302/0/10538 на суму податку на додану вартість 68498,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 17124,50 грн., та від 31.03.2011 № 0000282302/0/10539 на суму податку на прибуток 85622,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 21405,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, проведеної ДПІ у м. Краматорську з 10.02.2011 по 02.03.2011 (акт № 190/23-2-05762559 від 11.03.2011).

Актом перевірки зафіксовано, у тому числі, порушення позивачем вимог податкового законодавства у вигляді завищення валових витрат за І квартал 2010р. у сумі 342488 грн. Позивач вважає такий висновок податкового органу помилковим, оскільки 13.11.2009 між ним як комітентом та ЗАТ «Торговий альянс «Норд» як комісіонером було укладено договір на проведення зовнішньоекономічних операцій № ТАН-499, умовами якого було передбачено зобовязання комітента вчинити дії по виплаті нагороди комісіонеру за продаж продукції у відповідному розмірі і порядку, згідно звіту комісіонера. Згідно звіту комісіонера № 1 за 2010р. загальна сума комісійної винагороди складає 3806961,84 грн., у т.ч. ПДВ 634493,64 грн. Позивач перерахував комісіонеру комісійну винагороду за період з 14.01.2010 по 16.02.2010 у розмірі 4217947,58 грн., у т.ч. ПДВ 702991,26 грн. На думку податкового органу, позивач відніс до складу валових витрат суму, яка є більшою за зазначену у звіті комісіонера. Однак, такий висновок відповідача спростовується розшифровкою затрат по декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2010р., з якої вбачається віднесення до складу валових витрат суми, вказаної у звіті комісіонера, яка включена до рядку 04.1 декларації за 2010р. Крім того, у додатку до акту 2.6 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат за період з 01.10.2009 по 31.12.2010» підтверджено склад валових витрат, відображених в рядку 04.1 декларації за 2010р. у сумі 3474524,00 грн., а саме: передоплати видані 220808 грн., товари та послуги 3253716,00 грн. Однак, у п. 3.1.2 акту перевірки помилково вказано про віднесення до складу валових витрат суми сплаченої комісійної винагороди у розмірі 3514956,00 грн.

Також у акті перевірки відповідач вказав, що до складу податкового кредиту ПДВ позивач відніс ПДВ по зайво перерахованій комісійній винагороді у розмірі 68498,00 грн. Позивач також вважає вказаний висновок податкового органу безпідставним, зазначаючи, що умовою для коригування ПДВ у даному випадку є надання контрагентом-комісіонером коригуючої податкової накладної. До того ж, за першою подією на всю суму ПДВ від перерахованої суми комісійної винагороди від комісіонера були надані податкові накладні, ПДВ по яких був віднесений до складу податкового кредиту січня, березня та квітня 2010р. У квітні 2010р. позивачем була здана декларація з податку на додану вартість, у рядку 26 якої позивач відобразив суму відємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту, - 563510 грн., яка складається, у тому числі, з ПДВ по комісійній винагороді. Для підтвердження задекларованого ПДВ була проведена камеральна перевірка, якою порушень щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ за договором комісії не встановлено (акт від 19.05.2010 № 1065/15-2-5762559).

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 3-7).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала письмові пояснення, у яких вказала, що згідно умов договору комісії за реалізований товар у листопаді та грудні 2009р. оплата винагороди комісіонеру проводилася по мірі надходження грошей від кінцевого покупця, а саме: 13.01.2010 1704124,88 грн., 21.01.2010 245667,28 грн., 22.01.2010 168155,42 грн., 15.02.2010 2100000 грн. Всього на суму 4217947,58 грн. Позивачем була перерахована комісіонеру оплата в рахунок виплати комісійної винагороди за період з 14.01.2010 по 16.02.2010 із переплатою 410985,74 грн., у т.ч. ПДВ 68498,00 грн. Сума переплати не була віднесена на валові витрати підприємства. Податкові накладні були видані комісіонером на всю суму платежів, що було відображено у деклараціях з ПДВ за січень та березень 2010р. Позивачем направлялись запити до ЗАТ «Торговий альянс «Норд» про надання коригуючої накладної на суму переплати, на які відповіді не отримано. Комісіонер повідомив позивача в усній формі, що Державний бюджет не зазнав шкоди, оскільки податок був перерахований. Позивачем лише 13.09.2011 було отримано листа від комісіонера, в якому він не заперечує наявність переплати та висловлює правомірність своєї поведінки як платника податків в частині своєчасного та належного включення вказаних сум у валові доходи та податкові зобовязання. У травні 2010р. ДПІ у м. Краматорську була проведена камеральна перевірка суми відємного значення ПДВ згідно наданих декларацій за січень-квітень 2010р. Для проведення камеральної перевірки були надані всі первинні документи з цієї події договори, виписки банку, платіжні доручення, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, декларації з ПДВ за січень-квітень 2010р. з додатками до них. Порушень вказаною перевіркою встановлено не було. Згідно податкового повідомлення-рішення від 20.05.2010 № 0001181502/0/22827 сума бюджетного відшкодування 563510,00 грн. буде зарахована виключно за рахунок зменшення податкового зобовязання з цього податку наступних податкових періодів. Згідно листа ДПА України від 30.01.2002 № 1650/7/15-1216, перевірені декларації не підлягають повторній перевірці, за виключенням випадків, коли такі перевірки здійснюються за письмовою вказівкою вищестоящого податкового органу чи керівництва ДПІ (т. 2 а.с. 193-194, т. 3 а.с. 1-2).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що 13.11.2009 між позивачем як комітентом та ЗАТ «Торговий альянс «Норд» як комісіонером було укладено договір комісії на проведення зовнішньоекономічних операцій № ТАН-499. Згідно Звіту комісіонера № 1 за 2010р., отримана на комісію продукція була реалізована комісіонером у повному обсязі, внаслідок чого на розрахунковий рахунок комітента перераховані кошти у загальному розмірі 51981826 руб.РФ. Сума комісійної винагороди склала 11632937,77 руб. РФ, що у гривневому еквіваленті складає 3140893,20 грн. (без ПДВ). З урахуванням витрат, понесених комісіонером, у розмірі 31575 грн. (без ПДВ), загальна сума комісійної винагороди склала 3806961,84 грн., у т.ч. ПДВ 634493,64 грн. Разом із тим, позивачем було перераховано в якості сплати комісійної винагороди суму у розмірі 4217947,58 грн., у т.ч. ПДВ 702991,26 грн., що є більшою за вказану у звіті комісіонера. До складу валових витрат позивач відніс суму комісійної винагороди 3514956 грн. (4217947,58 : 1,2 = 351495,31 грн.), що є порушенням приписів п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки це призвело до завищення суми витрат з придбання товарів (робіт, послуг) на 342488 грн. (3514956 грн. 3172468 грн. = 342488 грн.). Позивач не довів звязок вказаних витрат у розмірі 342488 грн. із власною господарською діяльністю підприємства. Зазначене порушення вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме призвело до його завищення у березні 2010р.на суму 68498 грн. (342488 грн. х 20% = 68498 грн.), чим порушено п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просив у задоволенні позову відмовити (т. 3 а.с. 9-10).

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач публічне акціонерне товариство «Краматорський завод «Кондиціонер» зареєстровано як юридична особа 27.02.1995 виконавчим комітетом Краматорської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608249 (т. 1 а.с. 108). Позивача включено до ЄДРПОУ за № 05762559 (т. 1 а.с. 109).

Позивач здійснює діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» № 19 від 29.11.2010 (т. 1 а.с. 89-107). Згідно з п. 1.2 р. 1 Статуту, публічне акціонерне товариство «Краматорський завод «Кондиціонер» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер» (т. 1 а.с. 90).

Позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Краматорську з 13.11.1995, що підтверджується довідкою від 21.12.2010 № 1896/10/29-014-8 (т. 1 а.с. 143).

З 10.02.2011 по 02.03.2011 ДПІ у м. Краматорську проводилася планова виїзна перевірка ПАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 11.03.2011 № 190/23-2-05762559 (т. 1 а.с. 9-67).

з висновком акту перевірки встановлено, у тому числі, порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження суми податку на прибуток у розмірі 85622 грн., у т.ч. за І квартал 2010р. 85622 грн., а також порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 68498 грн., у т.ч. за березень 2010р. у сумі 68498 грн. (т. 1 а.с. 41).

31.03.2011 ДПІ у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000272302/0/10538, яким ПАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» донараховано податок на додану вартість у розмірі 68498 грн. за основним платежем, та 17124,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 68);

- № 0000282302/0/10539, яким ПАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» донараховано податок на прибуток у розмірі 85622 грн. за основним платежем, та 21405,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 69).

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення до ДПА в Донецькій області (т. 1 а.с. 118-120), однак у подальшому свою скаргу відкликав (т. 1 а.с. 115), внаслідок чого рішенням ДПА у Донецькій області від 02.06.2011 № 10397/10/25-113-1 скарга була повернута позивачу без розгляду (т. 1 а.с. 117).

01.06.2011 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (т. 1 а.с. 3-7).

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Краматорську довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

У акті перевірки порушення позивачем приписів податкового законодавства обґрунтовується тим, що позивачем було перераховано на адресу комісіонера ЗАТ «Торговий альянс Норд» комісійну винагороду у розмірі 4217947,58 грн., у т.ч. ПДВ 702991,26 грн., яка є більшою, ніж зазначено у звіті комісіонера 3806961,84 грн., у т.ч. ПДВ 634493,64 грн. Таким чином, на думку відповідача, ПАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» було безпідставно віднесено до складу валових витрат суму сплаченої комісійної винагороди у розмірі 3514956 грн., що є порушенням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке призвело до завищення суми витрат з придбання товарів (робіт, послуг) за І квартал 2010 року у розмірі 342488 грн., а також до порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення суми податку на додану вартість з податку на додану вартість за березень 2010р. на суму 68498 грн. (342488 грн. х 20% = 68498 грн.) (т. 1 а.с. 14-15).

Дійсно, як свідчать матеріали справи, 13.11.2009 між позивачем (Комітентом) та ЗАТ «Торговий альянс «Норд» (Комісіонером) було укладено договір комісії на проведення зовнішньоекономічних операцій № ТАН-499 (т. 1 а.с. 70-75), відповідно до умов якого Комітент доручив Комісіонеру, а Комісіонер зобовязався за плату (винагороду) укласти необмежену кількість угод по реалізації за зовнішньоекономічними контрактами продукції. Угоди по продажу продукції здійснюються від імені Комісіонера. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає зовнішньоекономічні контракти з третіми особами чи реалізує продукцію по вже існуючим зовнішньоекономічним контрактам. Ціни на продукцію встановлюються у рублях РФ, що відображується у відповідних Додатках до цього договору. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на продукцію, асортименту і загальної кількості продукції, переданої відповідно до умов цього Договору комісії окремими партіями продукції і на момент його укладення складає 110448750,00 рублів РФ (розділ 2 договору).

Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 договору, комісійна винагорода розраховується як різниця цін: а) по яким продукція передається Комітентом Комісіонеру, збільшена на 3,27%; б) цін, по яким Комісіонер реалізує продукцію покупцям по своїм зовнішньоекономічним контрактам. На комісійну винагороду нараховується ПДВ.

Фактичне виконання умов договору комісії підтверджено накладними, вантажними митними деклараціями (т. 2 а.с. 33-172).

Згідно зі Звітом Комісіонера перед Комітентом № 1 від 17.02.2010 (т. 1 а.с. 144-146), комісійна винагорода за договором комісії склала у гривневому еквіваленті 3769071,84 грн. з ПДВ. Інші витрати, що були понесені Комісіонером при виконанні договору комісії склали 37890,00 грн. з ПДВ. Отже, загальна сума, що підлягала сплаті Комісіонеру, склала 3806961,84 грн. з ПДВ.

Як вбачається з довідки про рух грошових коштів за договором комісії, позивачем було перераховано Комісіонеру 4217947,58 грн. з ПДВ, тобто переплата склала 410985,74 грн., у т.ч. ПДВ 68498 грн. (т. 1 а.с. 147). Вказана обставина також підтверджена виписками банку (т. 1 а.с. 148-151, т. 2 а.с. 195-198), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 203-206). Також наявність переплати у зазначеному розмірі не заперечується позивачем та його контрагентом, про що свідчить лист ПАТ «Торговий альянс «Норд» від 13.09.2011 № 706 (т. 3 а.с. 5).

Сторонами не заперечується той факт, що сума переплати комісіонером на розрахунковий рахунок позивача повернута не була. Як вказує позивач у ПАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» неодноразово письмово звертався до комісіонера з питання повернення суми переплати (т. 2 а.с. 199, 200, т. 3 а.с. 3, 4), але до часу розгляду даної адміністративної справи вказана сума позивачу залишається не повернутою.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних відносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, за змістом зазначених вище приписів Закону, обовязковою умовою віднесення понесених платником податку витрат до складу валових є їх звязок з власною господарською діяльністю платника податку.

У даному випадку позивач не довів зв'язок витрат у вигляді перерахованої комісіонеру переплати у розмірі 342488 грн. (сума переплати без ПДВ) із здійсненням господарської діяльності, а також не надав суду відповідних документів, які б такий зв'язок підтверджували.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що він не включав вказану суму переплати до складу валових витрат. На підтвердження своїх доводів він надав розшифровку податкових зобовязань по податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік, у якій вказав суму комісійної винагороди, яку відніс до складу валових витрат 3172468,00 грн. (т. 1 а.с. 77).

Суд не приймає до уваги надану позивачем розшифровку податкових зобовязань по податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік (т. 1 а.с. 77), оскільки вона ніким не завірена, не містить реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати її відношення до податкової декларації за 2010р., поданій позивачем до ДПІ у м. Краматорську, а також не являється додатком до вказаної декларації. До того ж, надання податковому органу (або суду) такої розшифровки взагалі не передбачено нормами законодавства та Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592(який втратив чинність, але діяв на момент подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2010р.). Отже, вказаний документ не може розцінюватися судом як доказ у розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на листи, що направлялися ним до ЗАТ «Торговий альянс «Норд» з питання повернення вказаної переплати, оскільки законодавство не повязує направлення таких листів з підставами формування валових витрат підприємства. До того ж, згідно листа ПАТ «Торговий альянс «Норд» від 13.09.2011 № 706, вказане підприємство включило суму переплати у розмірі 410985,74 грн. до складу своїх валових доходів та податкових зобовязань (т. 3 а.с. 5), що підтверджує факт відображення вказаних сум у податковому обліку комісіонера. Разом із тим, позивач не надсилав претензій комісіонеру та не звертався до господарського суду з відповідним позовом про стягнення суми зайво перерахованої переплати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить про обґрунтованість висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат суми сплаченої переплати у розмірі 342488 грн.

Вказане порушення призвело до неправомірного формування податкового кредиту ПДВ березня 2010р., і, як наслідок, заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 68498 грн., оскільки відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010р. (т. 1 а.с. 164-168), позивач відобразив у рядках 10.1 та 17 суму податкового кредиту ПДВ 358897 грн., з яких 350000 грн. сума ПДВ згідно податкової накладної № 2047 від 16.02.2010, виписаній ЗАТ «Торговий альянс «Норд», що, зокрема, підтверджено Додатком 5 до податкової декларації та Реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т. 1 а.с. 166, 167). До складу суми 350000 грн. увійшов й податок на додану вартість у розмірі 68498 грн., сплачений у складі переплати за договором комісії, щодо якої суд вже дійшов висновку про відсутність її звязку із господарською діяльністю позивача.

Вказаний висновок суду також підтверджується даними деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за лютий 2010р. (т. 2 а.с. 209), з якої вбачається відхилення між сумою ПДВ, задекларованою постачальником, та сумою ПДВ, включеною позивачем до складу податкового кредиту, у розмірі 68498 грн. (350000 грн. 281502 грн. = 68498 грн.).

Суд не приймає посилання представника позивача на акт ДПІ у м. Краматорську про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 19.05.2010 № 1065/15-2-5762559, оскільки він не стосується спірних правовідносин. Як свідчить вказаний акт, податковим органом досліджувалась декларація з податку на додану вартість за березень 2010р. на предмет перевірки відємного значення суми податку на додану вартість, а не на предмет правомірності формування податкового кредиту і включення до його складу суми податку, сплаченого у складі переплати за договором комісії. Правовідносини, що склалися між позивачем та ЗАТ «Торговий альянс «Норд», під час перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. не досліджувались, оскільки відповідні документи позивачем до ДПІ не надавались. Отже, акт від 19.05.2010 № 1065/15-2-5762559 не може розглядатися судом в якості доказу у даній адміністративній справі, оскільки не відноситься до предмету доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ДПІ у м. Краматорську доказав правомірність здійснення позивачу донарахування податкових зобовязань та, відповідно, штрафних (фінансових) санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у звязку із чим суд відмовляє ПАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011 № 0000272302/0/10538 та від 31.03.2011 № 0000282302/0/10539 відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 вересня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 19 вересня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.