Постанова № 18242765, 15.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011 № 58/154

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

заучастю представників:-

позивача: ОСОБА_1., довіреність № 386/22 від 19.05.11р.,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 29-12/55-Д від 29.12.10р.,

третьої особи 1: не зявився,

третьої особи 2: не зявився.

третьої особи 3: не зявився,

третьої особи 4: не зявився,

третьої особи 5: не зявився,

третьої особи 6: ОСОБА_3., довіреність № Н-01/2047 від 01.08.11р.,

третьої особи 7: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу-Державного підприємства „Вугілля України”

на рішення господарського суду - міста Києва від 15.06.2011 р.

у справі-№ 58/154 (суддя Блажківська О.Є.)

за позовом-Публічного акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Трипільської ТЕС

до-Державного підприємства „Вугілля України”

1.треті особи-ДП „Придніпровська залізниця”

2.ДП „Одеська залізниця”

3.ДП “Шахтарськантрацит”

4.ДП “Торезантрацит”,

5.ТОВ ЗФ “Донбаський збагачувальний комбінат”,

6.ДП “Донецька залізниця”

7. ДГО “Південно-західна залізниця”

про -стягнення збитків в сумі 15038,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Трипільської ТЕС звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства “Вугілля України” про стягнення збитків в сумі 15038, 59 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства „Вугілля України” на Публічного акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Трипільської ТЕС 15038,59 грн. боргу, 150,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство „Вугілля України” подало апеляційну скаргу в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі №58/154 та прийняти нове, яким у позовних вимогах відмовити.

Зокрема скаржник зазначає, що вантажовідправник, завантаживши вагони з вугіллям та склавши перевізні документи, передав їх ДАЗТ „Укрзалізниця” до перевезення, остання прийняла спірні вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції Відправлення на залізничних накладних. Тобто, жодних порушень щодо завантаження вагонів без дотримання вантажопідйомності вагону залізницею зафіксовано не було. Умовами Договору не передбачено формування кожної окремої партії вугілля у точній відповідності до вантажопідйомності вагону. А також, відсутній обовязок відповідача завантажувати вугілля рівномірно та нести відповідальність за його нерівномірне завантаження. Факт завантаження вугілля у відповідності до правил розміщення та кріплення вантажів свідчить відбиток ДАЗТ „Укрзалізниця” у графі 3 на звороті залізничної накладної.

ПАТ „Центренерго” Трипільська ТЕС в своєму запереченні на апеляційну скаргу просило апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва у справі №58/154 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

01.02.2010 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки вугілля №01-10/1ЕН (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник поставляє Покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична стація призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 року. З урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до Договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору обєднання проби (згідно з ДТСУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань обєднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2. Договору).

Право власності на вугілля від Постачальника бо Покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля (п. 2.4. Договору).

Постачальник зобовязаний поставити Покупцеві на умовах цього Договору вугілля в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, погоджені Сторонами (п. 3.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2.4. Договору Постачальник має право доручити виконання зобовязання по поставці вугілля за договором третій особі вуглеводному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до статуту залізниць України.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету України №457 від 06.04.1998 року, визначено, що основним перевізним є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача.

Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

На виконання умов Договору у листопаді 2010 року здійснено поставку вугілля за залізничною накладною №47095845 вагон з вугіллям №64098189, за залізничною накладною №52956842 вагон з вугіллям №68823525, за залізничною накладною №5256337 вагон №68744564, 65289035.

Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №344, відправник зобовязаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували йому збереження на всьому шляху перевезення. Відповідно до параграфу 3 Технічних умов: «При размещении грузов на подвижном составе тележки вагонов должны бать заргужены равномерно».

Статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актами загальної форми, які складають залізничні станції.

Відповідно до ч. 3 Правил складання актів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2010 року за №165/3458, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та ванто багажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Судом встановлено, що при зважуванні вагонів№64098189, 68823525 на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол», вагонів №68744564, 65289035 на залізничній станції «Знамянка» на тензометричних вагах було виявлене нерівномірне завантаження їх вантажем, чим порушено п. 3 Технічних умов, п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, про що складено акти загальної форми.

Суд першої інстанції зазначив, що з одержувача вантажу-Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго», відповідно до п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів технологічним центром з оброблення перевізних документів (Тех. ПД-1) було стягнуто кошти за додаткові послуги за усунення нерівномірного завантаження, що підтверджується документами ТЕХ-ПД, а саме: накопичувальною карткою №29111857, 23111825, 02111686, переліком №2911, 2311,0411.

Відповідно до матеріалів справи, Тернопільська ТЕС є структурним підрозділом позивача та діє на підставі Положення, відповідно до п. 4.5 якого електростанції надано право від імені позивача укладати угоди, подавати, розглядати претензії та позови, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському суді і інше. Керівник підприємства наділений правом підпису відповідних документів довіреністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань, в тому числі щодо дотримання п. 3.1.2 Договору та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом із тим судова колегія відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутись із регресним позовом до відправника вантажу.

У звязку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі № 58/154.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі № 58/154 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” - без задоволення.

2.Справу №58/154 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяАндрієнко В.В.

СуддіБуравльов С.І.

Вербицька О.В.

20.09.11 (відправлено)