Постанова № 18242762, 14.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011 № 33/82

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Синиці О.Ф.

Поляк О.І.

при секретарі: Помаз І.А.

за участю представників учасників апеляційного провадження:

від скаржника (Компанія «Арч Консортіум Лімітед»): не зявився;

від позивача (Компанія «Граф Лімітед»): ОСОБА_1 представник за дов.

№007 від 24.01.2011р.;

від відповідача-1 (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»):

ОСОБА_2 представник за дов. №010-04/7945

від 02.11.2009р.;

від відповідача-2 (ВАТ «Державний ощадний банк України»)

ОСОБА_3 представник за дов. №19-11/56 від

06.06.2011р.;

від відповідача-3 (Голосіївська РДА у м. Києві): не зявився;

від відповідача-4 (Компанія «Юнікон Девелопмент»): ОСОБА_4.

представник за дов. б/н від 30.03.2011р.,

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (ТОВ «Три О»):

ОСОБА_5. представник за дов. №5 від

01.12.2010р.;

ОСОБА_6 представник за дов. №34

від 16.08.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Компанії «Арч Консортіум Лімітед»

на рішення господарського суду м. Києва

від 12.04.2011р. (дата підписання 19.04.2011р.)

у справі № 33/82 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Компанії «Граф Лімітед»

до 1.Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»;

2.Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»;

3.Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації;

4. Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав

та за позовом Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД»- третьої особи із самостійними вимогами

1.Компанії «Граф Лімітед»;

2.Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»;

3. Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О»;

2. Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011р. Компанія «Граф Лімітед» звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі - Банки), Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі продажу належної позивачу частки у статутному капіталі ТОВ «Три О», розміром 49,23%, та корпоративних прав, якими позивач забезпечив виконання позичальником - ТОВ «Три О» консорціумного кредитного договору №129/31/1-2 від 09.06.2006р.

Крім того, позивач просив визнати себе власником неправомірно відчуженої за недійсним договором частки у статутному капіталі ТОВ «Три О», розміром 49,23%, та корпоративних прав.

Обґрунтовуючи підстави позову, Компанія «Граф Лімітед» вказувала, що при зверненні стягнення на заставне майно, шляхом його продажу третій особі 27.09.2010р. на підставі договору купівліпродажу, заставодержателі (Банки) усупереч вимогам ч.1 ст.27 та ч.1 ст.30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не направили повідомлення позивачу, як заставодавцю, про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобовязання, чим позбавили його права виконати зобовязання за боржника (позичальника ) і тим самим припинити звернення стягнення на предмет обтяження .

На думку позивача, допущені порушення вимог закону при зверненні стягнення на заставне майно, мають наслідком недійсність договору купівлі-продажу, а оскільки недійсний договір не призводить до правових наслідків, до якого прагнули сторони, які його вчинили, Компанія «Граф Лімітед» просила суд прийняти правопідтверджуюче рішення і визнати її власником предмету продажу - частки у статутному капіталі ТОВ «Три О», розміром 49,23%, та повязаних з нею корпоративних прав.

До участі у справі ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

04.04.2011 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» - покупця за спірним договором, у якій Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД», як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору по справі № 33/82, у спорі між нею , Компанією «Граф Лімітед» та Банками просила суд визнати за нею права власності на придбану за договором купівлі-продажу частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» та корпоративні права.

Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» також заявила клопотання про залучення її до справи №33/82 у процесуальному статусі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

В обґрунтування вимог Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» зазначала, що набула права власності правомірно, з додержанням вимог законодавства і є добросовісним набувачем . В силу встановленої ст.204 ЦК України презумпції дійсності правочину, договір купівлі-продажу частки та корпоративних прав є дійсним, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», оформлені протоколом загальних зборів щодо розподілу часток між його учасниками, у т.ч. Компанією «Юнікон Девелопмент ЛТД» , а також Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» в редакції, затвердженій зазначеним протоколом, не визнані недійсними та не скасовані у передбаченому законодавством порядку.

Звертаючись до суду з самостійними вимогами, Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» зазначила, що поданням позову Компанія «Граф Лімітед» оспорює та не визнає право власності Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» на придбану нею на законних підставах частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», що складає 49,23% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», та корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Три О», в силу чого Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» вправі на підставі ст.392 ЦК України просити суд захистити її права , шляхом прийняття рішення про визнання за нею права власності на придбану на підставі чинної цивільно-правової угоди частку в статутному у капіталі ТОВ «Три О» та повязані із нею корпоративні права.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2011 року позовну заяву Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» у процесуальному статусі третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору по справі №33/82 прийнято до розгляду, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» та Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Банки заявлені Компанією «Граф Лімітед» вимоги заперечували, зазначаючи на дотримання вимог законодавства при зверненні стягнення на заставне майно і просили відмовити у задоволенні позову Компанії «Граф Лімітед». Поряд з цим, раніше, представник ВАТ «Державний ощадний банк» порушив перед судом клопотання про залишення позову без розгляду в порядку ст.81 ГПК України. Вказане клопотання залишено судом без задоволення у звязку з його необґрунтованістю, згодом, представник цього Банку у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, а також просив суд припинити провадження у справі , оскільки за умовами договору будь-який спір за даним договором або в звязку з ним підлягає остаточному врегулюванню відповідно до Арбітражного Регламенту Міжнародної Торгової Палати одним або кількома арбітрами відповідно до Регламенту.

Суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача-1 про припинення провадження у справі, не підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» та Голосіївська державна адміністрація участі у розгляді справи не взяли.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі №33/82 відмовлено Компанії «Граф Лімітед» у задоволенні позову. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами задоволено повністю і визнано за Компанією «Юнікон Девелопмент ЛТД», як добросовісним набувачем, право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» та відповідно корпоративні права, набуті на підставі законного договору купівлі-продажу від 27.09.2010 року. Стягнуто з Компанії «Граф Лімітед» на користь Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» 28,34 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» 28,33 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» 28,33 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовляючи у задоволенні позову Компанії «Граф Лімітед», місцевий господарський суд спростував її твердження про допущені заставодержателями (Банками) порушення вимог ч.1 ст.27 та ч.1 ст.30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , пославшись на направлення Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк» - банком координатором повідомлень про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобовязання боржнику ТОВ «Три О» та учасникам цього Товариства, у тому числі Компанії«Граф Лімітед».

До того ж, як встановив місцевий господарський суд, Банки зареєстрували відомості про звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.09.2010р. за № 28633903, а 20.10.2010р. на адресу Компанії «Граф Лімітед» направили звіт про результати продажу майна.

Судом першої інстанції при вирішенні спору враховано, що за умовами договору застави, заставодержателі мали право на власний розсуд визначити позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, а тому, здійснивши його продаж від імені заставодавця - Компанії «Граф Лімітед» шляхом укладення від її імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, Компанія «Граф Лімітед» не довела, а суд не встановив, що у момент вчинення спірного договору купівлі-продажу були порушені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Вважаючи, що заявлені Компанією «Граф Лімітед» вимоги про визнання за нею права власності на частку у статутному капіталі та корпоративні права, які випливають з частки, є похідними від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої відмовлено, господарський суд відмовив і у задоволенні другої вимоги Компанії «Граф Лімітед».

Поряд з цим, місцевий господарський суд визнав можливим задовольнити позов третьої особи із самостійними вимогами, пославшись при цьому на ч.1 ст.658 ЦК України, за змістом якої покупець набуває права власності на проданий не власником товар, лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Врахувавши цю правову норму та проаналізувавши умови спірного договору купівлі-продажу, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з моменту укладення спірного договору Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» набула права власності на належну Компанії «Граф Лімітед» частку у статутному капіталі ТОВ «Три О» та обсяг корпоративних прав, які визначаються цією часткою, оскільки момент укладення договору купівлі -продажу співпадає з моментом передачі частки у власність покупцю,а відтак, вказав господарський суд, Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» є добросовісним набувачем, право цивільне якого підлягає судовому захисту шляхом визнання .

Не погодившись із мотивами та висновками суду першої інстанції та зазначаючи , що рішенням зачіпаються її прав та обовязки , проте до участі у справі її не було залучено , Компанія «Арч Консортіум Лімітед» - як один з учасників ТОВ «Три О» , і якому в силу закону належать переважні права на купівлю відчужуваної частки, звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У скарзі заявник просив рішення господарського суду у частині задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» скасувати з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» у задоволенні її вимог. Заперечував заявник скарги висновки місцевого господарського суду про визнання Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» добросовісним набувачем. Умотивовуючи свої доводи , заявник апеляційної скарги зазначав, що він, поряд з Компанією «Граф Лімітед» та Компанією з управління активами «Сіті Кепітал» є учасником ТОВ «Три О», яким належать на праві спільної часткової власності корпоративні права створеного ним Товариства ТОВ «Три О». Тому , вважав заявник апеляційної скарги ,до правовідносин з приводу корпоративних прав підлягали застосуванню норми ст.ст. 356 та 362 ЦК України. Як вказувала Компанія «Арч Консортіум Лімітед», Банки, які діяли від імені заставодавця, щоби мати змогу продати корпоративні права Компанії «Граф Лімітед» на частку у статутному капіталі ТОВ «Три О», в силу ч.2 ст.362 ЦК України зобовязані були повідомити не лише Компанію «Граф Лімітед» та Компанію з управління активами «Сіті Кепітал», але й Компанію «Арч Консортіум Лімітед» про намір укласти спірний договір, але й повідомити про умови договору , і лише у разі отримання підтверджень про відмову від апелянта, як співзасновника ТОВ «Три О», від свого переважного права на викуп частки, що перебуває у спільній частковій власності всіх засновників, продати частку третій особі- Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД».

Утім, стверджував заявник апеляційної скарги, суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин, не застосував опірних правовідносин норми матеріального права, а саме: ст.ст.321, 328, 334, 392 ЦК України та ст.ст. 26, 27, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і прийшов до хибного висновку про добросовісність набувача - Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» щодо частки у статутному капіталі ТОВ «Три О» і виникнення у нього права на позов про визнання за собою права власності.

Компанія «Арч Консортіум Лімітед» звертала також увагу суду апеляційної інстанції і на ту обставину, що наявні у справі повідомлення, направлені Банками , не містять вимоги про виконання порушеного забезпеченням зобовязання та передачі у володіння предмету забезпечувального зобовязання.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали у тому, що судом безпосередньо у судовому засіданні не досліджувалися протоколи, рішення загальних зборів учасників ТОВ «Три О», які відбулися у жовтні 2010р., і у матеріалах справи такий документ відсутній, тоді як у судовому рішенні йому надана оцінка.

Поряд з цим, апелянт просив відновити йому строк на подання апеляційної скарги, пропущеної з поважної причини.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кропивна Л.В., суддів: Поляк О.І, та Рудченка С.Г. від 29.06.2011р. Компанії «Арч Консортіум Лімітед» відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу до розгляду. За клопотанням представника Компанії «Арч Консортіум Лімітед» та «Граф Лімітед» розгляд справи відкладено до 29.08.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. №01-23/1/8 у звязку із перебуванням на лікарняному судді Рудченка С.Г. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. за письмовим клопотанням представників учасників апеляційного провадження продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги у даній справі на 15 днів, і за ініціативою суду залучено Компанію «Юнікон Девелопмент ЛТД» в якості відповідача за позовом Компанії «Граф Лімітед» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О», про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав. Одночасно, цією ж ухвалою розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено на 14.09.2011р.

У письмовому відзиві Компанія «Граф Лімітед» просила оскаржений судовий акт залишити без змін та скасування. Погоджуючись із заявником апеляційної скарги про застосування до продажу частки у статутному капіталі третій особі норм, які регулюють продаж частки у праві спільної часткової власності, зокрема, частин 1 та 2 ст.362 ЦК України, Компанія «Граф Лімітед» зазначала, що заявник апеляційної скарги нотаріально посвідченою заявою від 23.10.2008р. відмовився від переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Три О», власником якої була Компанія «Граф Лімітед», відтак переважне право Компанії «Арч Консортіум Лімітед» не було порушено. Спираючись на зміст ст.388 ЦК України, Компанія «Граф Лімітед» зазначала, що набувач її частки у статутному капіталі є добросовісним, а та обставина, що при підготовки до продажу не була дотримана процедура повідомлення інших учасників Товариства, не порочить добросовісність набувача.

Банки у своїх доводах погоджувалися з правовою позицією позивача у справі - Компанії «Граф Лімітед».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, переглянувши справу у межах, визначених ст.101 ГПК України, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржений судовий акт частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і підтверджується матеріалами справи, 09.09.2006 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» уклали консорціумний кредитний договір №129/31/1-2 (далі - кредитний договір). Відповідно до положень кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» отримало кредит у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в розмірі, еквівалентному 88 400 000,00 доларів США та 1 350 325 950,00 грн.

В якості належного забезпечення виконання ТОВ «Три О» зобовязань за кредитним договором, 23.10.2008 року Компанія «Граф Лімітед» передала у заставу за договором №211/31/6-2 (далі - договір застави), частку у статутному капіталі у розмірі 49% статутного капіталу боржника за кредитним договором - ТОВ «Три О».

Згодом, 15.02.2009р. до договору застави бути внесені зміни, за якими предметом застави вважалися належні Заставодавцю корпоративні права, повязані з правом Заставодавця на частку, розміром 49,23% у статутному капіталі ТОВ «Три О», та власне сама вказана частка .

У відповідності до ч.1 ст.113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. За змістом ч.1 ст.50 Закону України «Про господарські товариства» розмір часток визначається установчими документами. Наявність у особи права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підтверджується установчими документами, що випливає зі змісту ч. 1, 2 ст.88 , ч. 2 ст. 154 ЦК України.

Законодавчими актами України не встановлено заборони на передання у заставу частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, тим більше, що оборотоздатність частки (її частини) у статутному капіталі такого товариства визнається статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».

Вкладом учасника до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено Законом (ч. 2 ст. 115 ЦК України).

Отже, номінальна вартість частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є абстрактною, умовною одиницею у грошовому виразі, яка визначається вартістю внеску учасника при створенні товариства.

Частина 1 ст.167 ГК України надає визначення корпоративним правам як прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, у тому числі права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними корпоративних актів, якими зачіпаються права та охоронювані законом інтереси цієї особи як учасника господарської організації.

Отже, частку учасника у статутному капіталі слід розглядати як майнове право, яке наділяє його володільця комплексом прав майнового та немайнового характеру у відносинах з товариством, а розміром частки визначається обсяг цих прав. Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і не заперечувалося учасниками судового процесу, у заставодержателів виникло право звернути стягнення на предмет застави майно тоді, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» допустило порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за ним.

Згідно з умовами п.2 ст.6.5.1. розділу 6 Договору застави передбачався позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави , шляхом його продажу Заставодержателями від імені Компанії «Граф Лімітед» третій особі.

Як встановив суд першої інстанції , заставодержателі оголосили про свій намір продати предмет забезпечувального обтяження, оскільки таке право було передбачено умовами п.7.3 та 7.4. договору застави, і надіслали 27.08.2010 року боржнику ТОВ «Три О» та учасникам цього Товариства, у тому числі Компанії «Граф Лімітед», повідомлення про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобовязання.

До того ж, як вірно встановив місцевий господарський суд і підтверджується наявними у справі документами, Банками 27.09.2010р. за № 28633903 були зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, до яких можуть бути віднесені майнові права.

Обґрунтовуючи підстави позову, Компанія «Граф Лімітед», серед іншого, вказувала, що усупереч ч.1 ст.27 та ч.1 ст.30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Банки не направили повідомлення заставодавцю про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобовязання, у звязку з чим заставодавець був позбавлений права виконати зобовязання за боржника і тим самим припинити звернення стягнення на заставне майно.

З такими доводами не погодився суд першої інстанції, який з наявних у матеріалах справи повідомлень, направлених згідно з належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист від 27.08.2010 року та чеку № 0052 від 27.08.2010 року ТОВ «Три О» та іншим учасникам Товариства, у т.ч. позивачу, ці доводи Компанії «Граф Лімітед» , прийшов до висновку , що такі доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи.

Дійсно, у матеріалах справи знаходяться повідомлення , сформовані заставодержателем про наявну станом на 18.08.2010р. заборгованість ТОВ «Три О» перед Банками , направлену в адресу боржника та позивача у справі (а.с.103-107, т. 1).

Крім цього, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 27.09.2010р. були внесені відомості про звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, що підтверджується матеріалами справи (а.с 102, т.1) . Ці відомості є публічними, відкритими для доступу, а тому заставодавець, а також інші зацікавлені особи, не можуть посилатися на відсутність інформації про розпочате Банками звернення стягнення на заставне майно у позасудовому порядку.

За змістом ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» боржнику надається протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження виконати порушене зобовязання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу.

За оцінкою судової колегії, встановлений законом 30-денний строк, надає боржнику, а таким є не лише позичальник, але й заставодавець , до моменту реалізації предмету забезпечувального обтяження сплатити борг і тим самим уникнути продажу предмету забезпечувального обтяження.

Утім, Компанія «Граф Лімітед» протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не скористалася правом сплатити борг за позичальника - ТОВ «Три О» , що в силу ч.1 ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» надало обтяжувачеві право одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом .

За умовами договору застави, звернення стягнення на предмет обтяження допускалося у позасудовому порядку.

Компанія «Граф Лімітед» не надала доказів , які свідчили про заборону на відчуження учасниками частки третім особам, або запроваджували виключно судовий порядок звернення стягнення на частку учасника у статутному капіталі цього товариства.

27.09.2010 року між Компанією «Юнікон Девелопмент ЛТД», як покупцем, та Банками, діючими на підставі договору застави № 211/31/6-2 від 23.10.2008 року від імені Компанії «Граф Лімітед », був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» - предмета забезпечувального обтяження (а.с. 124-127, т. 1)

Відповідно до пункту 1.1. спірного договору Банки передали Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» частку, розміром 49,23 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», та корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Три О», в обсязі вказаної частки.

Зазначені Компанією «Граф Лімітед» обставини в обґрунтування вимог про визнання недійсним оспорюваного нею договору правильно розцінені судом першої інстанції як такі, що не впливають на законність правочину, тому висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору, укладеного 27.09.2010 року між Компанією «Юнікон Девелопмент ЛТД», як покупцем, та Банками, діючими в обсязі повноважень, визначених договором застави №211/31/6-2 від 23.10.2008 року від імені Компанії «Граф Лімітед», є правомірним.

Поряд з цим, судова колегія вважає, що способи припинення права власності на майнові права, до яких, як зазначалося раніше, належить частка у статутному капіталі, не повинні відрізнятися від загальних підстав припинення права власності.

За змістом п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України одним із способів припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобовязаннями власника.

За умовами п. 6.5.2. та застереження пункту 6.5.4. договору застави, законність якого не є предметом даного спору, визначено момент, з якого припиняються права Заставодавця на предмет застави Такий момент повязаний з невиконанням забезпеченого заставою зобовязання протягом тридцяти календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що змістом правочину купівлі-продажу майна є припинення у продавця права власності на річ і виникнення такого права у покупця. В умовах існування спору щодо законності підстав виникнення у покупця прав на майно, цивільне право покупця та продавця не може бути захищено одночасним позовом про визнання за кожним з них права власності на майно на підставі ст. 392 ЦК України.

У даному випадку, Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД», звертаючись до Компанії «Граф Лімітед» та Банків , обрала невірний спосіб захисту свого права , що є окремою підставою для відмови у задоволення його позову.

Задовольняючи позов Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» , місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом ч.1 ст.658 ЦК України у разі, якщо продавець товару не є його власником , покупець набуває права власності на проданий товар, лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Оскільки за оспорюваним Компанією «Граф Лімітед» договором купівлі-продажу момент укладення договору купівлі -продажу співпадає з моментом передачі частки у власність покупцю , покупець - Компанія «Юнікон Девелопмент ЛТД» є добросовісним набувачем, право цивільне якого підлягає судовому захисту шляхом його визнання .

З такими умовиводами погодитися не можна і тому вони підлягають виключенню з мотивувальної частини судового рішення , виходячи з того, що можливість власника витребувати від покупця товар , проданий тому за договором із невласником , жодним чином не залежить від моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця.

За правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, наведеною у Постанові №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» “особа, яка придбала частку у статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує обовязки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі”. (Абз. 3 п. 31 Постанови).

Поряд з цим, за доводами апеляційної скарги, субєкт оскарження вказував, що він , як і Компанія «Граф Лімітед» та Компанія з управління активами «Сіті Кепітал» , є учасником ТОВ «Три О», яким належать на праві спільної часткової власності корпоративні права створеної ними юридичної особи - господарського товариства. Тому , вважав заявник, до правовідносин з приводу відчуження корпоративних прав підлягали застосуванню норми ст.ст. 356 та 362 ЦК України. На думку Компанії «Арч Консортіум Лімітед», Банки, які діяли від імені учасника ТОВ «Три О» , повинні були дотриматися процедур, встановлених при відчуженні учасником господарського товариства частки третій особі, яка не є учасником . Лише у разі отримання підтверджень про відмову інших учасників господарського товариства від викупу частки, що відчужується , така частка могла бути продана третій особі .

Утім, заявляв скаржник, суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин і не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню , а саме: ст.ст.321, 328, 334, 392 ЦК України та ст.ст. 26, 27, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія виходить з такого .

Заявник апеляційної скарги, не будучи стороною у спорі , заявленому Компанією «Юнікон Девелопмент ЛТД» до Компанії «Граф Лімітед» , Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на придбану частку у статутному капіталі ТОВ “Три О” та повязаних із нею корпоративних прав, вірно відмітив, що результат розгляду цього спору безпосередньо стосується прав та обовязків скаржника у сфері корпоративних відносин. .

Не будучи залученим до участі у справі, скаржник був позбавлений можливості довести перед судом переконливість своїх доводів , спростувати чи погодитися із доводами та заперечення інших осіб , щодо наявності у заявника переважного права , про що , зокрема, зазначали Банки , заявляючи про добровільну письмову і посвідчену у нотаріальному порядку відмову заявника апеляційної скарги від переважного права на купівлі частки у статутному капіталі ТОВ “Три О”.

Ці обставини не досліджувалися судом і їм не надавалася правова оцінка, адже у рамках спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки учасника господарського товариства на підставах ,вказаних Компанією «Граф Лімітед» , до предмету доказування не входили і судом не повинні були досліджуватися питання обґрунтованості доводів осіб, чи претензії виникають з корпоративних правовідносин .

За змістом ст.101 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції, проте, у відповідності до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п.21 Інформаційного листа від 29.06.2010р. №01-08/369 з урахуванням пункту 35 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.2009р. №01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині , яка безпосередньо стосується прав та обовязків скаржника. Така позиція повністю узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України та Верховного Суду України. Так, у постанові від 26.09.2006р. зі справи № 22/401-05-10793 Верховний Суд України вказав наступне:

Стаття 129 Конституції України визначає як одні з основних засад судочинства законність і забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» розяснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-кого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Статтею 107 ГПК України закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосуються їх прав і обовязків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обовязків скаржника, якого не було залучено до участі у справі, то вирішення спору без залучення його до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК України, і є безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Отже, рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі №33/82 у частині задоволення позовних вимог Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» до Компанії «Граф Лімітед» , Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» слід скасувати ,а апеляційну скаргу - задовольнити.

У частині відмови у позові Компанії «Граф Лімітед» - судовий акт слід залишити без змін з мотивів , викладених у цій постанові.

Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, поклавши витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом третьої особи з самостійними вимогами на неї.

Витрати за розгляд апеляційної скарги віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 66, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії «Арч Консортіум ЛТД» на рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі №33/82 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі №33/82 у частині задоволення позовних вимог Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» до Компанії «Граф Лімітед» , Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» скасувати .

3. Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у визнанні за Компанією «Юнікон Девелопмент ЛТД» (Великобританія, WC1A 2QS, Лондон, Сісільен Авеню, Верной Хаус, приміщення «Інтершор»; реєстраційний номер: 3446217) права власності на частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» (03150, місто Київ, вулиця Горького, 97, ідентифікаційний код 23167814), що була набута на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Три О» - предмета забезпечувального обтяження від 27.09.2010 року.

4. Рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі №33/82 у частині відмови у задоволенні вимог Компанії «Граф Лімітед» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» , Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації та Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» , залишити без змін.

5. Здійснити по справі новий розподіл судових витрат за розгляд справи у першій інстанції, поклавши судові витрати за вимогами Компанії «Юнікон Девелопмент ЛТД» на неї.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіСиниця О.Ф.

Поляк О.І.