Постанова № 18242735, 08.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2011                                                                                           № 22/120

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           Михальської Ю.Б.

          Отрюха Б.В.

за участю представників

сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 27.05.2011р.

у справі № 22/120

за позовом Приватного акціонерного товариства «Отіс»

до Акціонерного товариства закритого типу «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн»

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.05.2011р. у справі № 22/120 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1378270 грн. основного боргу, 109776, 83 грн. пені, 21482, 75 грн. 3% річних, 15595, 30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що місцевим судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач неправдиво виклав обставини справи, приховав всі необхідні документи, які свідчать про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань, що виникли на підставі укладеного правочину, що призвело до винесення незаконного рішення по справі.

Апелянт зазначає, що згідно п. 3.1 укладеного договору D2N № 9858М позивач мав виконувати роботи згідно з проектною документацією, а у відповідності до п. 4.3 позивач гарантує, що всі пусконалагоджувальні роботи будуть виконані згідно з умовами технічної документації та відповідатимуть стандартам якості. Відповідно до ст. 4 Договору Позивач гарантує безвідмовну та безпечну роботу обладнання протягом 24 місяців та протягом гарантійного терміну зобов'язується своїми силами і за свій кошт усувати дефекти шляхом заміни або ремонту обладнання.

Однак, в ході експлуатації обладнання виникли звернення користувачів зі скаргами на роботу ліфтів, а саме при зупинці ліфтів має місце вертикальне коливання ліфтової кабіни амплітудою до 50 мм. Зважаючи на складність технічного устаткування ліфтів та відповідних механізмів, Відповідач не мав можливості до прийняття робіт виявити відступи від умов Договору та інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, що є прихованими недоліками, у тому числі такі недоліки, що були умисно приховані підрядником (позивачем). Відповідач згідно ст. 853 ЦК України негайно повідомив про зазначені обставини підрядника (позивача) 23.11.2010р. листом генерального підрядника ЗАТ «Корпорація Укржилбуд» (ЄДРПОУ 22931511), залученого Відповідачем на підставі відповідного договору.

Позивачем лише 17.01.2011 р. було надано відповідь, у якій зазначались загальні посилання на відповідність ліфтів державним стандартам України, проте не було пояснення щодо причин виникнення вертикальних коливань ліфтової кабіни, про що також 20.01.2011 р. ЗАТ «Корпорація Укржилбуд» направив Позивачу повторний запит.

03.02.2011р. Позивачем була направлена відповідь про те, що представниками позивача було виконано обстеження ліфтів, в результаті якого було відрегульовано, проте не усунуто точність зупинки кабіни ліфту до +- 5 мм. Окрім цього, Позивачем була відрегульована робота вантажно-зважувального пристрою при проведенні регламентованої загрузки кабіни ліфта каліброваним вантажем, що підвищило комфортні характеристики руху кабіни ліфта; відрегульовано роботу частотного перетворювача, що забезпечило комфортний старт та зупинку кабіни ліфта; відрегульовано систему позиціювання, що дало змогу зменшити амплітуду коливання кабіни ліфта. Однак, апелянт вважає, що вжиті позивачем міри можна розглядати лише як тимчасові, але не такі, що направлені на повне усунення дефектів та недоліків, що допущені позивачем під час виконання своїх обов»язків за договором.

На думку апелянта всі вищезазначені дефекти та недоліки, проведення позапланових робіт стосовно ліфтового обладнання свідчать про неналежне виконання монтажно-пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання за договором Д2 № 9858М від 10.11.2008р.

В судове засідання повноважні представники сторін не з«явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності повноважних представників сторін.

Розглянувши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

10.11.2008р. між ЗАТ «Отіс» (підрядник за договором) та АТЗТ «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн» (замовник за договором) було укладено договір D2N № 9858М, згідно умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання робіт по монтажу та наладці ліфтів для адміністративного будинку по вул. Амосова 12, м. Київ, корпус 1: ліфт № 1-№ 3 в/п 1 000 кг на 20 зупинок, кількістю три одиниці, ліфт № 4, № 5 в/п 800 кг на 20 зупинок, кількістю дві одиниці, ліфт № 6 в/п 1 000 кг на 20 зупинок, кількістю одна одиниця; корпус 2; ліфт № 1- № 3 в/п 1 000 кг на 22 зупинки, кількістю три одиниці, ліфт № 4, № 5 в/п 800 кг на 23 зупинки, кількістю дві одиниці, ліфт № 6 в/п 1 000 кг на 23 зупинки, кількістю одна одиниця.

Замовник зобов'язався прийняти роботи і сплатити підряднику вартість виконаних робіт за ціною, визначеною договором у розділі 2.

Відповідно до розділу 2 договору, договірна ціна монтажно-налагоджувальних робіт за одиницю обладнання, яка погоджена з замовником і складає: згідно договірних цін № 1 і № 2 кошторисної документації, що є невід'ємною частиною договору всього з ПДВ - 2 859 540 грн.

Згідно п.2.7. укладеного договору оплата за виконані роботи здійснюється на протязі п»яти днів після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до п.5.1.1. замовник зобов»язався своєчасно розрахуватися за виконані роботи, а також брати участь в роботі комісії по прийманню обладнання в експлуатацію (п.5.1.6. договору).

Позивач, на виконання умов Договору, повністю виконав роботи, що підтверджується відповідними Актами приймання - виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за липень 2009р. № 1 від 31.07.2009р. на суму 326 208 грн., за серпень 2009р. № 2 від 31.08.2009р. на суму 217 470 грн., № 3 від 31.08.2009р. на суму 323 736 грн., за вересень 2009р. № 4 від 29.09.2009р. на суму 108 726 грн., № 5 від 29.09.2009р. на суму 323 736 грн., за грудень 2009р. № 6 від 23.12.2009р. на суму 131 392, 80 грн., за лютий 2010р. № 7 від 26.02.2010р. на суму 394 048, 80 грн., за березень 2010р. № 8 від 26.03.2010р. на суму 262 676, 40 грн., № 9 від 26.03.2010р. на суму 385 772, 40 грн., за серпень 2010р. № 10 від 03.08.2010р. на суму 385 772, 40 грн.; довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 31.07.2009р. за липень 2009р., від 31.08.2009р. за серпень 2009р., від 29.09.2009р. за вересень 2009р., від 23.12.2009р. за грудень 2009р., від 26.02.2010р. за лютий 2010р., від 26.03.2010р. за березень 2010р., від 03.08.2010р. за серпень 2010р., які підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, залучені до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях та приймається судом як належний доказ виконання позивачем договірних зобов’язань.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, згідно якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов»язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому послатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.1. ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або її етапів, замовник зобов»язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплатив 50000, 00 грн., сума заборгованості замовника перед підрядником складає 1 378 270 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2.7. укладеного договору оплата за виконані роботи здійснюється на протязі п»яти днів після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 1378270 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі – 21482, 75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за виконані роботи, перевіривши розрахунки позивача, колегія приходить до висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 109776,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 109776,83 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору, зокрема, в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах, погоджених договором.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача правильно розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою, встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%), - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 109 776, 83 грн.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Після того як ліфти було змонтовані Позивачем між його представником (ЗАТ «ОТІС») та представником генпідрядної організації (ЗАТ «Корпорацією «Укржилбуд») були підписані акти технічної готовності на кожен з 12-ти ліфтів, яким було встановлено, що ліфти пройшли огляд, перевірку та випробування і знаходяться у справному стані та готові до приймання (копія акту технічної готовності від 10.03.2010 року додається) (додаток № 2).

В липні 2010 року кожен з 12-ти змонтованих ліфтів був прийнятий комісією з представників: інспектора Держпромнаглядохоронпраці, власника ліфта (АТЗТ «СП Ен Ес Ай Констракшн»), монтажної організації (ЗАТ «ОТІС») та представників генпідрядної організації (ЗАТ Корпорація «Укжилбуд») та фірмою, якій були передані ці ліфти для подальшого техобслуговування (ТОВ «МСД Сервис»), про що були підписані акти приймання ліфтів за підписами усіх членів комісії (копія акту приймання ліфта від 28.07.2010 року додається) (додаток № 3).

05.07.2010 року незалежним технічним експертом ДП «Київський експертно-технічний центр» було проведено первинний технічний огляд ліфтів, згідно вимогам ПББЕЛ («Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів»), затверджених наказом Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 р. № 190), про що було проставлено штамп в паспортах ліфтів, що «Результат техогляду позитивний. Ліфти придатні до експлуатації у паспортному режимі» ( копія сторінки з паспорту ліфтів про запис результатів техогляду додається) (додаток № 4). Згідно з ПББЕЛ періодичне технічне посвідчення ліфтів проводиться один раз на рік. Дані ліфти були посвідчені до 05.07.2011 року, згідно відмітки в паспортах ліфтів.

Таким чином, ліфти на момент їхнього прийняття були повністю справними та готові до експлуатації. Однак, власником ліфтів (АТЗТ «СП Ен Ес Ай Констракшн») були укладені договори на технічне обслуговування не з позивачем (ПрАТ «ОТІС»), а з іншою обслуговуючою організацією ТОВ «МСД Сервіс», яка повинна була отримати дозвіл на експлуатацію та забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду та ремонту.

Відповідачем надсилалися на адресу позивача листи про нарікання на вертикальне гойдання кабіни ліфта при посадці пасажирів. Спеціалістами ПрАТ «ОТІС» були проведені обстеження цих ліфтів для виявлення причин «гойдання» кабін ліфтів при посадці. Також були усунені виявлені в ході обстеження недоліки та проведено цілий ряд заходів щодо їх усунення. Після виконання цих робіт експлуатаційні та комфортні характеристики ліфта повністю відповідають технічним вимогам ISO 18738:2003. Всі роботи, які були виконані позивачем повинні були проводитися організацією, яка обслуговує ці ліфти, при виконанні квартальних ремонтів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, оскільки факт виконання робіт позивачем щодо оплати яких виник спір, відповідачем не заперечується та підтверджується актами форми КБ-2, довідками про вартість підрядних робіт КБ-3.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2011 року по справі № 22/120 залишити без змін.

Матеріали справи № 22/120 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко А.І.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Отрюх Б.В.