Постанова № 18242715, 14.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011 № 03/5026/1018/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Разіної Т.І.

суддів: Лосєва А.М.

Остапенка О.М.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: не зявилися;

від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 14.04.2011 року;

ОСОБА_2. представник за довіреністю б/н від 14.04.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Торг-Продукт» на рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 у справі № 03/5026/1018/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАМП», м. Київ

до приватного підприємства «Торг-Продукт», м. Черкаси

про стягнення 2637000 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАМП» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 2 637 000 грн., помилково перерахованих позивачем платіжними дорученнями № 1 від 16.10.2009, № 2 від 20.10.2009, № 3 від 22.10.2009 та № 4 від 22.10.2009 приватному підприємству «Люмо» (код 14215951), яке після зміни найменування має назву приватне підприємство (далі - ПП) «Торг-Продукт» (код 14215951).

В обґрунтування своїх позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАМП» посилається на те, що у вищеназваних платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» значиться зворотня фінансова допомога згідно договору про надання фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009 без ПДВ. Проте, такий договір взагалі не укладався. Відповідач кошти отримав безпідставно і, відповідно, до вимог чинного законодавства відповідач був зобов'язаний повернути кошти позивачу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 у справі № 03/5026/1018/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАМП» до приватного підприємства «Торг-Продукт» позовні вимоги задоволені повністю (суддя Єфіменко В.В.).

Стягнуто з приватного підприємства «Торг-Продукт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» 2637000 грн., 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» здійснило помилкове перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 2 637 000 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями: № 1 від 16.10.2009, № 2 від 20.10.2009, № 3 від 22.10.2009 та № 4 від 22.10.2009, оскільки договір зворотньої фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009, зазначений у вказаних платіжних дорученнях, між сторонами (в тому числі ПП «Люмо») не укладався і не існував взагалі. В своєму рішенні місцевий господарський суд посилається на ст.ст. 11, 509, 1212 ЦК України; п.п. 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004 № 377/8976, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004. При цьому місцевий господарський суд не застосовує до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем ст. 530 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство «Торг-Продукт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 у справі № 03/5026/1018/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані відсутністю боргових зобовязань відповідача перед позивачем. При цьому апелянт посилається на норму ст. 530 Цивільного кодексу України, яка неправомірно не була застосована судом першої інстанції до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Так, апелянт, вказуючи на помилковість застосування судом першої інстанції ст.ст. 1212 ЦК України; п.п. 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004 № 377/8976, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зазначив, що внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9268906 грн., що підтверджується заявою приватного підприємства «Люмо» (попередня назва відповідача) від 02.03.2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 39), зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів в сумі 2637000грн. припинені відповідно до частини 3 статті 203 ГК України.

12.09.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги, згідно яких відповідач (апелянт) просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 31 травня 2011 року у справі №03/5026/1018/2011повністю і припинити провадження у справі № 03/5026/1018/2011 у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 № 01-23/1/3/5, розгляд апеляційної скарги у справі № 03/5026/1018/2011 здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Лосєв А.М., Остапенко О.М.

Представник позивача в судовому засіданні, на вимогу ухвали суду, надав відзив на апеляційну скаргу б/н від 13.07.2011.

За клопотанням позивача від 13.07.2011 строк розгляду апеляційної скарги продовжувався згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 14.09.2011 представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.09.2011 підтримали доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав з урахуванням уточнень до апеляційної скарги за вих. б/н від 08.09.2011 та доповнень до апеляційної скарги за вих. б/н від 06.09.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» та приватним підприємством «Люмо» було укладено договір №2 від 01.10.2009 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого ТОВ «Торговий дім «Вамп» зобов'язалось перерахувати фінансову допомогу ПП «Люмо» на суму 6 000 000 грн.

В жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» перерахувало приватному підприємству «Люмо»:

16 жовтня 2009 грошові кошти в сумі 1002000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 16.10.2009;

20 жовтня 2009 грошові кошти в сумі 581000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 20.10.2009;

22 жовтня 2009 грошові кошти в сумі 694000 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.10.2009;

22 жовтня 2009 грошові кошти в сумі 360000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 22.10.2009.

В графі «призначення платежу» платник - ТОВ «Торговий дім «Вамп» вказав на договір зворотної фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009.

Всього згідно вищевказаних платіжних доручень № 1- 4 позивачу було перераховано 5147000 грн. з посиланням на договір зворотної фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009

Договір № 1 від 14.10.2009 між сторонами не укладався, але враховуючи, що між сторонами було досягнуто домовленості про надання поворотної фінансової допомоги, що зафіксовано договором № 2 від 01.10.2009, приватне підприємство «Люмо» вважало підставою для перерахувань грошових коштів в сумі 5147000 грн. саме договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 01.10.2009.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» не заявляло про помилковість здійснених перерахувань та не виставляло вимогу про повернення помилково перерахованих грошових коштів.

В доповненнях до апеляційної скарги також зазначено, що між ТОВ «Торговий дім «Вамп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вамп» існували господарські правовідносини (зобовязання). Відповідно до укладених договорів купівлі-продажу між ТОВ «Торговий дім «Вамп» та ТОВ «Вамп», продавець - ТОВ «Вамп» поставив на адресу ТОВ «Торговий дім «Вамп» товар на суму більше ніж 18 000 000 грн. За поставлений товар товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» розрахувалось частково лише в межах 9 000 000 грн.

02 березня 2010 року ТОВ «Вамп» відступило приватному підприємству «Люмо» право вимоги до ТОВ «Торговий дім «Вамп», яке виникло у зв'язку із поставкою товару, на суму 9268906 грн.

Таким чином, на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного з ТОВ «Вамп» приватне підприємство «Люмо» набуло право вимоги до ТОВ «Торговий дім «Вамп» на суму 9268906 грн.

На підставі вказаного договору від 02.03.2010 про відступлення права вимоги приватне підприємство «Люмо» провело зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Торговий дім «Вамп», в тому числі були зараховані зустрічні вимоги ТОВ «Торговий дім «Вамп» стосовно повернення грошових коштів, перерахованих платіжними дорученнями № 1 від 16.10.2009, № 2 від 20.10.2009, № 3 від 22.10.2009, № 4 від 22.10.2009, всього на суму 2637000 грн., про що надіслало заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачеві (в матеріалах справи копія заяви від 02.03.2010 (а.с. 39).

Відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 3 статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, на підставі ч. 1, 2 ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України зобов'язання приватного підприємства «Люмо» повернути перераховані грошові кошти в сумі 2637000 грн. товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» припинилось зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї сторони.

З матеріалів справи вбачається, що вказане зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Торговий дім «Вамп» не оспорювало, до суду про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог не зверталось. Фінансовим директором та головним бухгалтером ТОВ «Торговий дім «Вамп» Вашуркіним C.M. заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була прийнята, про що повідомлено листом від 23.03.2010 та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 19.03.2010 (додатки № 4, 5 до апеляційної скарги).

Відповідачем в судовому засіданні першої інстанції були надані документи, які підтверджують зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.03.2011, повідомлення про відступлення права вимоги від 18.03.2011 (а.с. 18.03.2011). Позивач в судовому засіданні повідомив, що йому відомо про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 3 статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано чи оспорював позивач заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та за відсутності предмету спору задоволено позовні вимоги всупереч існуючих правовідносин сторін.

Стосовно факту перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі 2 637 000 грн. суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

В якості правової підстави для перерахування коштів у платіжних дорученнях зазначено договір зворотньої фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009.

Доказів укладання чи існування договору зворотньої фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009 сторони суду не надали.

Виходячи з викладеного договір зворотньої фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009 між сторонами (в тому числі ПП «Люмо») не укладався.

Так суд першої інстанції дійшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» здійснило помилкове перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 2 637 000 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями: № 1 від 16.10.2009, № 2 від 20.10.2009, № 3 від 22.10.2009 та № 4 від 22.10.2009 та задовольнив позовні вимоги на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України, а також п.п. 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004 № 377/8976, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346-III помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Суд першої інстанції не застосував норму статті 530 ЦК України до правовідносин між сторонами, зазначивши, що відповідач не надав суду доказів укладення сторонами договору № 1 від 14.10.2009, а тому положення ст. 530 ЦК України не поширюються на взаємовідносини сторін.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Згідно ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не пред'явлено вимогу про повернення грошових коштів. Відтак строк виконання зобов'язання повернути грошові кошти у відповідача не наступив, а відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Враховуючи вимоги статті 530 ЦК України та при відсутності вимоги позивача про повернення грошових коштів, строк виконання обов'язку відповідача повернути вказані кошти не наступив.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відсутність доказів про направлення вимог до ПП «Торг-Продукт» про повернення коштів свідчить про відсутність права позивача на звернення до суду.

Згідно абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частино 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платіжні доручення № 1 від 16.10.2009, № 2 від 20.10.2009, № 3 від 22.10.2009, № 4 від 22.10.2009 містять вищезазначені реквізити.

Крім того, матеріали справи не містять доказів притягнення до відповідальності за ст. 366 Кримінального кодексу України посадових осіб, які підписали вказані бухгалтерські документи.

В статтях 32-34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, не перевіривши усі обставини, вирішив спір з порушенням норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України наявні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 47, 49, 85, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства «Торг-Продукт» на рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 у справі № 03/5026/1018/2011 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 у справі № 03/5026/1018/2011 скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вамп» (03148, вул. Верховинця, 12, м. Київ, ідент. код 36621073) 12250 (дванадцять тисяч двісті пятдесят) грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.

Головуючий суддяРазіна Т.І.

СуддіЛосєв А.М.

Остапенко О.М.