Рішення № 18242349, 15.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2011 р. Справа № 5010/1394/2011-28/59

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Перламутр",

вул. Крайківського, 2а, м.Івано-Франківськ, 76000

адреса представника: Гичка Катерина Іванівна

вул. Котляревського, 3, м.Бурштин, Івано-Франківської обл., 77111

до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1

про стягнення 5 904 грн. 99 коп. , у тому числі:

основний борг 4686 грн. 68 коп.,

пеня 139 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 51 грн. 91 коп.,

3% річних - 26 грн. 96 коп., штраф - 1 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 15.12.10 );

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Перламутр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5 913,07 грн., у тому числі: основний борг - 4 686,68 грн., пеня - 139,44 грн., інфляційні втрати - 59,58 грн., 3% річних - 27,37 грн., штраф - 1 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 27.01.11 №22-П в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 4686 грн. 68 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 139 грн. 44 коп. пені, 59грн. 58 коп. інфляційних втрат, 27грн. 37 коп. 3% річних та штраф в розмірі 1000 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.07.11.

Ухвалою суду від 19.07.11, в зв”язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 04.08.11.

04.08.11 представник відповідача в судове засідання повторно не з”явився, вимог ухвали суду не виконав; ухвалою господарського суду Івано-Франківської області, в порядку статті 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів за клопотанням позивача (вх.№6566/2011-с вх; а.с. 36) та відкладено розгляд справи на 15.09.11.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 11.07.11 (вих.№ 11443), від 19.07.11 (вих.№ 11925) та від 04.08.11 (вих. № 12786).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.09.11 не надходило.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

03.08.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання позивача, відповідно до якого зменшено розмір позовних вимог (вх. № 6532/2011-с вх); позивач просить суд стягнути з відповідача 5 904 грн. 99 коп., у тому числі: основний борг 4686 грн. 68 коп., пеня 139 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 51 грн. 91 коп., 3% річних - 26 грн. 96 коп., штраф - 1000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 6532/2011-с вх від 03.08.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.01.11 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 22-П (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов”язався передати у власність товар, асортимент та кількість якого визначено у відповідній видатковій накладній, а покупець зобов»язаний належним чином прийняти його та оплатити.

У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 4986 грн. 68 коп. Виконання позивачем договірних зобов”язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними(а.с. 16-21), а саме:

видатковою накладною № У-00161751 від 21 березня 2011 року

на суму 873 грн. 00 коп.;

видатковою накладною № У-00161752 від 21 березня 2011 року

на суму 239 грн. 12 коп.;

видатковою накладною № У-00168438 від 07 квітня 2011 року

на суму 873 грн. 00 коп.;

видатковою накладною № У-00168439 від 07 квітня 2011 року

на суму 1080 грн. 76 коп.;

видатковою накладною № У-00180081 від 06 травня 2011 року

на суму 1218 грн. 00 коп.;

видатковою накладною № У-00180082 від 06 травня 2011 року

на суму 702 грн. 80 коп.

Вартість договору та умови розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на умовах оплати протягом 6 (шести) календарних днів з моменту поставки товару.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов”язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково, оплату залишку вартості товару в сумі 4686 грн. 68 коп. не здійснив.

14.06.11, з метою досудового врегулювання спору, позивачем нарочно вручено відповідачеві претензію з вимогою протягом 3-х банківських днів, з моменту отримання даної претензії погасити заборгованість в сумі 4686 грн. 68 коп. (а.с. 22). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4686 грн. 68 коп. за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання акту звіряння (а.с. 26), часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 4686 грн. 68 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобовязання за договором поставки № 22-П від 27.01.11 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені або штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що у випадку прострочення терміну оплати за товар та термінів повернення зворотної тари або відшкодування за її втрату, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 1000 грн. за кожен такий випадок, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від суми неоплаченого товару чи втраченої/пошкодженої тари за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування штрафу, пені 3% річних та інфляційних втрат та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 33-35).

Згідно умов договору сума штрафу становить 1000 грн.; згідно розрахунку позивача сума пені за період з 27.03.11 по 30.06.11 становить139 грн. 44 коп., сума інфляційних втрат 51 грн. 91 коп., сума 3% річних 26 грн. 96 коп.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов”язання за договором поставки № 22-П від 27.01.11 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 1000 грн. штрафу, пені за період з 27.03.11 по 30.06.11 в сумі 139 грн. 44 коп., інфляційних втрат в сумі 51 грн. 91 коп., 3% річних в сумі - 26 грн. 96 коп. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Перламутр" до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5904 грн. 99 коп., у тому числі: основний борг - 4686 грн. 68 коп., пеня 139 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 51 грн. 91 коп., 3% річних - 26 грн. 96 коп., штраф - 1000 грн. задовольнити .

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ід. код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Перламутр" (вул. Крайківського, 2а, м. Івано-Франківськ, 76000; код 23799460) 4686 (чотири тисячі шістсот вісімдесят шість)грн. 68 коп. основної заборгованості, 139 (сто тридцять дев»ять) грн. 44 коп. пені, 51 (п»ятдесят одна) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 26 (двадцять шість)грн. 96 коп. 3% річних, 1000 (одна тисяча)грн. штрафу, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 20.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 20.09.11