Рішення № 18242049, 25.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.11 р. Справа № 13/47

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовною заявою: Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк

про: стягнення 912724грн.02коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 62 від 27.12.2010р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк (далі відповідач) про стягнення 912724грн.02коп., з яких 662869грн.12коп. - сума основного боргу, 214624грн.80коп. - індексу інфляції, 35230грн.10коп. - 3% річних.

Ухвалою від 10.05.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Ухвалою від 08.07.2011р. суд, задовольняючи клопотання позивача, продовжив строк розгляду справи на пятнадцять днів до 25.07.2011р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що здійснив передоплату товару в розмірі 263391468грн.00коп., однак відповідач свої зобовязання щодо поставки на всю суму не виконав, товар був поставлений частково на суму 262774729грн. 28коп., внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 616738грн. 02коп. Крім того, позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 6581грн.74коп. внаслідок здійснення переадресування вагонів та суму боргу на загальну суму 39549грн. 36коп. за простій (користування) вагонів.

На підтвердження своєї позиції позивачем надані засвідчені копії: договору на закупівлю лому та відходів чорних металів № 4400001670 від 05.12.2006р., специфікації від 05.12.2006р. до договору, Додаткові угоди до договору від 01.02.2007р. та від 06.02.2007р., залізничі накладні, приймально-здавальні акти, накладні по факту отримання товару, рахунки фактури, виставлені позивачем для здійснення оплат витрат за переадресування вагонів, звіти експедиторів за проведене переадресування вагонів, рахунки фактури за простій вагонів, акти за користування вагонами, платіжні доручення на підтвердження здійснення позивачем передоплати, двосторонній акт звірки розрахунків станом на 10.04.2008р.

23.05.2011р. позивач надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 662845грн.51коп.

Супровідним листом № 43-17/254 від 15.06.2011р., наданим через канцелярію суду 16.06.2011р. позивач представив суду довідку № 03-25/253 від 25.05.2011р. за підписом в.о. генерального директора та головного бухгалтера щодо наявності у відповідача станом на 24.05.2011р. грошового зобовязання в розмірі 662845грн.51коп., що складається з 616738грн.36коп. грошового зобовязання не забезпеченого поставкою, суми 39549грн.36коп. за простій (користування) вагонами, 6558грн.13коп. витрати на переадресування вагонів; надав докази надсилання акту звірки відповідачу.

Супровідним листом № 43-17/3л.и від 22.07.2011р., наданим через канцелярію суду 25.07.2011р., позивач ще раз підтвердив свої вимоги, просив суд стягнути з відповідача кошти, не забезпечені поставкою в розмірі 616738грн.02коп., збитки, що понесені позивачем на переадресування вагонів на загальну суму 6581грн. 74коп., збитки, що понесені позивачем за простій вагонів на загальну суму 39549грн.36коп., інфляційні нарахування 214624грн.80коп., 3% річних 35230грн.10коп., надав суду детальний розрахунок заявленої суми заборгованості у розмірі 616738грн.36коп.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у звязку з відсутністю відповідача, необхідністю витребувати додаткові докази по справі, востанне на 27.07.2011р. Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР серії АЕ № 736391 станом на 23.05.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 25601611, знаходиться за даресою: 83096, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Воїнська, будинок 36. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не перебуває”, "за закінченням строку зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В судовому засідання 27.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством „Мініметалургійний завод „Істіл” (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір № 4400001670 від 05.12.2006р., згідно з яким постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів у відповідності з ДСТУ 4121-2002в подальшому „товар” на умовах: для поставок залізничним транспортом FCA (станція відправлення), згідно Правилам Інкотермс 2000, всі витрати по транспортуванню несе покупець; для поставок автомобільним транспортом СРТ (склад „покупця”), згідно Правилам Інкотермс 2000.

Відповідно п. 1.2 договору кількість поставляємого товару, ціна товару, асортимент (види, підвиди, марки), відвантажувальні реквізити, строки поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях, що є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставлених постачальником рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, не пізніше 5 банківських днів від дати поставки товару. Рахунок на оплату видається на кількість товару, зазначене в актах Ф. 69 та/або Ф.19 покупця.

Відповідно п.2.3 договору у випадку здійснення покупцем передоплати, постачальник поставляє товар на склад покупця по узгодженому графіку відправлення, але не пізніше десяти календарних днів від дати здійснення передоплати. У випадку не виконання або неналежного виконання постачальником зобовязань протягом десяти календарних з моменту здійснення передоплати, постачальник зобовязується повернути суму грошових коштів, не забезпечену поставкою, на поточних рахунок покупця протягом трьох банківських днів з моменту спливу десятиденного строку.

Відповідно п. 3.3 договору датою поставки товару покупцю вважається дата виписки форми приймання здаточного акту Ф. 69 та /або Ф. 19. Датою переходу права власності від постачальника до покупця вважається дата поставки товару, та відповідно, дата виписки Ф.69 (Ф. 19).

Згідно п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін та діє до 10.10.2007р. Строк дії договору може бути продовжений на наступний період за взаємною згодою сторін.

Специфікаціями до договору № 4400001670 від 05.12.2006р, що є його невідємними частинами, про що зазначено в самому договорі, сторони визначили істотні характеристики товару, погодили, що поставка здійснюється залізничним та автомобільним транспортом за наступними реквізитами” „Отримувач”: ЗАТ „Мініметалургійний завод” „Істіл”, адреса „отримувача”: 83062, м. Донецьк, вул. Ткаченко, 122. Залізничі реквізити отримувача: код ЗАТ „Мініметалургійний завод” „Істіл” 1390, Код ст. Донецьк 480403. Пунктом 5 специфікації, сторони виклали п. 2.1 договору в наступній редакції: ціною оплачуваємої партії товару є ціна, що діє на момент (дату) оформлення приймання здаточного акту, складеного по формі 69 або 19. Пунктом 6 специфікації сторони погодили, що оплата залізничного тарифу здійснюється додатково, згідно залізничній накладній, при поставці автотранспортом транспортні витрати по доставці товару несе постачальник.

Сторони уклали Додаткову угоду від 01.02.2007р. до договору, яка є невідємною частиною договору, за змістом якої п.3.4. договору виклали в наступній редакції: датой переходу права власності від „Постачальника” до „Покупця” є дата відправки „Товару”. Всі інши пункти договору залишаються без змін.

Сторони уклали Додаткову угоду від 06.02.2007р. до договору, яка є невідємною частиною договору, за змістом якої п.3.4. договору виклали в наступній редакції: датой переходу права власності від „Постачальника” до „Покупця” є дата відправки „Товару” і, відповідно, дата виписки Ф.69 (ф.19). Всі інши пункти договору залишаються без змін.

05.11.2008р. загальними зборами Закритого акціонерного товариства „Міні металургійний завод „Істіл” (протокол № 33) було прийняте рішення про зміну його найменування на інше, а саме Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, який є його правонаступником.

01.12.2008р. Управлінням державної реєстрації здійснено реєстрацію змін найменування Закритого акціонерного товариства „Міні металургійний завод „Істіл” на Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію від 01.12.2008р.

12.08.2009р. найменування Закрите акціонерне товариство „Донецький металургійний завод” приведено у відповідність до вимог Закону України „Про акціонерні товариства” і перейменоване на Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 від 432731.

Так, на виконання умов договору № 4400001670 від 05.12.2006р. позивач протягом дії договору здійснив оплату за товар загальною вартістю 263391468грн.00коп., в тому числі на умовах попередньої оплати були здійснені позивачем останні платежі платіжними дорученнями № 5639 від 24.04.2008р. на суму 1000000грн.00коп., № 5711 від 25.04.2008р. на суму 500000грн.00коп., № 6712 від 15.05.2008р. на суму 50000грн.00коп. Засвідчені копії зазначених платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки як вбачається із фактично склавшихся відносин позивачем була здійснена попередня оплата спірної партії продукції, а відповідач прийняв ці кошти без будь-яких зауважень та застережень, то виниклі правовідносини повинні регулюватися п. 2.3 договору, згідно з яким постачальник зобовязаний поставити товар на склад покупця по узгодженому графіку відправлення, але не пізніше десяти календарних днів від дати здійснення передоплати.

В свою чергу, відповідач за час дії договору здійснив поставку товару на суму 262774729грн.98коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними, сводними накладними за підписами обох сторін №№ 94, 125, 124, 128, 153, 169, 178, приймання здаточними актами форми № 69, в яких зазначалась загальна кількість товару, що підлягає оплаті. Остання поставка товару здійснена відповідачем за залізничною накладною № 44682267, приймально-сдавальний акт № 15113 від 01.11.2008р. За розрахунком позивача оплата продукції позивачем здійснена протягом дії договору на загальну суму 263391468грн.00коп.

Таким чином, станом на 28.04.2011р. кошти не забезпечені поставкою складають 616738грн.02коп., які і заявлені до стягнення.

Позивач 05.10.2009р. направив відповідачу претензію № 32/6их з вимогою повернути суму попередньої оплати, не покритою поставкою, в розмірі 616738грн.02коп., а також суму 3% річних у розмірі 24939грн.87коп. та інфляційних витрат у сумі 96211грн.13коп., нарахованих у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання по поставці товару.

Однак позивач стверджує, що станом на сьогоднішній день відповідач не зробив жодних дій, спрямованих на постачання товару або повернення перерахованої позивачем передоплати, не надав жодної відповіді на направлену претензію.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 46131грн.10коп., у звязкою з оплатою послуг експедитора по переадресуванню вагонів та за простій (користування) вагонів. Слід відзначити, що позивачем до заявленої суми боргу 662869грн. 12коп. включені ці витрати:

-у розмірі 6581грн. 74коп., які понесені позивачем внаслідок переадресації вагонів, за заявами відповідача, на іншу станцію призначення відповідно до вимог п. 3, п. 4 Правил переадресування вантажів. За змістом позову саме в порушення п. 1.2 договору відповідачем помилково були поставлені вагони на станцію призначення позивача, у звязку з чим і були понесені зазначені витрати. Позивач виставляв рахунки-фактури для здійснення оплати зазначених витрат, але за твердженнями позивача оплата не була здійснена.

-у розмірі 39549грн. 36коп. за простій (користування) вагонів. За змістом позову позивач в обгрунтування зазначених вимог посилається на п. 7.6 договору, акти за користування вагонами від 31.03.2008р., 31.07.2008р., 30.06.2008р., 30.04.2008р., 31.05.2008р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (не поставив позивачу товар на всю суму передоплати, що є підставою для повернення передоплати на суму недопоставленого товару, не відшкодував витрати за переадресацію вагонів, за простій вагонів), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 4400001670 від 05.12.2006р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівліпродажу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору № 4400001670 від 05.12.2006р. у позивача виникає обовязок оплатити товар, а у відповідач прийняв на себе зобовязання здіснити постачання товару (лому та відходів чорних металів).

З урахуванням фактично склавшихся спірних обставин між сторонами, позивач здійснив попередню оплату продукції на загальну суму 263391468грн.00коп.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Оскільки відповідач проти встановленого порядку розрахунку шляхом здійснення передоплати не заперечував, про що свідчить отримання останнім грошових коштів та здійснення зустрічних дій часткове постачання товару, то можна дійти висновку, що сторони своїми фактичними діями прийняли виконання зобовязання на зазначених умовах, можливість здійснення предоплати, зокрема, обумовлено сторонами у п. 2.3 договору. Таким чином відповідач, який одержав від позивача грошові кошти, набув обовязок поставити товар.

За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що відповідачем на виконання умов зазначеного правочину була здійснена поставка товару за період дії договору № 4400001670 від 05.12.2006р. на суму 262774729грн.98коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач протягом дії договору належним чином не виконав взяті на себе зобовязання щодо поставки товару на всю суму попередньої оплати.

Строк дії договору встановлений до 10.10.2007р., обумовлено, що строк дії договору може бути продовжений на наступний період за взаємною згодою сторін. (п. 7.1 договору).

На сьогоднішній день товар на суму 616738грн.02коп. не поставлений, грошові кошти не повернуті. Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України а ні поставки продукції на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, а ні повернення грошових коштів позивачу після закінчення строку дії договору, так і доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача. На адресу відповідача 08.10.2009р. була направлена претензія № 32/6их від 05.10.2009р з вимогою повернути заборгованість, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, однак отримавши вимогу відповідач залишив її без відповіді та задоволення, не повідомив про здійснення поставки на вказану суму.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обовязки у відповідача. При цьому доказуванню підлягає факт прострочення продавцем передачі попередньо оплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, п. 2.3 договору у випадках невиконання або часткового виконання постачальником зобовязань щодо поставки товару протягом десяти календарних днів з моменту здійснення предоплати, постачальник зобовязаний повернути суму грошових коштів, не забезпечених поставкою, на поточний рахунок покупця протягом трьох банківських днів з моменту перебігу десятиденного строку.

Враховуючи, що останні передоплати товару були здійснені позивачем ще 24.04.2008р. платіжним дорученням № 5639 на суму 1000000грн.00коп., 25.04.2008р. платіжним дорученням № 5711 від 25.04.2008р. на суму 500000грн.00коп. та 15.05.2008р. платіжним дорученням № 6712 від на суму 50000грн.00коп., то на підставі вищевикладеного, можна дійти висновку, що на час звернення позивача до господарського суду, граничний строк поставки товару наступив та почалося прострочення виконання даного зобовязання. Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання по поставці товару, станом на день прийняття рішення сума недопоставленого на користь позивача товару складає 616738грн.02коп.

Керуючись нормами діючого законодавства, позивач скористався своїм альтернативним правом та вимагає повернення суми попередньої оплати у розмірі 616738грн.02коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 616738грн.02коп. суд вважає доведеними та обґрунтованими, тому їх задовольняє.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобовязання відповідачем щодо поставки оплаченої продукції, позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 35230грн.10коп., розраховані за період з 01.06.2008р. по 28.04.2011р. та суму інфляційних витрат у розмірі 389грн.84коп. за період з 01.09.2008р. по 01.04.2011р. (розрахунки знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За висновками суду позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за період з 19.10.2008р. по 01.04.2011р. стосовно інфляційних нарахувань та за період з 19.10.2008р. по 28.04.2011р. стосовно 3% річних, тому що вимоги позивача за заявлені періоди є не обґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Строк поставки у разі здійснення предоплати - не піздніше десяти календарних днів від дати здійснення предоплати. Грошове зобовязання відповідача повернути грошові кошти не забезпечені поставкою виникає на підставі п. 2.3. договору № 4400001670 від 05.12.2006р., а саме протягом трьох банківських днів з моменту перебігу десятиденного строку.

Відповідно до п. 2.3. договору зобовязання постачальника (відповідача) в частині виконання строків відправлення товару вважаються виконаними від дати, зазначеної в залізничній накладній на штемпелі станції відправлення.

Згідно п. 3.2 договору датою відправлення вважається дата, зазначена в залізничній накладній на штемпелі станції відправлення.

Відповідно до п.3.4. у редакції Додаткової угоди від 06.02.2007р. до договору датой переходу права власності від „Постачальника” до „Покупця” є дата відправки „Товару” і, відповідно, дата виписки Ф.69 (ф.19).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів остання поставка товару загальною масою 29600 т була здійснена за залізничною накладною № 44682267, згідно якою товар був переданий для відправлення покупцю 18.10.2008р., про що свідчить штемпель станції відправлення. Зазначена партію товару перейшла у власність покупця в момент складання та підписання приймання здаточного акту форми № 69, 01.11.2008р., отже остання партія товару була поставлена відповідачем саме 18.10.2008р.

Однак, враховуючи тривалість договірних правовідносин між сторонами, велику кількість здійснених відповідачем поставок та самостійне їх віднесення позивачем в рахунок покриття зроблених попередніх оплат товару, неможливо точно визначити момент прострочення відповідачем зобовязання щодо повернення суми предоплати.

Оскільки, як зазначалось вище, остання поставка партії товару в рахунок зроблених позивачем передоплати відбулася 18.10.2008р., суд вважає за доцільне вважати що саме з 19.10.2008р. у позивача виникло право вимагати від відповідача поставки решти товару на суми попередніх оплат та нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та індексу інфляції за недопоставку товару.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, позовних вимог про сплату 3% річних за період з 19.10.2008р. по 28.04.2011р. включно та індексу інфляції за період з 19.10.2008р. по 01.04.2011р. включно, встановив, що задоволенню підлягає 3% річних у сумі 35230грн.10коп., оскільки заявлена позивача сума не перевищує розмір, який може бути нарахований за встановлений судом період, інфляційні витрати в розмірі 192486грн.01коп.

Отже, суд відмовляє в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 22138грн.79коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 46131грн.10коп., яка понесена позивачем у звязкою з оплатою послуг експедитора по переадресуванню вагонів та за простій (користування) вагонів.

В обґрунтування позовної вимоги в частині стягнення цієї суми боргу, позивач посилається на те, що на підставі заяв відповідача на переадресування вагонів, позивачем були переадресовані вагони на іншу станцію призначеннями за вказаними реквізитами, в результаті чого позивачем були понесені витрати в розмірі 6581грн.74коп. за переадресування вагонів та в розмірі 39549грн.36коп. за простій (користування) вагонів.

На підтвердження своїх вимог, позивач надані засвідчені копії виставлених рахунків фактур для здійснення оплати витрат за переадресування вагонів та простій вагонів, акти за користування вагонами та акти по простою вагонів, звіти експедиторів.

Слід підкреслити, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення суми основного боргу 662869грн. 12коп., яка складається в тому числі з вищезазначених витрат у розмірі 6581грн.74коп. та 39549грн.36коп. У якості обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 4400001670 від 05.12.2006р. (п.1.2, п. 7.6). Тобто позивач вважає суму в розмірі 46131грн.10коп., сплачену за переадресування та простій вагонів, саме заборгованістю відповідача, який останній повинен сплатити.

Як вбачається із змісту позовної заяви правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на закупку лома та відходів чорних металів № 4400001670 від 05.12.2006р., згідно з яким у позивача виникло перед відповідачем грошове зобовязання оплатити узгоджений сторонами в договорі товар, в свою чергу у відповідача виник обовязок поставити товар.

Таким чином, у відповідача відсутне грошове зобовязання перед позивачем за договором № 4400001670 від 05.12.2006р. у вигляді оплати за переадресування та простій вагонів.

Як зазначалося, за договором у відповідача виникло перед позивачем зобовязання поставити товар, а питання відшкодування витрат позивачу що виникли з обставин переадресації вагонів, простою вагонів відносяться до збитків.

Витрати, які поніс позивач у розмірі 46131грн.10коп. за своєю правовою природою є збитками, які повинні бути доведені належними та допустимими засобами доказування, а саме шляхом встановлення наявності складу правопорушення, внаслідок якого відповідачем заподіяні збитки позивачу. Крім того, позивачем не доведено те, що позивач здійснював переадресацію вагонів за будь-якою згодою з відповідачем.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті підстави позову не змінив. Розгляд господарським судом справи по суті розпочався у судовому засіданні 26.05.2011р., про що свідчить запис у протоколі судового засідання від 26.05.2011р.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Будь-яких доказів існування між сторонами зобовязання, за яким відповідач зобовязаний сплатити позивачу спірну суму у розмірі 46131грн.10коп останнім суду не доведено. Відтак підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

За ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Перелік підстав виникнення господарських зобовязань визначений у ст. 174 ГК України.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами укладеного між сторонам договору № 4400001670 від 05.12.2006р. у відповідача є грошове зобовязання перед позивачем по поверненню передоплати за недопотавлений товар. Проте, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором, а саме, не здійснив в повному обсязі поставку обумовленого товару на всю суму попередньої оплати.

Обовязок доказування відповідно до п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 616738грн.02коп. суми неповернутої передоплати, 192486грн.01коп. інфляційні витрати, 35230грн.10коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк про: стягнення суми заборгованості у розмірі 662869грн.12коп., індекс інфляції в сумі 214624грн.80коп., 3%річних в сумі 35230грн.10коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Воїнська, будинок 36, код ЄДРПОУ 25601611) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, будинок 122, код ЄДРПОУ 30479040) суму неповернутої передоплати в розмірі 616738грн.02коп., суму інфляційних нарахувань у розмірі 192486грн.01коп., 3% річних в розмірі 35230грн.10коп., витрати на оплату державного мита в сумі 8444грн.54коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 218грн. 34коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 46131грн.10коп., індексу інфляції в розмірі 22138грн.79коп. відмовити.

У судовому засіданні 25.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >