Ухвала суду № 1824061, 21.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Пазичев В.М.                                                                           Справа № 22а-789/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 5/2656-25/332-А)                                                Рядок статзвіту № 40

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

21 квітня 2008 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Кучер Г.Я.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Вишневського В.О., довіреність № 1077 від 07.05.2007р.,

пред-ка відповідача -    Яремко В.П., довіреність № 2/100 від 17.05.2007р.,

пред-ка третьої особи -Ворони І.В., довіреність № 14-10/498  від 21.04.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” на постанову господарського суду Львівської області від 08.05.2007р. у справі за позовом Дочірнього підприємства /ДП/ “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сокальському районі Львівської обл., третя особа Управління Державного казначейства у Сокальському районі Головного управління Державного казначейства України у Львівській обл., про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

05.10.2007р. позивач ДП “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним винесене ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. податкове повідомлення-рішення № 000853231/0 від 26.09.2006р., яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005 року в сумі 16081 грн.; стягнути з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.5-7).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 08.05.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.104-111).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДП “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С”, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянт вказує, що для проведення працівниками відповідача позапланової виїзної документальної перевірки позивача були відсутні правові підстави, через що відомості, викладені в акті перевірки, є неналежними доказами.

По результатам перевірки податковим органом неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування, оскільки надані позивачу податкові накладні містять всі необхідні реквізити, вони виписані зареєстрованим платником податків і не має жодних порушень при їх заповненні.

Окрім цього, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право на податковий кредит і відшкодування податку на додану вартість із проведенням зустрічних перевірок, не передбачає обов’язку одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податків, а також не передбачає відповідальності платника податків за діяння інших платників, у тому числі підприємств, з якими позивач не мав жодних господарських стосунків.

В судових засіданнях відповідач не довів обставин, що свідчать про недійсність договорів, укладених по ланцюгах постачання товарів за актом перевірки, анулювання виданих цим підприємствам свідоцтв платників податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем, також не довів факту ухилення ПП «Форте» від сплати податків; не встановлена й несплата вказаним підприємством податку до бюджету (а.с.129-133).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.09.2006р. згідно направлення № 203/23-1 від 18.09.2006р. старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. Козловською Н.М. проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01.10.2005р. по 30.11.2005р.

За результатами проведено перевірки складено Акт перевірки № 607/23-1/31588791 від 20.09.2006р. (а.с.12-18), на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 000853231/0 від 26.09.2006р. про відмову в наданні бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 16081 грн. (а.с.8).

Проведеною перевіркою з’ясовано, що у жовтні та листопаді 2005 року ДП “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” отримано барвники від ПП «Ритмікс», останній також надав позивачу податкові накладні № 581 від 27.11.2004р. на суму ПДВ 18553 грн. 85 коп. та № 184 від 04.11.2005р. на суму ПДВ 13606 грн. 45 коп.

Згідно вимог п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказану суму в розмірі 32160 грн. 30 коп. було включено позивачем до податкового кредиту.

В свою чергу, ПП «Ритмікс» отримувало продукцію від ПП «Панадор» та ПП «Форте»; із отриманих відповідей на запити податкового органу слідує, що провести зустрічну перевірку ПП «Форте» неможливо через ненадходження останнього за юридичною адресою, також його свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.05.2004р. (а.с.77-79).

На підставі вищевказаного, відповідачем зроблено висновок про те, що ДП “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” безпідставно включило до податкового кредиту ПДВ за жовтень і листопад 2005 року суму ПДВ в розмірі 16081 грн. по придбанню товарів від ПП «Ритмікс», чим допустив порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2, п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1, п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) визначені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пп.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану варітсть» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Також норми чинного законодавства передбачають, що дані податкової декларації повинні бути перевірені щодо достовірності зазначених у них відомостей про суму податкового кредиту та суму податкового зобов’язання декларанта за відповідний період.

Таким чином, на підставі проведених перевірок податковим органом робиться висновок про наявність чи відсутність в підприємства права на відшкодування ПДВ, який згідно з поданою декларацією платника податку підлягає відшкодуванню Державного бюджету України.

Доводи апелянта про проведення працівниками відповідача позапланової виїзної документальної перевірки позивача без належних правових підстав, через що відомості, викладені в акті перевірки, є неналежними доказами, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства наведена перевірка платника податків можлива без рішення суду; також на час звернення позивача до суду не має судового рішення, яким би проведення перевірки, результати якої стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, а також оформлення її результатів, вважалися такими, що одержані з порушенням закону.

Також із змісту вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.10, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що однією із обов’язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту (бюджетного відшкодування) з ПДВ є фактична сплата цих сум до державного бюджету.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку, як особи, яка згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», зобов’язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній платі податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Як вірно вказано господарським судом, у розглядуваному спорі ненадходження податку на додану вартість є наслідком того, що один з опосередкованих постачальників позивача – ПП «Форте» станом на 12.05.2004р. не було платником ПДВ, що стверджується наданими відповідачем доказами (а.с.77-79, 84, 85).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 цього Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, проведені операції по поставці товарів підтверджені виписаними ПП «Форте» податковими накладними № 151 від 27.09.2004р. та № 178 від 27.12.2004р., тобто за період, коли вказане підприємство вже не було платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, провести зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника на вимогу наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. є неможливо, через що не видається можливим підтвердити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету, через що сума ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей, отриманих ДП “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” від ПП «Ритмікс» (16081 грн.), постачальником якого є ПП «Форте», не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, оскільки доказів оплати контрагентами позивача ПДВ немає, тобто джерела відшкодування ПДВ не встановлено, то у ДП “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” відсутнє право на його відшкодування.

При винесенні рішення по справі господарським судом правомірно враховано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. по справі № 5/1872-19/360, у якій встановлено, що оскільки зустрічні перевірки підприємств-постачальників по ланцюгу до виробника на вимогу наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. провести неможливо, то й підтвердити фактичну сплату відповідних сум податку на додану вартість до бюджету теж неможливо, тому й суми податку на додану вартість по придбанню продукції, отриманої позивачем від ПП «Ритмікс», постачальником якого є ПП «Форте», не підлягають до бюджетного відшкодування (а.с.82-83).

            Таким чином, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається неправомірність віднесення позивачем спірних сум до складу податкового кредиту; порушення позивачем податкового законодавства, визначені у вказаному Акті перевірки, є обґрунтованими і такими, що відповідають дійсності; тому спірні податкові повідомлення-рішення слід вважати вірними та чинними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Датський текстиль” компанії “ПВН Холдінг А/С” на постанову господарського суду Львівської області від 08.05.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Пліш М.А.