Ухвала суду № 1824056, 07.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуюча по 1-ій інст. Данко Л.С. Справа № 22а-5308/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 9/144А) Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Дзери О.С., довіреність № 149 від 23.03.2008р.,

пред-ка відповідача - Тупіс Я.І., довіреність № 9548/10/10-010 від 23.07.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської області від 15.11.2007р. у справі за позовом Приватного підприємства /ПП/ “Галмясо” до Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Дрогобицькому районі Львівської обл. про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

09.07.2007р. позивач ПП «Галмясо» звернувся до господарського суду із позовною заявою (а.с.2), в якій просить визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. № 0004452301/0 від 15.12.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств» в загальній сумі 335250 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 223500 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 111750 грн. (а.с.3-6).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 15.11.2007р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинним (недійсним) та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004452301/0 від 15.12.2006р. в частині визначення суми податкових зобовязань за платежем «податок на прибуток підприємств» в загальному розмірі 335250 грн., в тому числі 223 500 грн. основного платежу та 111750 грн. фінансових санкцій; в решті позовних вимог в частині визначення сум податкових зобовязань за платежем «податок на прибуток підприємств» в загальній сумі 4950 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 3300 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 1650 грн., відмовлено за безпідставністю (а.с.186-195).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської обл., який покликаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вказує, що згідно прибуткових та видаткових касових ордерів, квитанцій на переказ готівки випливає, що протягом 2005 року та першого півріччя 2006 року засновником ОСОБА_1 в касу підприємства було внесено кошти в сумі 899000 грн. як внесок у статутний фонд. До перевірки позивачем не було надано будь-яких документів, зареєстрованих у державних органах, які б надавали право засновнику у вищевказані періоди здійснювати внесок у статутний фонд.

З врахуванням наведеного, керуючись пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», перераховані грошові кошти засновником підприємства кваліфіковані податковим органом як безповоротна фінансова допомога, через що вказані кошти підлягають включенню до скорегованого валового доходу підприємства по мірі їх поступлення як безповоротна фінансова допомога.

Також не враховано господарським судом й тої обставини, що згідно Довідки про результати невиїзної зустрічної перевірки субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 протягом 2005-2006рр. подавав до податкового органу декларації про одержані доходи з нульовими показниками (а.с.199-204).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 16.11.2006р.-29.11.2006р. ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської обл. проведено виїзну планову документальну перевірку ПП «Галмясо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 576/23-1/31417252 від 04.12.2006р. (а.с.10-38).

На підставі вищевказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004452301/0 від 15.12.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 340200 грн., в тому числі 226800 грн. основного платежу та 113400 грн. штрафних санкцій (а.с.7).

Із змісту вищевказаного Акта слідує, що перевіркою встановлено порушення вимог пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включено до складу валового доходу 4 кварталу 2004 року суму від продажу товарів в розмірі 13168 грн.

Також перевіркою виявлено, що в порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Галмясо» не включило до скоригованої суми валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_1. у розмірі 894000 грн. (в тому числі за 2005 рік 886273 грн., за І півріччя 2006 року 7727 грн.).

Вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на суму 226800 грн., в тому числі: за 2004 рік на 3300 грн., за 2005 рік на 221568 грн., за І півріччя 2006 року 1932 грн. (а.с.10-38).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визначення сум податкових зобовязань за платежем «податок на прибуток підприємств» в загальній сумі 4950 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 3300 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 1650 грн., господарський суд вірно виходив з того, що з приводу вказаного порушення позивачем не представленого жодного доказу в обґрунтування своєї позиції щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, визначених на підставі ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Натомість, згідно Акта перевірки № 576/23-1/31417252 від 04.12.2006р. вказане порушення по бухгалтерському обліку встановлено згідно регістрів бухгалтерського обліку, рах.361.70, накладних на відвантаження продукції, Головної книги за 2004 рік, декларацій з податку на прибуток за 2004 рік, декларації з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2004 року (а.с.19).

Таким чином, підстави для задоволення позову в цій частині є відсутніми.

Поряд з цим, суд першої інстанції вірно не погодився із висновками податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в невключенні до скоригованої суми валового доходу безповоротної фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_1., у розмірі 894000 грн.

Приватне підприємство «Галмясо» є юридичною особою, зареєстроване Дрогобицькою районною державною адміністрацією 06.09.2001р., код ЄДРПОУ 31417252 (а.с.56, 57).

Відповідно до п.п.1.2, 1.8, 4.5, 4.6, 7.7 Статуту ПП «Галмясо» підприємство засноване на приватній формі власності; керується у своїй діяльності діючим законодавством, цим статутом та рішенням керівних органів підприємства. Для забезпечення діяльності підприємства створюється статутний фонд за рахунок внеску засновника в розмірі 6000 грн.; засновник має право збільшувати розмір статутного фонду за рахунок власних коштів або чистого прибутку (а.с.47-55).

Із статистичної звітності (фінансових звітів) позивача слідує, що статутний фонд підприємства на 01.01.2005р. засновником був сформований частково в сумі 1000 грн. (рядок балансу 300).

Згідно рішення від 20.05.2005р. одноосібний власник Гурський Тарас Іванович вирішив затвердити статутний фонд підприємства в розмірі 900000 грн. (а.с.83).

Наказами № 28А від 20.05.2005р. та № 32А від 25.07.2005р. директор підприємства на підставі рішення засновника від 20.05.2005р. наказав головному бухгалтеру сформувати статутний фонд відповідно у розмірі 500000 грн. та 400000 грн., на виконання чого були прийняті протягом 2005-2006рр. від засновника ОСОБА_1. грошові кошти в якості внеску до статутного фонду на загальну суму 899000 грн. (а.с.168, 169).

Окрім цього, засновником підприємства було оформлено і подано на державну реєстрацію Зміни та доповнення до Статуту ПП «Галмясо» (а.с.170-171), відповідно до яких передбачалося збільшення статутного фонд підприємства до 900000 грн., які рішенням державного реєстратора Дрогобицької районної державної адміністрації № 49 від 25.05.2005р. залишені без розгляду через подачу документів не у повному обсязі, а також з порушенням порядку оформлення змін до установчих документів юридичної особи (а.с.82).

На час розгляду справи п.4.5. Статуту ПП «Галмясо» викладений в новій редакції (статутний фонд підприємства визначений в розмірі 900000 грн.) і зареєстрований державним реєстратором Дрогобицької районної державної адміністрації від 24.11.2006р., що засвідчується відповідним реєстраційним записом (а.с.127-135, 137-138).

Аналізуючи вищевикладені обставини, а також виходячи із змісту поняття «безповоротної фінансової допомоги», визначеного пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд вірно вказав на те, що фактично на рахунок позивача надходили кошти в якості внеску в статутний фонд підприємства на підставі рішення засновника підприємства від 20.05.2005р., прийнятого в межах наданих йому законом повноважень, що визначені ст.ст.65, 72 і 135 ГК України, а також у відповідності до положень Статуту підприємства, з компенсацією за здійснені внески у вигляді 100 відсотків корпоративних прав.

Відтак, здійснивши пряму інвестицію в розумінні ч.2 пп.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів в розмірі 899000 грн., отриманих в якості внесків засновника у статутний фонд підприємства з дотриманням правила, передбаченого пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не включаються до складу валових доходів суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податків у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

З врахуванням вищевикладеного, виходячи із вимог п.1.8, пп.1.22.1 п.1.22, пп.1.28.2 ст.1, пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про правомірність дій позивача при невключенні до складу валових доходів сум здійснених засновником підприємства внесків у статутний фонд та необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога визначена як сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій), або без укладення таких угод.

За вищеописаних обставин фактично протягом 2005-2006рр. на рахунок позивача перераховані кошти в розмірі 899000 грн., підставою перерахування яких вказано “внесок в статутний фонд”, тобто для перерахування вказаних коштів були зовсім інші підстави, ніж ті, які вказані в пп.1.22.1 ст.1 вказаного Закону.

Доводи апелянта про те, що стосовно додаткових внесків до статутного фонду, одержаних емітентом корпоративних прав до реєстрації змін до засновницьких документів емітент не може застосовувати пільгу, передбачену пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки рішення засновника про збільшення розміру статутного фонду формально є недійсним через відсутність державної реєстрації змін до установчих документів підприємства, а корпоративні права відсутніми, у звязку з чим все одержане від засновника, що не відповідає установчим документам та перевищує заявлений розмір статутного фонду, повинно розцінюватися як фінансова допомога, спростовується наступним.

На виконання рішення засновника рішення від 20.05.2005р. про збільшення статутного фонду були складені Зміни до Статуту у формі окремого документа (а.с.170-171), які у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” були подані на державну реєстрацію, однак останні рішенням державного реєстратора Дрогобицької районної державної адміністрації № 49 від 25.05.2005р. залишені без розгляду через подачу документів не у повному обсязі, а також з порушенням порядку оформлення змін до установчих документів юридичної особи.

24.11.2006р. державним реєстратором Дрогобицької районної державної адміністрації остаточно проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту ПП “Галмясо”, яка передбачає створення статутного фонду за рахунок внесків засновника в розмірі 900000 грн. (а.с.127-135).

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах з третіми особами, які діяли з урахуванням таких змін.

З наведеного слідує, що рішення засновника про збільшення статутного фонду набуло юридичної сили як для засновника, так і для заснованого ним підприємства з моменту його прийняття.

Також помилковим є висновок податкового органу щодо застосування до розглядуваної операції вимог пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки основою віднесення такої операції до безповоротної фінансової допомоги є відсутність компенсації чи повернення таких коштів. В даному випадку компенсацією виступає володіння засновником (власником) підприємства 100 відсотками вартості корпоративних прав, відповідно - активів підприємства, які були зафіксовані в новій редакції Статуту ПП “Галмясо”.

Твердження апелянта про те, що накази директора підприємства № 28А від 20.05.2005р. та № 32А від 25.07.2005р. не є підставою для відображення у бухгалтерському обліку збільшеного розміру статутного фонду, колегія суддів не приймає як необґрунтовані.

Відповідно до ч.2 ст.65 ГК України власник підприємства здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Згідно п.7.7. Статуту ПП “Галмясо” директор підзвітний засновникові і організовує виконання його рішень.

На виконання рішення засновника від 20.05.2005р. директором були прийняті відповідні накази № 28А від 20.05.2005р. та № 32А від 25.07.2005р., якими головному бухгалтеру підприємства надано вказівку про формування статутного фонду (а.с.168-169).

Протягом 2005-2006рр. засновником ОСОБА_1 внесено в касу підприємства кошти у розмірі 899000 грн. згідно прибуткових касових ордерів в якості внеску до статутного фонду підприємства (а.с.64-81, 84-119).

У звязку з отриманням, оприбуткуванням коштів за наявними рішенням засновника, наказів по підприємству дані господарські операції були проведені в бухгалтерському обліку підприємства відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що згідно Довідки про результати невиїзної зустрічної перевірки субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 протягом 2005-2006рр. подавав до податкового органу декларації про одержані доходи з нульовими показниками (а.с.124-125), оскільки наведена обставина не має жодного відношення до правомірності оподаткування розглядуваний операцій з формування статутного фонду ПП “Галмясо”.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської області від 15.11.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.