Постанова № 1824047, 14.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Йосипчук О.С.                                                                         Справа № 22а-2346/08

Господарський суд Закарпатської обл. (№ 5/246-А)                                                      Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

14 квітня 2008 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача -       Золоторович Б.С., довіреність № 03-06/41 від 10.04.2008р.,

                                   Опаленик М.В., голова правління,

пред-ків відповідача -   Нетреби І.В., довіреність № 5282/н/10 від 11.04.2008р.,

                                   Фатули М.М., довіреність № 296/ф/10 від 14.01.2008р.,

                                   Гаврилик Ю.С., довіреність № 5284/г/10 від 11.04.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській обл. на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 10.10.2007р. у справі за позовом Лютянського споживчого товариства /СТ/ до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ у Закарпатській обл. про визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

09.08.2007р. позивач Лютянське СТ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення відповідача Ужгородської МДПІ № 5777/157 від 23.04.2007р. в частині застосування до Лютянського СТ штрафних санкцій в розмірі 4506163 грн. 70 коп. у зв’язку із виявленням порушень вимог п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого за період з 01.01.2004р. по 01.07.2006р. не проведено через реєстратор розрахункових операцій /РРО/ грошові кошти на загальну суму 901232 грн. 74 коп.

Згідно додаткових письмових пояснень позивач фактично уточнив свої вимоги і вважає, що на нього безпідставно рішенням Ужгородської МДПІ про застосування штрафних санкцій № 5777/157 від 23.04.2007р. застосовані штрафні санкції в сумі 4506503 грн. 70 коп. (а.с.42-43).

Постановою господарського суду від 10.10.2007р. позов Лютянського СТ задоволено; визнано нечинним рішення Ужгородської МДПІ № 5777/157 від 23.04.2007р. в частині застосування до Лютянського СТ фінансових санкцій в розмірі 4506503 грн. 70 коп. (а.с.107-109).

Відповідно до ухвали господарського суду від 29.10.2007р. виправлено описку та внесено зміни в резолютивну частину постанови господарського суду від 10.10.2007р. щодо визнання нечинним рішення Ужгородської МДПІ № 5777/157 від 23.04.2007р. в частині застосування до Лютянського СТ фінансових санкцій в розмірі 4506163 грн. 70 коп. (а.с.114).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач Ужгородська МДПІ, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити.

Апелянт вважає, що в розглядуваній ситуації позивач допустив порушення вимог Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також постанови КМ України № 1336 від 23.08.2000р. «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало в протиправному здійсненні позивачем розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Твердження господарського суду про те, що не має значення яким саме засобом контролю – електронним (РРО) чи паперовим (розрахункова книжка з відривною квитанцією) забезпечується облік розрахункових операцій, суперечить ст.1 та ч.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які чітко визначають обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (наданої послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і відповідно підтверджують дотримання правил проведення розрахункових операцій.

Також у вищеназваному Законі відсутня норма, яка звільняє від відповідальності за непроведення готівки через РРО у зв’язку з тим, що суб’єкт господарювання здійснює облік готівки із застосуванням розрахункових книжок (а.с.115-118).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.04.2007р. Ужгородською МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку Лютянського СТ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 38/23-0/01752682 від 12.04.2007р. (а.с.49-73).

Наведеним Актом перевірки зафіксовано перевищення позивачем обмежень граничного розміру обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, у разі перевищення якого застосування РРО є обов’язковим - 75000 грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ, через що останній повинен був проводити розрахункові операції через зареєстрований і опломбований РРО з друкуванням відповідних розрахункових документів. Однак, позивач розпочав проведення розрахунків через РРО з 22.06.2006р. (а.с.136); обсяг операцій за період 01.01.2004р. – 22.06.2006р., що не проведені через РРО, складає 901232 грн. 74 коп.

Крім цього, перевіркою встановлено факт незбереження протягом встановленого строку книг обліку розрахункових операцій.

Таким чином, Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог п.1 та п.6 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено рішення № 5777/157 від 23.04.2007р. про застосування до позивача штрафних санкцій, яким на підставі п.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу на суму 4506163 грн. 70 коп. та на підставі п.3 ст.17 цього ж Закону – штрафну санкцію в розмірі 340 грн.(а.с.10).

Задовольняючи заявлений позов, господарський суд виходив з того, що щомісячні звіти про використання розрахункових книжок та книги обліку розрахункових операцій, які покладені податковим органом в основу висновку про перевищення граничного річного обсягу розрахункових операцій, які не проведено через РРО, свідчать про повний облік торгівельними точками позивача розрахункових операцій в охопленому перевіркою періоді.

Також виявлене перевіркою порушення щодо незастосування РРО при досягненні позивачем граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів у 75000 грн. не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п.1 та п.3 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Між тим з такими висновками господарськими суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Згідно вимог Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:

п.1 ч.1 ст.3 - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюютьрозрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

п.1 ч.1 ст.17 - за порушення вимог цього Закону до суб’єктівпідприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Постановою КМ України № 1336 від 23.08.2000р. «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» установлені граничні розміри річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, для роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва, - 75000 грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ.

Як слідує з постанови КМ України № 121 від 07.02.2001р. «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій суб'єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким згідно постанови КМ України від 23.08.2000р. № 1336 дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, і розмір річного обсягу розрахункових операцій яких не перевищує граничного розміру, встановленого зазначеною постановою, складає один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

З врахуванням наведеного, матеріалами справи справи підтверджується факт проведення в належних позивачу 11-ти магазинах та одному барі (а.с.17, 18) операцій з продажу товарів без застосування РРО при фактичному перевищенні граничного розміру розрахункових операцій, встановлених постановами КМ України № 1336 від 23.08.2000р., № 121 від 07.02.2001р. та № 151 від 29.01.2003р., якими встановлені терміни переведення на РРО і граничні розміри річного обсягу розрахункових операцій.

Згідно вищевказаного Акта перевірки слідує, що операції без застосування РРО проводилися на вказаних структурних підроздліах на суму 901232 грн. 74 коп. за період, охоплений перевіркою.

Розрахунок дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій проводився на підставі даних звітів про використання РРО (розрахункових книжок), оскільки підприємство не представило до перевірки книг обліку розрахункових операцій на господарські одиниці, де мали місце перевищення у відповідних періодах. У зв’язку з тим, що із зданих звітів конкретну дату перевищення визначити неможливо, днем перевищення в розрахунках вважався останній робочий день місяця, в якому відбулося перевищення (а.с.66, 74-103).

Покликання позивача на допущені податковим органом неточності при визначенні обсягу розрахункових операцій колегія суддів до уваги не приймає (а.с.45, 47), оскільки позивачем не представлено на розгляд суду первинних підтверджуючих документів, а також не визначено конкретну суму розрахункових операцій, при обчисленні якої відповідачем допущені помилки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в розглядуваній ситуації позивачем допущено порушення, яке полягає в непроведенні розрахункових операцій через РРО, і підпадає під визначення правопорушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яке передбачене п.1 ч.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Тому правомірним є прийняття податковим органом в порядку п.1 ст.17 цього Закону рішення № 5777/157 від 23.04.2007р. про застосування до підприємства штрафних санкцій у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів, операції з реалізації яких не були проведені через РРО.

Таким чином, заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним, через що не підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

            Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 10.10.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Лютянського споживчого товариства до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській обл. про визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, - відмовити за безпідставністю і необгрунтованістю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий:                                                                                                      Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                 І.Я.Олендер

       М.А.Пліш