Постанова № 1824046, 14.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. С.Швед                                                                                     Справа № 22а-2345/08

Господарський суд Закарпатської обл. (№ 7/177-2007А)                                              Рядок статзвіту № 69

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

14 квітня 2008 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора –                 Коваль Р.Р., службове посвідчення № 245 від 13.12.2000р.,

пред-ків позивача -       Гаврилик Ю.С., довіреність № 5283/г/10 від 11.04.2008р.,

                                   Сенюш В.М., довіреність № 5285/с/10 від 11.04.2008р.,

                                   Фатули М.М., довіреність № 296/ф/10 від 14.01.2008р.,

                                   Борсенко О.В., довіреність № 450/б/10 від 16.01.2008р.,

пред-ка відповідача -    Янчий М.В., довіреність № 01 від 01.01.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокуратури Закарпатської області та Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 04.10.2007р. у справі за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ до Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Система-Оіл» та Компанії «KermitTradeandInvestmentS.A.» про визнання угоди удаваною, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

25.07.2007р. Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції до господарського суду з позовом, в якому просить визнати договір комісії № 17 від 02.03.2006р., укладений між ТзОВ «Система-Оіл» та Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.», удаваним, який вчинений на приховування іншого правочину – договору про надання поворотної фінансової допомоги, та з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (а.с.2-5).

Постановою господарського суду від 04.10.2007р. у задоволенні позову Ужгородського міжрайонного прокурора відмовлено за безпідставністю (а.с.233-236).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржили позивач Ужгородська МДПІ та Перший заступник прокурора Закарпатської обл., які покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянти вважають, що в ході проведеної податковим органом перевірки ТзОВ “Система-Оіл” було встановлено, що цим відповідачем не здійснювалися жодні дії та заходи, направлені на виконання умов договору комісії № 17 від 02.03.2006р., укладеного з Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.».

При цьому частина коштів, отриманих по вказаному договору комісії була витрачена відповідачем не для закупівлі нафтопродуктів, а для власних потреб – розрахунків з постачальниками тощо.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що між сторонами фактично був укладений договір поворотної фінансової допомоги (позики), через що спірний договір комісії є удаваним, який вчинений сторонами з метою приховати реальний правочин.

Окрім цього, укладаючи удаваний правочин, сторони мали на меті уникнути небажаних податкових наслідків, оскільки відповідно до пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку із залученням майна на підставі договору концесії, комісії та іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Звідси, спірний договір був укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки направлений на ухилення від сплати податку; в результаті укладення такого договору державі були спричинені збитки у виді несплаченої платником податків до бюджету суми податку на прибуток в розмірі 504645 грн. 18 коп. (а.с.239-243, 244-248).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, прокурора і представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, з 29.09.2006р. по 26.10.2006р. Ужгородською МДПІ проведено планову документальну перевірку ТзОВ “Система Оіл” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2004р. по 30.06.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 89/23-0/33013865 від 02.11.2007р. (а.с.17-45).

Вказаною перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Система-Оіл» та Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.» був укладений договір комісії № 17 від 02.03.2006р., відповідно до умов якого ТзОВ «Система-Оіл» /комісіонер/ зобов’язувалося за дорученням Компанії «KermitTradeandInvestmentS.A.» /комітент/ укласти в інтересах та за кошти останнього від свого імені договір на купівлю товару та організувати експорт товару до Угорщини. Під товаром розуміються нафтопродукти, що зазначаються в додатках (специфікаціях) до цього договору. Також в додатках до договору передбачаються сторонами кількість, якість, максимальна ціна закупівлі товару (а.с.12-16).

09.03.2006р. на банківський рахунок ТзОВ «Система-Оіл» надійшли кошти в сумі 499935 євро від Компанії «KermitTradeandInvestmentS.A.», що стверджується випискою банку (а.с.9, 10).

У бухгалтерському обліку ТзОВ «Система-Оіл» вказана операція відображена на Д-т рах.312 “Поточні рахунки в іноземній валюті” К-т рах.362 “Розрахунки з іноземними покупцями” на суму 3056114 грн. 49 коп.

У зв’язку із неможлимвістю виконання укладеного договору комісії ТзОВ «Система-Оіл» повернуто 28.03.2006р. на банківський рахунок Компанії «KermitTradeandInvestmentS.A.» 100000 євро, 13.04.2006р. – 80900 євро та 29.08.2006р. – 40000 євро (а.с.11, 85-88).

На день проведення перевірки у ТзОВ «Система-Оіл» існувала кредиторська заборгованість перед Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.» в сумі 279035 євро (а.с.17-45).

Відмовляючи в задоволенні заявленого прокурором позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між відповідачами договір комісії на забезпечення експорту нафтопродуктів, не суперечить загальновизнаним правилам укладення правочинів та торговим звичаям; сам факт невиконання договору комісії не дає однозначних підстав вважати отримані кошти поворотною фінансовою допомогою.

Також податковою перевіркою, адміністративним чи кримінальним переслідуванням належних доказів про наявність умислу сторін на укладення удаваної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам інтересам, в обгрунтування позовних вимог не наведено і по справі не подано.

Між тим з такими висновками господарськими суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами умови договору комісії № 17 від 02.03.2006р. комісіонером ТзОВ «Система-Оіл» виконані не були внаслідок придбання нафтопродуктів неналежної якості, з приводу чого договірними контрагентами були оформлені відповідні документи, а на рахунок комітента здійснено повернення частини перерахованих в рамках вказаного договору грошових коштів (а.с.109-221).

Між тим, виходячи із аналізу змісту договору, обставин його невиконання, а також враховуючи наявну на час розгляду справи заборгованість ТзОВ «Система Оіл» перед Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.», колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог прокурора в частині визнання вказаного договору удаваним.

Зокрема, перевіркою податкового органу встановлена та обставина, що отримані від комітента грошові кошти ТзОВ «Система-Оіл» фактично використало для придбання паливно-мастильних матеріалів та розрахунків з постачальниками.

Вказане твердження обґрунтовується частковим поверненням грошових коштів нерезиденту (а.с.11, 85-88), відсутністю будь-якого зв’язку між господарськими операціями по придбанню нафтопродуктів і виконанням умов договору комісії, при цьому товарно-супровідна документація на придбані нафтопродукти також не містить жодної прив’язки до виконання умов договору комісії.

Представлені позивачем документи – категоричні заперечення, інформаційні листи, звіти, що були складені учасниками договірних відносин, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі не містять дат їх складання, а документація зі сторони ТзОВ “Система Оіл” взагалі не підписана керівником (а.с.109-221).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що часткове повернення коштів комітенту відбувалося лише на підставі листів його керівника (а.с.198-201, 218).

Використання коштів, отриманих по договору комісії, для власних потреб ТзОВ “Система Оіл” підтверджується також підписами керівника та головного бухгалтера в акті перевірки № 89/23-0/33013865 від 02.11.2006р., які були згідні із висновками та фактами, викладеними в Акті перевірки, заперечень на нього не подавали.

Поряд з цим, відповідно до п.2.1. договору комісії комісіонер відповідно до умов цього договору зобов’язався самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти продавця товару для комітента, виконати всю переддоговірну роботу й укласти з продавцем угоду купівлі-продажу відповідно до вказівок комітента та на найвигідніших для останнього умовах. Укладена комісіонером угода купівлі-продажу набуває чинності виключно після інформування про її умови комітента.

Поряд з цим, наданими позивачем документами стверджується, що по всіх придбаних комісіонером нафтопродуктах комітентом були складені неодноразові категоричні заперечення по звітам комісіонера через невідповідність нафтопродуктів бажаному для Компанії «KermitTradeandInvestmentS.A.» стандарту. При цьому такі обставини як: в чому саме якість нафтопродуктів не відповідала бажаному для комітенту стандарту і як наведена невідповідність якості була виявлена комітентом, не відображені в договірних документах сторін, актах приймання нафтопродуктів тощо.

Доказів інформування комітента про умови закупівлі нафтопродуктів перед укладенням договорів купівлі-продажу суду сторонами не представлено, при цьому комісіонером не вживалися жодних заходів для зміни або пошуку нових постачальників нафтопродуктів тощо.

Підтвердженням фактичної удаваності договору комісії є також відображений механізм систематичного залишення у комісіонера нафтопродуктів, які відмовився приймати комітент, при цьому останній не заперечував проти виникнення у ТзОВ “Система Оіл” перед Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.» заборгованості в розмірі вартості придбаних невідповідних нафтопродуктів, а з моменту реалізації таких і отримання комісіонером грошових коштів від покупців, - переведення по балансу ТзОВ “Система Оіл” даних коштів в кошти, які є власністю Компанії «KermitTradeandInvestmentS.A.».

Між тим, будь-яких доказів інформування комітента про вказані операції придбання нафтопродуктів, понесені по ним витрати, відповідачем не надано. Також не вирішувалося сторонами договору питання про виплату винагороди комісіонеру.

Вищевказані обставини щодо невиконання умов договору комісії, які носили систематичний характер, наявна на даний час заборгованість комісіонера перед комітентом, фактичне використання частини залучених грошових коштів для придбання нафтопродуктів, які в подальшому були використані в господарській діяльності ТзОВ “Система Оіл”, свідчать про підставність позовних вимог в частині визнання договору комісії № 17 від 02.03.2006р. удаваним, тобто таким, який вчинений на приховування іншого правочину – договору про надання поворотної фінансової допомоги (пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За таких умов до спірний договір комісії підлягає визнання удаваним, а до правовідносин, що виникли належить застосувати публічно-правові норми щодо договору позики.

Інша частина заявлених позовних вимог стосується визнання договору комісії таким, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Підставою для таких тверджень є те, що на думку апелянтів, укладаючи договір комісії сторони мали на меті уникнути небажаних податкових наслідків, оскільки відповідно до пп.7.9.1 п.7.9. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку із залученням майна на підставі договору концесії, комісії, а також іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Натомість, відповідно до п.4.1.6 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу включається сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 ст.7 або 10 цього Закону.

Відповідно до проведеного Ужгородською МДПІ розрахунку сума податку на прибуток, не сплаченого в дохід держави, складає 504645 грн. 18 коп.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтами не доведено, що на момент здійснення фактичного правочину (укладення договору) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

            Таким чином, заявлений позивачем позов в частині визнання договору комісії таким, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є необґрунтованим і такими, що не підлягає задоволенню.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

            Апеляційні скарги Прокуратури Закарпатської області та Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції задоволити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 04.10.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції задоволити частково.

Визнати договір комісії № 17 від 02.03.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Система-Оіл» та Компанією «KermitTradeandInvestmentS.A.» удаваним, який вчинений на приховування іншого правочину – договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання  постановою законної сили.

Головуючий:                                                                                                      Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                 І.Я.Олендер

       М.А.Пліш