Постанова № 18213872, 13.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011 № 13/93

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (дов. № 7 від 03.01.2010 р.)

ОСОБА_2. (дов. № 2 від 30.12.2010 р.)

від відповідача ОСОБА_3. (дов. № 292 від 22.07.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська

транспортна страхова компанія”

на рішення

господарського суду м. Києва

від 20.04.2010 р.

у справі № 13/93 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Закритого акціонерного товариства “Українська

транспортна страхова компанія” (далі ЗАТ

“Українська транспортна страхова компанія”)

до Відкритого акціонерного товариства “Страхова

компанія “Нова” (далі ВАТ “Нова”)

про стягнення 304 505 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2010 р. по справі № 13/93 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення по суті спору місцевим судом помилково зроблено невірний висновок про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на підставі ст. 601 ЦК України. Разом з тим, згідно ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу строку позовної давності тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 10.02.2010 р. ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ “Нова” про стягнення 304505 грн. заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 30.12.2003 р. між ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" та ВАТ "Страхова компанія "Нова", яка є правонаступником ЗАТ “Паливо-енергетична страхова компанія”, укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 251/ю (далі Договір № 251/ю) та 29.12.2007 р. між тими ж сторонами укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 295/ю (далі Договір № 295/ю). На підставі додаткових угод № 10 від 29.12.2004 р., № 16 від 20.12.2005 р. та № 18 від 29.12.2006 р. Договір № 251/ю було пролонговано до 31.12.2007 р. Починаючи з вересня 2006 р. відповідач, оплату підписаних ним рахунків-бордеро збитків здійснював лише частково. Отже, станом на 01.12.2009 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 251/ю становить 137456,47 грн., а за Договором № 295/ю становить 167048, 53 грн. тощо.

Заявою від 12.04.2010 р. позивач уточнив вимоги, просив стягнути 302731,56 грн. заборгованості за Договорами № 251/ю, № 295/ю.

До матеріалів справи долучено відзив ВАТ “Нова” на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з врахуванням проведеного заліку зустрічних однорідних вимог за Договорами № 251/ю, № 295/ю тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на те, що матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.12.2009 р. загальний розмір дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорами № 251/ю та № 295/ю становить 302 731,56 грн.

Сторони погодили строк виконання зобов'язання, щодо оплати перестрахового відшкодування, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, зазначені кошти не сплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 302 731,56 грн.

Підставою для відмови у позові позивач зазначає пропуск строку позовної давності і як наслідок неможливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) (п. 5. ст.268 ЦК України).

Як зазначалось договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, а перестраховик здійснює страховий захист майнових інтересів перестрахувальника.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-перестрахувальником направлені позивачу-перестраховику заяви про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, що документально підтверджено відповідачем та фактично - позивачем.

Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Слід зазначити, що згоди іншої сторони на проведення зарахування не вимагається.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що між сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

Так, згідно ч. 1 ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. (далі Закон № 85/96) (у відповідній редакції) перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування. У свою чергу у перестрахувальника теж виникають зобов'язання.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 згаданого Закону. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

За Договором № 251/ю, відповідач взяв на себе зобов'язання на визначених умовах приймати від позивача у перестрахування частину відповідальності за укладеними позивачем договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (п. 3.4.1. Договору № 251/ю).

П. 3.4.3 Договору № 251/ю передбачено обов'язок відповідача сплачувати позивачу свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту підписання рахунку-бордеро (реєстру) збитків та отримання визначеного договором переліку документів, що підтверджують факт, обставини та наслідки страхового випадку, а також обгрунтування розміру страхового відшкодування до виплати на користь страхувальників.

На виконання умов Договору № 251/ю, його сторонами щомісячно підписувались рахунки-бордеро премій - документу, що підтверджує факт передачі відповідачу у перестрахування певних ризиків, та рахунку-бордеро збитків - документу, який визначає частку відповідальності відповідача по страхових випадках, які відбулися протягом поточного місяця (належним чином засвідчені рахунки-бордеро збитків наявні у матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно перераховувалась на користь відповідача визначена Договором частина страхових премій і станом на момент звернення до суду, заборгованості по сплаті страхових премій на користь відповідача немає.

Крім цього, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності такої заборгованості позивача.

Відповідачем з вересня 2006 р. частково здійснено оплату підписаних ним рахунків-бордеро збитків, що підтверджується Рахунками - бордеро збитків : № 1 за січень 2007 р. - 52,70 грн. (п. 16); п. 20 - 449,41 грн.; № 12 за грудень 2007 р. -3 428,25 грн. (п.22); № 9 за вересень 2008 р. - 3 953,35 грн. (пп. 2-8; 10-14); № 10 за жовтень 2008 р. - 29 564,28 грн. (пп. 1-5, 7-22); № 11 за листопад 2008 р. - 31 074,35 грн. (пп. 1-27); № 12 за грудень 2008 р. - 2 907,31 грн. (пп. 1-8); № 1 за січень 2009 р. -4 707,42 грн.; № 2 за лютий 2009 р. - 23 119,80 грн. (пп.1-7); № 4 за квітень 2009 р. - 23 663,29 грн. (пп. 1-2); № 5 (Додаток №1) за травень 2009 р. - п.1 - 4 978,19 грн.; № 07 за липень 2009 р. - 871,69 грн. (п.1); № 09 за вересень 2009 р. - 6 861,06 грн. (пп. 1 - 6); № 10 за жовтень 2009 р.-51,93 грн. (п. 1).

Як видно з висновку № 5558/10-19 судово-економічної експертизи (призначеної апеляційним судом по даній справі), наявними у матеріалах документами, зокрема: рахунками-бордеро премій, рахунками-бордеро збитків, платіжних документів підтверджується заборгованість відповідача по сплаті перестрахового відшкодування перед позивачем за Договором № 251/ю в розмірі 131560,72 грн.

Отже, апеляційний суд, врахувавши висновки експерта, а також наявні в матеріалах справи документи, дійшов висновку, що станом на 01.12.2009 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 251/ю становить 131560,72 грн.

Крім цього, за Договором № 295/ю, відповідач взяв на себе зобов'язання на визначених умовах приймати від позивача у перестрахування частину відповідальності за укладеними позивачем договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (п. 4.4.1. Договору).

Також, п. 4.4.3., 4.4.4. Договору № 295/ю передбачено обов'язок відповідача сплачувати позивачу свою частку страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з моменту підписання рахунку-бордеро (реєстру) збитків та отримання визначеного договором переліку документів, що підтверджують факт, обставини та наслідки страхового випадку, а також обґрунтування розміру страхового відшкодування до виплати на користь страхувальників.

На виконання умов Договору № 295/ю, сторонами, щомісячно підписувались рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків, належним чином засвідчені рахунки-бордеро збитків наявні у матеріалах справи.

Апеляційним судом встановлено, що позивач вчасно перераховував на користь відповідача визначену Договором № 295/ю частину страхових премій і станом на момент звернення до суду, заборгованості по сплаті такої на користь відповідача немає.

Крім цього, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності такої заборгованості позивача.

Відповідачем з вересня 2008 р. припинено оплату підписаних ним рахунків-бордеро збитків, що підтверджується Рахунками - бордеро збитків № 9 за вересень 2008 р. - 3 305,45 грн. (пп. 1-6); № 10 за жовтень 2008 р. - 7 284,04 грн. (пп. 1-14); № 11 за листопад 2008 р. - 14 118,08 грн. (пп. 1-19); № 12 за грудень 2008 р. - 10 698,49 грн. (пп. 1-14); № 3 за березень 2009 р. - 2 365,42 грн. (п. 11); № 4 за квітень 2009 р. - 19 334,21 грн. (пп. 1-22); № 5 за травень 2009 р. - 20 949,14 грн. (пп. 1-19); № 06 за червень 2009 р. - 4 171,09 грн. (пп. 1-13); № 07 за липень 2009 р. - 14 690,37 грн. (пп. 1-17); № 08 за серпень 2009 р. - 5 215,69 грн. (пп. 1-13); № 09 за вересень 2009 р. - 21 296,28 грн. (пп. 1-14); № 10 за жовтень 2009 р. - 5 395,11грн. (пп. 1-16).

Згідно висновку № 5558/10-19 судово-економічної експертизи, наявними у матеріалах документами, зокрема: рахунками-бордеро премій, рахунками-бордеро збитків, платіжних документів підтверджується фактична заборгованість відповідача по сплаті перестрахового відшкодування перед позивачем за Договором № 295/ю в розмірі 167048,53 грн.

Апеляційний суд, врахувавши висновки експерта щодо цього Договору, а також наявні в матеріалах справи документи, дійшов висновку, що станом на 01.12.2009 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 295/ю становить 167048,53 грн .

Відповідач в заперечення позовних вимог посилався на проведене сторонами на підставі ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами про проведення заліку взаємних однорідних вимог за Договором № 251/ю та Договором № № 295/ю від 21.01.2009 р. та 13.07.2009 р., за якими заборгованість позивача перед відповідачем становить, відповідно 124113,34 грн. та 16890,07 грн. З наведеними твердженнями відповідача погодився й суд першої інстанції.

Факт одержання цих заяв позивачем не заперечується, однак останній вважає їх суперечними ст. 602 ЦК України.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін

Не допускається зарахування зустрічних вимог на підставі ст. 602 ЦК України у разі спливу позовної давності.

Як вбачається з вищенаведених заяв, 21.01.2009 р. та 13.07.2009 р. відповідачем проведено залік взаємних однорідних вимог за січень 2004 р.-вересень 2006 р.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

П. 5. ст.268 ЦК України вказує, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Як зазначалось договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, а перестраховик здійснює страховий захист майнових інтересів перестрахувальника.

Таким чином, перестрахувальником (страхувальником) за Договорами є позивач по справі, отже апеляційний суд вважає, що відповідачем невірно було проведено залік однорідних зустрічних вимог, а тому не бере до уваги факт такого проведення.

Враховуючи, що відповідачем не було заявлено зустрічних позовних вимог у справі № 13/93, апеляційний суд не досліджував наявність чи відсутність заборгованості позивача перед відповідачем за Договорами.

Натомість, апеляційний суд вважає, що відповідач не позбавлений права звернутись в передбаченому чинним законодавством порядку до суду з позовом до позивача по справі про стягнення сум заборгованості за Договором № 251/ю.

За таких обставин, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду помилковими, а позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині 298609, 235 грн. Тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що апеляційним судом задоволено позовні вимоги в частині, то витрати по проведенню експертизи та державне мито покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2010 р. по справі № 13/93 - скасувати.

Прийняти нове рішення: позов Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” до Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” про стягнення 304 505 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (02260, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) 298609 (двісті девяносто вісім тисяч шістсот девять) грн. 25 коп. заборгованості, 2986 (дві тисячі девятсот вісімдесят шість) грн. 09 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (02260, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) 1493 (одна тисяча чотириста девяносто три) грн. 05 коп. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (02260, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) 14 834 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 35 коп. витрат по проведенню судово-економічної експертизи

Матеріали справи № 13/93 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

16.09.11 (відправлено)