Постанова № 18213870, 13.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011                                                                                           № 14/35

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Дикунської С.Я.

суддів:           

при секретарі:           

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

“Донотис”

на рішення

господарського суду м. Києва

від 06.05.2011 р.

у справі № 14/35 (суддя Мельник С.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Донотис” (далі ТОВ “Донотис”)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Інженерно-будівельна компанія “Українські

прогресивні технології” (далі ТОВ “Українські

прогресивні технології”)

про стягнення заборгованості в розмірі 225 282,81 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Інженерно-будівельна компанія “Українські

прогресивні технології”

до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Донотис”

про розірвання контракту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.05.2011 р. по справі № 14/35 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано контракт на поставку ліфтового обладнання № 25/08 від 22.02.2008 р., укладений між ТОВ “Донотис” та ТОВ “Українські прогресивні технології”. З ТОВ “Донотис” стягнуто на користь ТОВ “Українські прогресивні технології” 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач за первісним позовом оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, в зустрічному відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення по суті спору місцевим судом не взято до уваги, що позивачем за первісним позовом передано відповідачу не тільки ліфтове обладнання, а й технічну документацію, що підтверджується підписаним сторонами по справі актом прийому-передачі від 17.12.2008 р.. Крім цього залишились поза увагою суду першої інстанції листи ТОВ «НВФ «Підйомник» № 074 від 21.04.2011 р., № 075 від 21.04.2011 р. про те, що ліфтове обладнання було укомплектовано технічною документацією, як і той факт, що позивачем за зустрічним позовом не доведено істотності порушення умов договору відповідачем за зустрічним позовом ( позивачем за первинним), а відтак підстави для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України відсутні, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, в зустрічному відмовити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача за первісним позовом доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 21.02.2011 р. ТОВ “Донотис” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Українські прогресивні технології” про стягнення 172283,23 грн. боргу, 13461,69 грн. штрафу, 29631,61 грн. інфляційних втрат та 9906,28 грн. 3 % річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 22.02.2008 р. між ТОВ «Донотис» та ТОВ «ІБК «Українські прогресивні технології» укладено контракт на поставку ліфтового обладнання № 25/08 (далі Контракт), за умовами якого поставщик зобов’язався здійснити поставку двох пасажирських ліфтів виробництва Іспанії, а покупець зобов’язався оплатити вартість обладнання та роботи за встановленою Контрактом в розділі 2 ціною, провести приймання поставленого обладнання від поставщика згідно розділу 4. Загальна вартість Контракту складає 990326,69 грн.. За домовленістю сторін розрахунки здійснюються покупцем шляхом поетапної оплати: 1-й етап – 70 % вартості Контракту на протязі 5 банківських днів з моменту його підписання, 2-й етап – 30 % вартості Кнтракту за два тижні до відвантаження ліфтового обладнання після повідомлення поставщика про його готовність (розділ 2 Контракту). 06.11.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду до Контракту (далі Додаткова угода), за умовами якої оплата наявної заборгованості буде здійснюватися покупцем поставщику по Контракту в два етапи: 1-й етап –100000,00 грн. покупець сплачує поставщику до 22.11.2008 р., 2-й етап – залишок суми заборгованості покупець сплачує поставщику до 22.02.2009 р., скоригованої на встановлений НБУ на момент платежу курс євро. У відповідності до акту приймання-передачі від 17.12.2008 р. та видаткової накладної № РН-0000111 від 17.12.2008 р. ТОВ «ІБК «Українські прогресивні технології» прийняло ліфт пасажирський, з.н. –18891, в/п. - 1000 кг, на 4 зупинки, в кількості - один комплект, та ліфт пасажирський, з.н. –18889, в/п. - 750 кг, на 4 зупинки, в кількості - один комплект, на загальну суму 990 326,69 грн.. Відповідачем сплачено 818043,46 грн., що підтверджується наявними в справі банківськими виписками. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 172283,23 грн.. Одночасно позивач просив стягнути на підставі п. 6.2 Контракту штраф в розмірі 13461,69 грн., 29631,61 грн. інфляційних втрат та 9906,28 грн. 3 % річних тощо.

04.04.2011 р. позивач за первісним позовом уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути 172283,23 грн. боргу, 19888,09 грн. пені, 33767,51 грн. інфляційних втрат та 10775, 96 грн. 3 % річних.

11.03.2011 р. ТОВ “Українські прогресивні технології” звернулось до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до ТОВ “Донотис” про розірвання Контракту з посиланням на невиконання відповідачем п. 5.1, 8.1 Контракту та п. 2 Додаткової угоди, що є підставою для розірвання Контракту на підставі ст. 651 ЦК України.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість первісних позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні, зустрічний позов задовольнив повністю.

Так, відмовляючи в первісному позов, місцевий суд посилався на те, що згідно акту приймання-передачі від 17.12.2008 р. та видаткової накладної № РН-0000111 від 17.12.2008 р. ТОВ «Українські прогресивні технології» прийняло ліфт пасажирський, з.н. –18891, в/п. - 1000 кг, на 4 зупинки, в кількості - один комплект, та ліфт пасажирський, з.н. –18889, в/п. - 750 кг, на 4 зупинки, в кількості - один комплект, на загальну суму 990 326,69 грн., за це сплачено 818043,46 грн., що підтверджується наявними в справі банківськими виписками, не заперечується сторонами в судах обох інстанцій.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що спірні ліфти поставлено на об’єкт ТОВ «Кінотеатр «Україна» за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 4к, у відповідності до укладеного між відповідачем за первісним позовом та ТОВ «Кінотеатр «Україна» контракту на поставку ліфтового обладнання № 25/02-2 від 25.02.2008 р..

Листом № 21/01-2009 від 21.01.2009 р. ТОВ «Кінотеатр «Україна» звернулось до ТОВ «Ліфтсервіс» з проханням ввести в експлуатацію ліфт пасажирський, з.н. –18891, в/п. - 1000 кг, на 4 зупинки, та ліфт пасажирський, з.н. –18889, в/п. - 750 кг, на 4 зупинки.

Згідно листа ТОВ «Ліфтсервіс» № 20/02 від 20.02.2009 р. на адресу ТОВ «Кінотеатр «Україна» вищезгадані ліфти неможливо ввести в експлуатацію за відсутності в ліфтових комплектах паспортів та технічної документації на них. Наведене свідчить про невідповідність ліфтових комплексів Правилам будови і безпечної експлуатації ліфтів, які затверджено Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 190 від 01.09.2008 р. (далі Правила).

Таким чином, місцевий суд вважав, що позивачем всупереч п. 3.6., 5.1. Контракту та вимог чинного законодавства не виконано зобов’язань щодо передачі відповідачу відповідної технічної документації на ліфтове обладнання й позиції відповідача по справі на наведених вище доказів не спростовано в суді.

Контракту (п. 11.2. ) передбачено, що у разі несвоєчасного виконання однією із сторін своїх зобов’язань, інша сторона має право призупинити виконання своїх зобов’язань пропорційно строку затримки виконання зобов’язань іншою стороною.

З огляду на це та невиконання в повному обсязі ТОВ «Донотис» своїх зобов’язань по Контракту, на думку суду першої інстанції, у ТОВ «Українські прогресивні технології» не виникло обов’язку здійснювати остаточну оплату вартості ліфтового обладнання, у зв’язку з чим вимоги первісного позову він вважав безпідставними, необґрунтованими та спростованими наявними в справі доказами, а відтак такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий суд з посиланням на ст. 651 ЦК України вважав, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших встановлених договором або законом випадках. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Місцевим судом встановлено, що ТОВ «Донотис» порушено умови п. 3.6., 5.1. Контракту та вимоги чинного законодавства, що полягає у невиконанні зобов’язань про передачу ТОВ «Українські прогресивні технології» відповідної технічної документації на ліфтове обладнання, що унеможливлює введення його в експлуатацію та подальше використання за функціональним призначенням, в зв’язку з цим позивача за зустрічним позовом значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні спірного договору тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

Так, матеріалами справи встановлено, що 06.11.2008 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Контракту, за умовами якої оплата наявної заборгованості буде здійснюватися покупцем поставщику по Контракту у два етапи: 1-й етап –100000,00 грн. покупець сплачує поставщику до 22.11.2008 р., 2-й етап – залишок суми заборгованості, скоригованої на встановлений НБУ на момент платежу курс євро, покупець сплачує поставщику до 22.02.2009 р.. Поставка ліфтового обладнання поставщиком покупцю здійснюється за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 4к на протязі 7 календарних днів після отримання ним встановленого п. 1.1. Додаткової угоди до Контракту платежу.

Таким чином, позивач за первісним позовом повинен був поставити ліфтове обладнання через 7 днів з дати одержання платежу, але не пізніше 28.11.2008 р.. Відповідачем за первісним позовом 03.03.2008 р., 26.03.2008 р. та 14.04.2008 р., 21.11.2008 р. сплачено 818043,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Позивачем за первісним позовом 17.12.2008 р. поставлено ліфти на загальну суму 990 326,69 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 17.12.2008 р. та видатковою накладною № РН-0000111 від 17.12.2008 р., згідно якої ліфт пасажирський, з.н. –18891, в/п. - 1000 кг, на 4 зупинки, в кількості - один комплект, та ліфт пасажирський, з.н. –18889, в/п. - 750 кг, на 4 зупинки, в кількості - один комплект, прийнято. Видаткову накладну підписано уповноваженою особою ТОВ «Українські прогресивні технології» на підставі довіреності № 184794/31 від 26.12.2008 р..

Згідно п. 3.6 Контракту продавець зобов’язаний поставити техпаспорт на обладнання, інструкції по експлуатації.

Після поставки обладнання на адресу покупця, представники сторін здійснюють передачу-приймання обладнання. По факту передачі обладнання оформлюється акт, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 3.5 Контракту).

У відповідності до п. 7.1.3. Правил виготовлені ліфти повинні бути забезпеченими такою технічною документацією від виробника: паспортом ліфта, зразок якого наведено в додатку 1 до цих Правил; установчим кресленням (для ліфтів); настановою з експлуатації; настановою з монтажу, пуску, регулювання та обкатки; принциповою електричною (гідравлічною) схемою з переліком елементів; описом електроприводу і автоматики (дозволяється опис записувати в настанову з експлуатації); електричною (гідравлічною) схемою з’єднань, а також іншою передбаченою технічними умовами на конкретний ліфт документацією. Згідно п. 8.2. Правил паспорти та технічна документація на ліфти повинна бути викладена українською мовою і відповідати вимогам цих Правил.

На виконання п. 3.5 Контракту відповідачем за первісним позовом прийнято ліфтове обладнання за актом приймання-передачі від 17.12.2008 р., підписаним ним без зауважень, за текстом акту передане обладнання відповідає вимогам стандартів та технічних умов, без порушення консервації та упаковки.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ліфтове обладнання поставлено з техпаспортом на обладнання, інструкції по експлуатації, адже жодних зауважень з боку покупця при прийнятті товару з цього приводу не заявлено. Крім цього, до подачі зустрічного позову в суд 11.03.2011 р. він не заявляв про жодні дефекти чи невідповідність обладнання технічній документації, про відсутність будь-якої документації, як і не звертався з цього приводу за захистом своїх прав до суду й не скористався передбаченим п. 4.4 Контракту правом.

Посилання місцевого суду в мотивувальній частині судового рішення на листи ТОВ «Кінотеатр «Україна» № 21/01-2009 від 21.01.2009 р., № 12/03 від 12.03.2009 р. та листа ТОВ «Ліфтсервіс» № 20/02 від 20.02.2009 р., як на доказ відсутності у даних ліфтових комплектах паспортів та технічної документації на них, апеляційний суд вважає помилковими. Так, матеріали справи містять Контракт № 25/02 на поставку ліфтового обладнання від 25.02.2008 р., за яким відповідачем за первісним позовом в подальшому ліфтове обладнання поставлено ТОВ «Кінотеатр «Україна» (видаткова накладна № Б-00000014 від 17.12.2008 р.), факт відсутності згаданої документації, на якому наполягає ТОВ «Кінотеатр «Україна» не може бути доказом ненадання такої документації саме позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом на момент виконання Контракту.

Крім цього, матеріали справи містять звернення ТОВ «НВФ «Підйомник» № 074 від 21.04.2011 р., № 075 від 21.04.2011 р., згідно яких ним укладено з ТОВ “Українські прогресивні технології” Договорів № ML 27/08 і № ML 26/08 від 28.11.2008 р. на монтаж та пусконалагоджувальні роботи двох ліфтів за адресою : м. Луганськ, Кінотеатр «Україна». Ліфтове обладнання знаходилось в справному стані та відповідало технічним умовам, було укомплектовано технічною документацією та паспортом. Будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи виконано згідно технічної документації, монтажних креслень та Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів в передбачені Договорами № ML 27/08 і № ML 26/08 від 28.11.2008 р. строки. Ліфти знаходились в справному стані, що забезпечувало їх безпечну роботу, а також відповідало паспортним даним та Правилам будови і безпечної експлуатації ліфтів.

Матеріали справи містять Договори № ML 27/08 і № ML 26/08 від 28.11.2008 р. та Акти звірки взаєморозрахунків між сторонами за умовами цих Договорів, що підтверджують факт виконання - проведення будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт з ліфтами, які поставлено позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом.

Позивачем за первісним позовом також надано апеляційному суду на підтвердження поставки, монтажу та функціонування ліфтів з дотриманням Правил диск CD-RW з фото та відеозаписом, який переглянуто апеляційним судом.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується факт неналежного виконання позивачем за первісним позовом зобов’язань за Контрактом (п. 5.1.), натомість підтверджується факт наявності заборгованості відповідача за первісним позовом в розмірі 172283,23 грн..

Посилання відповідача на призупинення виконання Контракту щодо погашення боргу за поставлений товар в зв’язку з невиконанням його контрагентом зобов’язань по передачі товару без технічної документації, не заслуговує на увагу, адже спростовується відповідними доказами по справі.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (ст. 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.(ст. 684 ЦК України).

Таким чином, наведеними положеннями закону не передбачено прав покупця на невиконання своїх зобов’язань по сплаті залишку боргу за поставлений товар. Тим більше, що відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження здійснення передбачених ст. 684 ЦК України дій й надіслання будь-яких вимог з цього приводу позивачу за первісним позовом.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні належним чином виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Цивільним законодавством України ( ст. 530 ) передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище згадувалось, заборгованість в розмірі 172283,23 грн. відповідачем за первісним позовом до 22.02.2009 р. (встановлено Додатковою угодою) не сплачено й це ним не заперечується, Тому апеляційний суд з врахуванням наявних у справі доказів та вищенаведених положень чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 172283,23 грн. боргу.

Крім цього, позивач за первісним позовом просив стягнути на підставі п. 6.2 Контракту пеню в розмірі 19888,09 грн. за період з 22.02.2009 р. до 22.08.2009 р.. Тому на підставі п. 1 ст. 612 ЦК України за прострочення виконання зобов»язання відповідачем за первісним позовом, з нього повинно стягуватись штрафні санкції згідно ст..ст.231,232 ГК України, ст..625 ЦК України тощо.

Згідно п. 6.2 Контракту за порушення строків оплати Контракту, згідно розділу 2 покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. З врахуванням наведених положень закону апеляційним судом за здійсненим позивачем перерахунком встановлено, що пеня підлягає стягненню саме в заявленому позивачем за первісним позовом розмірі - 19888,09 грн..

Позивач за первісним позовом просив стягнути 33767,51 грн. інфляційних втрат та 10775, 96 грн. 3 % річних за період з 22.02.2009 р. по 24.03.2011 р..

Апеляційний суд, здійснивши перерахунок обґрунтованих позивачем за первісним позовом сум, дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог в цій частині в розмірі 33767,51 грн. інфляційних втрат та 10775, 96 грн. 3 % річних.

Крім цього, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вище згадувалось, позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення відповідачем за зустрічним позовом умов п.п. 3.6, 5.1 Контракту.

Натомисть апеляційним судом встановлено, що поставку ліфтового обладнання здійснено з порушенням встановленого п. 2 Додаткової угоди до Контракту строку, однак це порушення не є істотним в розумінні ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі несвоєчасної поставки ліфтового обладнання позивач за зустрічним позовом мав право на застосування п. 6.1 Контракту. Товар останнім прийнято без зауважень, не заявлено вимог щодо передачі оплаченого товару до дати фактичної поставки або повернення суми попередньої оплати на підставі положень ч. 2 ст. 693 ЦК України тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не надано судам обох інстанцій належних доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем за зустрічним позовом умов Контракту, а відтак в зустрічному позові про розірвання Контракту з встановлених ст. 651 ЦК України підстав слід відмовити.

За таких обставин, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду помилковими, а первісні позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в задоволенні зустрічних позовних вимогах слід відмовити. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового - про задоволення первісного позову в повному обсязі та про відмову в задоволенні зустрічного.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донотис” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 06.05.2011 р. по справі № 14/35 - скасувати.

Прийняти нове рішення: первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Донотис” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські прогресивні технології” про стягнення 236714,89 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські прогресивні технології” (04080, м. Київ,вул. Набережно-Лугова, 29, ідентифікаційний код 32311527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донотис” (83114, м. Донецьк, вул. Панфілова, 20, ідентифікаційний код 35318951) 172283 (сто сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 23 коп. основного боргу, 19888 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп. пені, 33767 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 51 коп. інфляційних втрат та 10775 (десять сімсот сімдесят п’ять), 96 коп. 3 % річних, а також 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 14 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські прогресивні технології” (04080, м. Київ,вул. Набережно-Лугова, 29, ідентифікаційний код 32311527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донотис” (83114, м. Донецьк, вул. Панфілова, 20, ідентифікаційний код 35318951) 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 07 коп. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 14/35 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.09.11 (відправлено)