Постанова № 18213847, 12.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 № 14/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мартюк А.І.

суддів:

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1., дов. № 207 від 02.09.2011р.

ОСОБА_2, дов. № 224 від 30.06.2011р.

ОСОБА_3., дов. № 299 від 02.09.2011р.

від відповідача : ОСОБА_4, дов. № 1796 від 16.12.2010р.

від третьої особи-1: не зявився

від третьої особи-2: ОСОБА_5, дов. № 02-718 від 01.07.2011р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу

скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна

компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.06.2011р.

у справі № 14/71 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна

компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Святошинського району м. Києва

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача 1) Акціонерна компанія енергопостачальна компанія

«Київенерго»

2) Комунальне підприємство «Головний

інформаційно-обчислювальний центр»

про стягнення заборгованості в розмірі 5019296,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинскього району м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 5019296,61 грн., з яких: 4855248,65 грн. сума основного боргу, 78183,91 грн. інфляційні втрати, 13923,90 грн. 3% річних, 71940,14 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на постачання питної води та водовідведення № 00362/2-08 від 26.03.2002р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.11р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.06.11 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що:

-господарським судом м. Києва неправомірно було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що у відповідача відсутній обовязок оплачувати послуги з постачання холодної питної води, яка була використана для приготування гарячої води. Апелянт зазначав, що місцевий господарський суд не врахував, що позивачем відповідно до укладеного договору здійснюється поставка холодної питної води, в тому числі, і тієї, що використовується для приготування гарячої води, до межі балансової належності, у якому встановлений водо лічильник, показання якого є підставою для нарахування оплати за надані послуги. І у звязку з цим, оплаті підлягають послуги позивача саме з постачання холодної питної води, незалежно від того, чи була потім така вода використана для приготування гарячої;

-суд першої інстанції не перевірив, хто та яким чином здійснює оплату за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, внаслідок чого фактично звільнив відповідача від обовязку оплачувати використану для надання послуг гарячого водопостачання холодну воду;

-Господарський суд м. Києва неправомірно застосував до правовідносин сторін положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року,

-суд першої інстанції неправомірно визнав розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.06.2009р. № 758, від 30.11.2009р. № 1332 такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у звязку з тим, що вони не зареєстровані у відповідних органах юстиції. Такі розпорядження є актами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виданими на виконання делегованих повноважень органу місцевого самоврядування щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, а тому не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2011р. у справі №14/71 апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Новіков М.М., Зубець Л.П.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 р. було змінено склад колегії судців та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Ільєнок Т.В., Сулім В.В..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. у справі №14/71 апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Ільєнок Т.В., Сулім В.В..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 р. розгляд справи № 14/71 було відкладено на 12.09.2011 р. у звязку з неявкою представника позивача та третьої особи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Новіков М.М., Зубець Л.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, що зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал» (постачальник), та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (абонент) 26.03.2002 року було укладено договір № 00362/2-08 на постачання питної води та водовідведення (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору позивач (постачальник) зобовязується надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та на підставі предявленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання), а відповідач (абонент) зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем (постачальником) послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за № 165/374 (правила користування), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізацій населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.02р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.02 за № 403/6691 (правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п.п 3.1. договору № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 26 березня 2002 року обсяг води, спожитої відповідачем, визначається з урахуванням показань всіх водолічильників, зареєстрованих за відповідачем. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно.

Первісно показання заносяться у маршрутні карти за кожним водолічильником.

Показання з приладів обліку фіксуються в актах про зняття показників з приладів обліку, які підписуються представниками сторін.

Відповідно п. 3.4. договору № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 26 березня 2002 року тарифи на водопостачання та водовідведення є фіксованими та встановлюються компетентними органами та не можуть регулюватись умовами договору.

Позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води. Позивач зазначає в розрахункових документах вартість та кількість наданих послуг за відповідний період.

При наявності у відповідача обґрунтованих зауважень щодо кількості або вартості отриманих послуг, останній у 5-ти денний термін направляє повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. Якщо відповідач не висловить зауваження у встановлений термін, то вважається, що він погоджується з кількістю та вартістю наданих послуг (п. 3.5 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що надавав відповідачу послуги з постачання питної води відповідно до укладеного Договору, і за період з 01.11.2010 по 01.02.2011 позивачем відповідачу було надано послуг з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 14293113,77 грн., що підтверджується актами зняття показників з приладів обліку, але відповідач оплатив спожиті ним послуги лише у сумі 9437865,12 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 4855248,65 грн.

Відповідач до позивача щодо незгоди з вартістю або кількістю отриманих послуг не звертався, у звязку з чим розрахунки позивача є прийнятими відповідачем, і відмова оплатити розрахункові документи є безпідставною.

При цьому, позивач вказував, що за розглядуваний період ним було надано відповідачу послуги з постачання холодної питної води на суму 10728381,75 грн., з яких оплачено 7866077,37 грн., заборгованість становить 2862304,38 грн., а також послуг за постачання питної води, що йде на підігрів на суму 3564732,02 грн., з яких оплачено 1571787,75 грн., заборгованість становить 1992944,27 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що укладеним між сторонами Договором не передбачено обовязку позивача надавати послуги як з гарячого водопостачання, так і з постачання води для підігріву. Інші послуги, такі як гаряче водопостачання, зазначений Договір не регулює. Крім того, господарський суд виходив з того що розпорядження Київської міської державної адміністрації (надалі КМДА), на підставі яких позивачем розрахована вартість наданих послуг, не можуть застосовуватися до відносин між сторонами у звязку з тим що не зареєстровані в органах юстиції. У звязку з цим, господарський суд м. Києва визнав недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 4855248,65 грн.

Проте, з такими висновками господарського суду м. Києва погодитись неможливо.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з Договору, його предметом є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води, якість якої повинна відповідати вимогам ДОСТу 2874-82 «Водна питна», та приймання від нього с систему каналізації м. Києва стічних вод.

Договором не передбачено розподіл послуг, які надаються позивачем відповідачу, на постачання холодної води та постачання холодної води на підігрів.

При цьому згідно Договору показання знімаються з приладів обліку, зареєстрованих позивачем.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, останнім зареєстровані прилади обліку, які обліковують обсяги питної води, яка використовується відповідачем для потреб холодного водопостачання, а також прилади обліку, які обліковують обсяги питної води, яка в подальшому використовується відповідачем для виготовлення гарячої.

Колегією суддів встановлено, що за період з 01.11.2010 по 01.02.2011 позивачем відповідачу було надано послуг з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 14293113,77 грн., що підтверджується актами зняття показників з приладів обліку, які знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів враховує також і те, що відповідно до п. 3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627 (надалі Правила користування), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно п. 3.7 Правил користування розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

За наданими позивачем даними, відповідач за цей період оплатив спожиті ним послуги лише у сумі 9437865,12 грн.

Відповідач не надав доказів здійснення на користь позивача оплат на суму 4855248,65 грн., а також не надав доказів того, що він звертався до позивача у встановленому Договором порядку з перерахунком вартості спожитих послуг.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що послуги з постачання питної води на суму 14293113,77 грн. є прийнятими відповідачем, їх обсяг та вартість погодженими сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобовязані своєчасно вносити плату за використану питну воду до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, відповідач зобовязаний розрахуватися за отримані послуги з постачання питної води у встановленому Договором порядку.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що у відповідача відсутній обовязок оплачувати послуги позивача з постачання питаної води, яка була використана на підігрів.

Як зазначалось вище, пунктом 1.1 Договору встановлено, що за Договором постачальник зобовязується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, абонент зобовязується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово - комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, а споживач - є фізична чи юридична особа, яка отримує житлово-комунальні послуги.

Отже, ПАТ «АК «Київводоканал» виробляє таку комунальну послугу як холодна вода, а житлово-експлуатаційні організації є постачальниками житлово-комунальних послуг споживачам, в тому числі і послуг з гарячого водопостачання.

Договором передбачено облік питної води, в тому числі і тієї, що використовується для приготування гарячої води, у місці передачі послуг від позивача відповідачу: на межі балансової належності, де встановлені водолічильники (п. 3.1 Договору).

Обовязки позивача з надання послуг відповідачу вважаються виконаними з моменту передачі послуги на межі балансової належності.

Межа балансової належності це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд між власниками або користувачами (ч. 13 п. 1.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Мніжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190).

Гаряча вода складається із холодної води, яка використана для підігріву, та вартості її підігріву.

Виробником холодної води є ВАТ «АК «Київводоканал», а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації, на балансі яких перебувають теплові пункти.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 27.01.1997 № 80 Головний інформаційно-обчислювальний центр (далі - ГІОЦ) здійснює розщеплення платежів, які надійшли на його транзитний розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги (в тому числі послуги з гарячого водопостачання), та перераховує розподілені суми на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг.

Відповідно до листа Головного управління з питань цінової політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 09050/2-5379 від 30.10.2009 за послуги з централізованого постачання гарячої води, розщеплення платежів населення з тарифу за один кубічний метр (або з тарифу на одну особу), в тому числі і платежів малозабезпечених верств населення, проводяться у відповідній пропорції:

-на рахунок балансоутримувачів жилих будинків 4 %;

-КП ГІОЦ 5%;

-установ банків 0,1%;

-на рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» 17,4%;

-на рахунок теплопостачального підприємства 70,9%;

-на рахунок балансоутримувача теплового пункту (бойлера) 6,2%;

Таким чином, відповідно до зазначеного листа, КП ГІОЦ здійснює розщеплення платежів населення з тарифу за 1 куб. м. гарячої води у зазначеній пропорції та направляє саме на користь ПАТ «АК «Київводоканал» кошти, що надійшли від населення, у розмірі 17,4% від тарифу за 1 куб. м. гарячої води (частина вартості холодної води у складі гарячої води).

Викладене дає підстави для однозначного висновку про те, що складовою тарифу гарячого водопостачання є: вода, яка іде на підігрів, та тепло, яке підігріває воду, - і із суми коштів, які надійшли до ГІОЦ від населення за гарячу воду, підлягає перерахуванню ПАТ «АК «Київводоканал» сума вартості води, яка використана для підігріву гарячої води.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави для звільнення відповідача від обовязку оплатити спожиті ним послуги з постачання питної води, яка була використана для приготування гарячої з метою подальшого надання відповідачем послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Колегія також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги на суму 3564732,02 грн. з постачання питної води, що йде на підігрів, вартість яких включена позивачем до розгорнутого розрахунку, є послугами з гарячого водопостачання, надання яких не передбачено Договором.

У даному випадку суд першої інстанції керувався п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, відповідно до якого централізоване постачання холодної та гарячої води це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем холодного і гарячого водопостачання.

Проте, зазначений нормативно-правовий акт не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки позивач не здійснює постачання питаної води з використанням внутрішньо-будинкових систем холодного і гарячого водопостачання, а відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» здійснює централізоване питне водопостачання з використанням обєктів централізованого питного водопостачання до межі балансової належності.

Колегія суддів погоджується з позивачем у тому, що він не є виконавцем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а є виробником послуг з постачання питної води.

За таких обставин, господарським судом м. Києва зроблено неправильний висновок про неправомірне включення позивачем до розгорнутого розрахунку наданих послуг з гарячого водопостачання, оскільки такі послуги позивачем не надаються. Позивачем на підставі Договору надаються послуги з постачання питної води, частина з якої використовується відповідачем для приготування гарячої, що не звільняє останнього від обовязку оплатити надані йому послуги в повному обсязі відповідно до умов Договору.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок господарського суду м. Києва про те, що позивач при розрахунку суми заборгованості неправомірно керувався розпорядженнями КМДА від 30.06.2009 № 758 та 30.11.2009 № 1332.

Згідно ст.. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать в порядку і межах, визначених законодавством, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2003 року № 21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функцію виконавчого органу Київської міської ради, та паралельно функцію місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету міністрів України.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» державній реєстрації в органах юстиції підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Це означає, що акти органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до місцевого самоврядування, державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Викладене означає, що приймаючи розпорядження щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, КМДА діяла як виконавчий орган Київської міської ради, а не як орган виконавчої влади, і вирішувала питання, які віднесені саме до компетенції виконавчого органу відповідної ради.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність державної реєстрації розпоряджень КМДА від 30.06.2009 № 758 та 30.11.2009 № 1332 є помилковим.

Згідно п. 3 ст. 23 Господарського кодексу України правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Викладене означає, що розпорядження КМДА від 30.06.2009 № 758 та 30.11.2009 № 1332, якими було затверджено тарифи на послуги з водопостачання, є обовязковими для виконання всіма учасниками господарських відносин, в тому числі, і сторонами.

У звязку з цим, вимоги про стягнення з відповідача 4855248,65 грн. заборгованості є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактичні обставини справи свідчать, що Відповідач прострочив грошове зобовязання, а тому у Позивача є правові підстави вимагати стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок Позивача, колегія суддів вважає обґрунтованим розрахунок інфляційних втрат у сумі 78183,91 грн.

Розмір трьох процентів річних, який підлягає стягненню, становить 13923,90 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі порушення строків оплати наданих послуг, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, колегія судді вважає обґрунтованим її розмір у сумі 71940,14 грн.

З урахуванням усього вище викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 5019296,61 грн., з яких: 4855248,65 грн. сума основного боргу, 78183,91 грн. інфляційні втрати, 13923,90 грн. 3% річних, 71940,14 грн. пеня.

У відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має грунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага судів на те, що судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 06.06.2011 року у справі № 14/71 цим вимогам не відповідає. Місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, на які посилалися сторони, зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

З огляду на наведене, рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 41-43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2011 року у справі № 14/71 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість в розмірі 5019296,61 грн., з яких: 4855248,65 грн. сума основного боргу, 78183,91 грн. інфляційні втрати, 13923,90 грн. 3% річних, 71940,14 грн. пеня.

5. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва ( 03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 03366552, р/р 260003000100497 в Святошинському відділенні ОБ № 80669, МФО 320218) на користь ПАТ «АК «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664, р/р 26007004000434 в ЦВ ПАТ КБ «Хрещатик» у м. Києві, МФО 300670) державне мито за подання позовної заяви в сумі 25500,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито в сумі 12750,00 грн. за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Київ видати наказ.

7. Матеріали справи № 14/71 повернути до Господарського суду м. Київ.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді