Рішення № 18213424, 19.09.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 22/5025/1469/11 За позовом Приватного підприємства „Веліста”, м. Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Люкс”, м. Хмельницький

про стягнення 23902,14 грн. заборгованості

Суддя С.В. Заверуха

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. по довіреності № 2 від 01.08.2011р.

від відповідача: Поляруш О.Г. - комерційний директор

за участю: Чиж Д.В. - працівник відповідача в період з 01.09.2010 р. по 22.04.2011 р.

Повне рішення підписано та складено 19.09.11 р.

Суть спору: Позивач - приватне підприємство „Веліста”, м. Житомир звернулось з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Люкс” (відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість в розмірі 26179,52 грн., з якої 23902,14 грн. основна заборгованість, 1401,45 грн. пеня, 271,03 грн. 3% річних, 604,90 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.02.2009 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобовязувався виготовити та передати у власність відповідача за його замовленням товар торгівельне обладнання, а відповідач зобовязувався прийняти його та оплатити на умовах договору. Товар виготовляється зі скла, дзеркал, ДСП та ДВП.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що товар повинен бути виготовлений та переданий відповідачу в тій кількості, що ним замовлено. Ціна кожного із одиниць товару індивідуальна та визначається в рахунку - фактурі, який предявляє позивач.

Сторони погодили, що розрахунок за товар у повному обсязі відповідач здійснює на протязі 12 банківських днів з моменту передачі товару (п. 2.4 договору).

На виконання зобовязань по договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу торгівельне обладнання загальною вартістю 36291,18грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000145 від 04.04.2011р. на суму 18095,70грн., № СФ-0000191 від 19.04.2011р. на суму 18195,48 грн. Звертає увагу, що даний товар було прийнято відповідачем, а також на бланках замовлення зазначено, що претензій до якості не має, проставлено підпис уповноваженої особи відповідача для отримання товару.

Проте, відповідач частково провів розрахунок за поставлене торгівельне обладнання в розмірі 12389,04 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 4458 від 14.07.2011р., залишок несплаченої заборгованості станом на день подання позову до суду становить 23902,14 грн.

Зазначає про направлення на адресу відповідача претензії за вих. № 49 від 02.08.2011р на суму 23902,14 грн., відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до умов даного договору, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 1401,45 грн. (за період прострочення з 21.04.2011р. по 14.07.2011р. у сумі 653,18 грн., з 15.07.2011р. по 08.08.2011р. у сумі 60,58 грн., з 12.05.2011р. по 08.08.2011р. у сумі 687,69 грн.) .

При цьому, крім основного боргу в сумі 23902,14 грн., позивач просив стягнути інфляційні витрати в сумі 604,90 грн. (за період прострочення з 21.04.2011р по 08.08.2011р.) та 271,03 грн. 3% річних (з 21.04.2011р. по 08.08.2011р.), згідно поданого розрахунку.

Представником позивача в судове засідання подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 23902,14 грн. основної суми заборгованості.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вони господарським судом приймаються.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав вважає їх обґрунтованими та підтвердженими поданими доказами.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти пред'явлених вимог заперечує, пояснюючи, що за накладними №РН-0000159 від 04.04.2011 р. та №РН-0000191 від 19.04.2011 р. прострочення поставки склало від 12 до 18 календарних днів. Проте, через прострочення в поставці торгового обладнання, що було зумовлене в період з 03.03.2011 р. по 23.09.2011 р. приватним підприємством "Веліста", відповідач втратив можливість розмістити дане обладнання в торгових точках. При цьому, відповідач зазначає про можливість повернення позивачу неоплаченого обладнання.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 151832 позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: м. Житомир, вул. Гоголівська, 93, код 36270029.

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.08.2011р. відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: м. Хмельницький, провулок Купріна, 7/3, код 30318489.

01.02.20009р. між приватним підприємством "Веліста" (в подальшому Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Люкс" ( в подальшому Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №5, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця за його замовленнями наступний товар: торгівельне обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. товар виготовляється зі скла, дзеркал, ДСП та ДВП.

Покупець на протязі дії даного договору робить замовлення продавцеві про виготовлення та продаж йому конкретних товарів (одного або декількох). Замовлення може надаватись в усній формі і повинне мати відомості про кількість товарів та вимоги до нього (п. 1.2. Договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору товар, визначений п. 1.1. даного Договору, повинен бути виготовлений та переданий Покупцеві в тій кількості, що ним замовлено. Ціна кожного із одиниць товару індивідуальна і визначається в рахунку-фактурі, який пред'являє Продавець.

Пунктами 2.4., 2.5. Договору передбачено, що розрахунок за товар у повному обсязі покупець здійснює на протязі дванадцяти банківських днів з моменту передачі товару Продавцем Покупцеві. За прострочення терміну розрахунку покупець сплачує Продавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Передача продавцем товару Покупцеві здійснюється за накладною та/або актом приймання-передачі.

Продавець зобов'язується передати товар Покупцеві не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання замовлення (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 3.1.1., 3.1.2. договору Продавець за даним договором зобов'язується приймати замовлення покупця на виготовлення та продаж товару; передати товар у власність покупця у строк, визначений даним договором.

Продавець має право: вимагати від покупця здійснення вчасного розрахунку згідно даного Договору (п. 3.2.1. Договору).

Згідно п. 3.3.1., 3.3.2. Договору Покупець зобов'язується: приймати виготовлений продавцем товар у власність та вчасно здійснювати розрахунки відповідно до даного договору; надавати продавцеві замовлення на виготовлення товару у формі та в спосіб, що визначені даним договором.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору Покупець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку у випадку прострочення передачі Продавцем замовленого товару понад 30 календарних днів.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє один рік починаючи від дня його підписання. У випадку, коли Сторони після закінчення терміну дії договору, визначеному в п. 4.1., продовжують здійснювати співпрацю по його виконанні, і відсутнє протягом 15 календарних днів повідомлення однієї із Сторін, іншій Стороні, про небажання продовжувати термін дії договору, даний договір вважається пролонгованим на такий же самий строк (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору №5 від 01.02.2009р. позивач на підставі замовлень відповідача, які містять в собі розміри та опис обладнання, а також його вартість, поставив відповідачу товар на суму 36 291,18 грн., а останній його прийняв без претензій по якості, про що свідчать підпис уповноваженої особи на зазначених заявках та видаткових накладних №РН-0000191 від 19.04.2011р., №РН-0000159 від 04.04.2011р. З цих підстав позивачем було виставлено до оплати рахунки-фактури №СФ-0000191 від 19.04.2011р. на суму 18 195,48 грн., №СФ-0000145 від 04.04.2011р. на суму 18095,70 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару виконав частково, сплатив лише 12389,04 грн. за торгове обладнання згідно рахунку №РН-0000145 від 04.04.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №4458 від 14.07.2011р.

Таким чином, розмір основної суми заборгованості за поставлений товар становить 23902,14 грн.

02.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією №49, відповідно до якої запропонував ТОВ "Нова-Люкс" не пізніше 7 календарних днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість в сумі 23 902,14 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Несплата ТОВ "Нова-Люкс" заборгованості за поставлений товар в сумі 23 902,14грн., стала підставою для позивача звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому судом враховано, що з огляду на п.п. 4.1,4.2 договору та зважаючи на відсутність в матеріалах справи, після закінчення терміну дії договору, будь-яких письмових повідомлень сторін про небажання продовжувати термін дії договору, договір був чинним на час отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, оскільки сторони домовились про пролонгацію його дії на той самий термін. Так, 01 лютого 2010 р. договір вважався пролонгованим до 01 лютого 2011 року, а 01 лютого 2011 року договір вважався пролонгованим до 01 лютого 2012 року. Судом звертається увага позивача, що п. 4.2 договору не містить вказівки на можливість пролонгації даного договору лише один раз на той самий строк. Крім того, приймається до уваги, що сторони продовжували здійснювати співпрацю після лютого 2011 року (накладні від квітня 2011 року), а дана обставина, враховуючи п. 4.2 договору, є також необхідною умовою для пролонгації договору.

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що розрахунок за товар у повному обсязі покупець здійснює на протязі дванадцяти банківських днів з моменту передачі товару Продавцем Покупцеві.

Таким чином, оплата товару згідно накладної №РН-0000159 від 04.04.2011р. повинна була бути проведена до 20.04.2011р. (включно), отже право вимагати від відповідача оплатити вартість товару за вказаною накладною виникло у позивача 21.04.2011р.; згідно накладної №РН-0000191 від 19.04.2011р. до 06.05.2011р. (включно), отже право вимагати від відповідача оплатити вартість товару виникло у позивача 07.05.2011р.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 23902,14 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме договором №5 від 01.02.2009р., замовленнями відповідача на поставку обладнання, видатковими накладними №РН-0000159 від 04.04.2011р. на суму 18095,70 грн., №РН-0000191 від 19.04.2011р. на суму 18195,48 грн., рахунками-фактурами №СФ-0000191 від 19.04.2011р. на суму 18 195,48 грн., №СФ-0000145 від 04.04.2011р. на суму 18095,70 грн., платіжним дорученням №4458 від 14.04.2011р. щодо часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, претензією.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 23902,14 грн. не надано.

При цьому враховано, що вказаний товар приймався особою відповідача, яка була наділена даним правом, оскільки протягом 2009- 22 квітня 2011 років працівник Чиж Д.В. здійснював приймання товарно-матеріальних цінностей для товариства та не існувало жодних претензій до даної особи (пояснення даного представника в судовому засіданні 19.09.2011 р.).

Часткова оплата отриманого товару, відповідно до платіжного доручення №4458 від 14.07.2011 року на суму 12389,04 грн., також є свідченням прийняття відповідачем товарно-матеріальних цінностей визначених даними накладними.

Пунктом 2.6 договору, сторони передбачили, що позивач зобов'язується передати товар відповідачу не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання замовлення. Однак, неналежне виконання даного пункту позивачем не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми борги, з огляду на те, що зазначені у накладних товарно-матеріальні цінності прийняті відповідачем без зауважень та частково оплачені. Крім того, п. 3.4.2 договору передбачено право покупця розірвати договір в односторонньому порядку у випадку прострочення позивачем передачі замовленого товару понад 30 календарних днів, однак відповідач даним правом не скористався, а навпаки прийняв товар та частково оплатив.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, зважаючи на наявність в матеріалах справи претензії №49 від 02.08.2011 р. (яка відповідачем залишена без задоволення), суд прийшов до висновку що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 23902,14грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про існування домовленості щодо повернення неоплачених товарно-матеріальних цінностей судом до уваги не приймаються, оскільки зміст укладеного між сторонами договору не передбачає можливості такого повернення, а також представник позивача категорично заперечив укладення такої угоди. Крім того, умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу (п.6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в зв'язку із задоволенням позову.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Веліста”, м. Житомир до товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Люкс”, м. Хмельницький про стягнення 23902,14 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Люкс” (м. Хмельницький, провулок Купріна, 7/3, код 30318489) на користь Приватного підприємства „Веліста” (м. Житомир, вул. Гоголівська, 93, код 36270029) 23902,14 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот дві гривні 14 копійок) основного боргу, 239,02грн. (двісті тридцять дев'ять гривень 02 копійки) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя С.В. Заверуха

Повне рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Віддрук. 3 прим.: 1- до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.

Помічник судді Гураль Л.Л.