Рішення № 18213292, 16.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2011 р.Справа № 16/17-1984-2011 Господарський суд Одеської області У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.

Судді Петрова В.С.

Судді Рога Н.В.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від прокурора: ОСОБА_1. на підставі посвідчення № 228 від 04.11.2006р.

Від позивача: ОСОБА_2. за довіреністю № 969//02 від 22.03.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_3. на підставі довіреності; Дімітров Г.Д. /директор/ на підставі розпорядження № 27 від 12.07.2011р., паспорт НОМЕР_1, виданий Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області 24.07.2002р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області до комунального підприємства „Водоканал” про стягнення 281496,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора (надалі за текстом, у відповідності до положень ст. 56 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ, з подальшими змінами та доповненнями прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області (надалі за текстом Держекоінспекція в Одеській області) до комунального підприємства „Водоканал” (надалі за текстом КП „Водоканал”) про стягнення 281496,50 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушенням відповідачем водного законодавства.

Ухвалою від 29.07.2011р. дану справу в порядку ст.ст. 2 1, 4 6 ГПК України було прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Петров В.С., суддя Рога Н.В.

Держекоінспекцією в Одеській області заявлені прокурором позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на їх необґрунтованості та безпідставності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

У відповідності до п. 2.1., 2.2. нової редакції статуту КП „Водоканал”, затвердженої рішенням Арцизької міської ради № 241-V від 27.10.2006р., КП „Водоканал” створене з метою більш ефективного використання активів Арцизької міської ради, наданих підприємству при створенні та при подальшій роботі. Предметом діяльності підприємства є зокрема водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України від 06.06.1995р. № 213/95-ВР (в редакції Закону України від 03.06.2008р.; надалі за текстом Водний кодекс України) водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 16.11.2009р. було видано КП „Водоканал” дозвіл на спецводокористування за № УКР2399-А/оде, яким визначено зокрема ліміт скиду стічних вод у р. Когильник та ліміт скиду забруднюючих речовин. Даний дозвіл видано на термін до 31.12.2011р.

В силу приписів ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 2 Водного кодексу України передбачено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

У відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (в редакції Закону України від 19.03.2009р.; надалі за текстом Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”) завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Держекоінспекцією в Одеській області в ході здійснення державного контролю охорони навколишнього середовища було проведено перевірку дотримання комунальним підприємством „Водоканал” природоохоронного законодавства на час здійснення останнім спеціального водокористування на підставі вищезазначеного дозволу. Так, представниками позивача 05.11.2010р. було здійснено відбір проб стічних вод в місці їх скиду відповідачем до р. Когільник з метою встановлення їх показників складу та властивостей. За результатами проведеного вимірювання показників складу та властивостей зворотних вод КП „Водоканал” відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції було складено протокол № 22 від 10.11.2010р.

З зазначеного протоколу вбачалось перевищення скиду забруднюючих речовин у складі стічних вод, які скидаються КП „Водоканал” до р. Когільник, що свідчило про порушення відповідачем вимог ст.ст. 44, 110 Водного кодексу України шляхом вчинення дій, які сприяють засміченню вод.

Вищезазначені дії, які полягали у порушенні правил водокористування, порушенні правил ведення обліку кількості вод, що збираються з водних обєктів і скидаються до них, допущені перевищення ГДК каналізаційних стоків в водний обєкт р. Когільник, що сприяє її засміченню, були кваліфіковані позивачем як вчинення керівником КП „Водоканал” Пундевим Б.В. адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 59, 60 Кодексом України про адміністративні правопорушення, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення № 001895 від 05.01.2011р. Даний протокол був вручений у день його складання Пундеву Б.В. та підписаний останнім без зауважень.

У відповідності до ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. № 8073-Х (в редакції Закону України від 02.12.2010р.; надалі за текстом Кодекс України про адміністративні правопорушення) про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України в силу положень ст.ст. 242-1, 255 цього Кодексу віднесені до осіб, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення.

За наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення, зафіксоване в протоколі №001895 від 05.01.2011р. Держекоінспекцією в Одеській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 001898 від 05.01.2011р., якою визнано гр. ОСОБА_4. винним у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

В подальшому, на підставі інформації про склад забруднюючих речовин у складі стічних вод, які скидаються КП „Водоканал” до р. Кокільник, позивачем було здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення вод на загальну суму 281496,50 грн. Даний розрахунок був доданий до претензії № 28/1 від 24.03.2011р. з вимогою про добровільне відшкодування збитків у тридцятиденний строк з моменту отримання претензії, яка була надіслана відповідачу та залишена останнім без відповіді та виконання.

Нездійснення КП „Водоканал” відшкодування завданих ним державі збитків у звязку з порушенням природоохоронного законодавства в сумі 281496,50 грн., незважаючи на предявлену вимогу, зумовила звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Держекоінспекції в Одеській області до суду з даним позовом.

У відповідності до ст.ст. 44, 100 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані зокрема дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища. Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Держекоінспекцією в Одеській області було встановлено факт порушення відповідачем положень ст. 44, 100 Водного кодексу України шляхом скиду до р. Когільник стічних вод з місткістю забруднюючих речових понад встановлені нормативи. У звязку з цим, позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення № 001895 від 05.01.2011р., яким було зафіксовано вчинення керівником КП „Водоканал” адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 59, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі даного протоколу керівника КП „Водоканал” було притягнено до адміністративної відповідальності згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення № 001895 від 05.01.2011р. В матеріалах справи відсутні докази оскарження та/або скасування названих документів, підтверджуючих притягнення керівника КП „Водоканал” до адміністративної відповідальності за вчинення вищезазначених адміністративних правопорушень за час виконання ним відповідних посадових обовязків.

Статтями 59, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення наступних правопорушень: забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища; введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню;забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються.

Таким чином, факт порушення керівником КП „Водоканал” природоохоронного законодавства у вигляді забруднення та засмічення вод шляхом скидання до р. Когільник стічних вод з наднормативним вмістом забруднюючих речовин під час виконання відповідних посадових обовязків повністю підтверджений матеріалами справи.

В силу положень ст. 70 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Відповідно до ст. 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Слід зазначити, що Кодексом про адміністративні правопорушення не передбачено притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб за вчинення передбачених даним законом адміністративних правопорушень, однак в силу вищенаведених приписів ст. 14 цього Кодексу саме посадові особи юридичних осіб несуть адміністративну відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень під час виконання ними посадових обовязків з управління відповідним підприємством.

В силу положень ч. 3 ст. 111 Водного кодексу України, притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Приписами ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

З наведених положень чинного законодавства слідує, що факт вчинення керівником підприємства порушень зокрема природного законодавства, за наслідком чого останнього було притягнення до адміністративної відповідальності, не звільняє відповідну юридичну особу від відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу, внаслідок вчинення цього порушення.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що КП „Водоканал” у відповідності до положень ст. 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 111 Водного кодексу України, ст. 1172 ЦК України зобовязане відшкодувати відповідну шкоду, завдану державні внаслідок порушення водного законодавства через вчинення його керівником вищезазначеного адміністративного правопорушення.

В силу приписів ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні зокрема у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні зокрема у забрудненні та засміченні вод.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Положеннями ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Вирішуючи даній спір господарський суд бере до уваги положення п. 1.1 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001р. № 02-5/744, у відповідності до яких відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Враховуючи заявлену прокурором в інтересах держави в особі позивача вимогу про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення відповідачем водного законодавства, що є вимогою про застосування цивільно-правових наслідків названого екологічного правопорушення, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів цивільного законодавства, яким врегульовано загальні підстави виникнення у особи обовязку відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється в тому числі будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, що, в свою чергу, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобовязання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто субєкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобовязанням із заподіяння шкоди (деліктне зобовязання) є зобовязання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобовязано дану шкоду відшкодувати.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування завданої особою майнової шкоди, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях КП „Водоканал” по скиданню до р. Когільник стічних вод з наднормативним вмістом забруднюючих речовин складу цивільного правопорушення, який, в даному випадку, збігається з елементами складу екологічного правопорушення.

Так, факт протиправної поведінки КП „Водоканал” шляхом вчинення його керівником в ході здійснення відповідних посадових обовязків порушення водного законодавства у вигляді скидання до р. Когільник стічних вод з наднормативним вмістом забруднюючих речовин повністю підтверджений матеріалами справи, про що неодноразово зазначалось вище по тексту рішення. Виходячи з висновків господарського суду, відповідальність за дане порушення несе саме КП „Водоканал”.

Досліджуючи питання наявності у вищезазначеному порушенні природоохоронного законодавства вини відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Чинне законодавство закріплює презумпцію вини правопорушника та покладає на особу, відповідальну за дане порушення та за спричинену ним майнову шкоду, обовязок доведення відсутності у її діях вини. На даний факт, в свою чергу, звертає увагу господарських судів і Вищий арбітражний суд у п. 1.6 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001р. № 02-5/744, у відповідності до якого вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, згідно ст. 11 ЦК України, віднесено до підстав виникнення цивільних прав та обовязків та її відшкодування за своїм змістом є зобовязанням, тобто правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України).

В свою чергу, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Викладені законодавчі приписи стосовно презумпції вини особи, відповідальної за завдану майнову шкоду, відшкодування якої є зобовязанням, з урахуванням обставин справи та правовідносин сторін, свідчать, що КП „Водоканал” як особа, відповідальна за шкоду, спричинену внаслідок вчиненого його керівником порушення водного законодавства в ході здійснення відповідних посадових обовязків, зобовязана відшкодувати майнову шкоду, завдану державі внаслідок цього порушення. Даний обовязок у відповідача не виникає, якщо він доведе, що такі збитки були завдані не з його вини, зокрема внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач, заперечуючи наявність у вищезазначеному порушенні водного законодавства його вини, посилався на численні докази, якими підтверджено неналежний технічний стан водоочисних споруд, які використовуються КП „Водоканал” для скидання стічних вод у р. Когільник, через незавершення процесу їх будівництва. КП „Водоканал” наголошувало, що процес їх будівництва є незавершеним з 2006 року, однак, з метою задоволення соціально-побутових потреб населення м. Арциз Одеської області, відповідач вимушений здійснювати систематичне скидання стічних вод з використанням саме цих очисних споруд.

Викладені обставини, за переконанням господарського суду, не тільки ніяким чином не спростовують відсутність вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства шляхом скидання до р. Когільник стічних вод з наднормативним вмістом забруднюючих речовин, а лише підтверджують вину саме КП „Водоканал” у даному порушенні, оскільки, незважаючи на обізнаність із тим, що використовувані ним очисні споруди не забезпечують належного очищення стічних вод, відповідач як водокористувач продовжує їх систематичне використання. Посилання на будь-які інші обставини, які б підтверджували відсутність вини відповідача у вищеназваному порушенні, зокрема на документально підтверджені доводи про наявність обставин непереборної сили з обґрунтуванням їх наслідків у вигляді безпосереднього впливу на це порушення, у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовано наявність його вини у вчинені порушення водного законодавства шляхом скидання до р. Когільник стічних вод з наднормативним вмістом забруднюючих речовин, у звязку з чим, КП „Водоканал” зобовязане відшкодувати позивачу як спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів збитки, завдані державі даним порушенням.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, у відповідності до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Визначаючи розбіжність законодавчого визначення термінів „шкода” та „збитки”, що вживаються у законодавчих актів, якими врегульовано спірні правовідносини, господарський суд відзначає, що за своєю правовою природою відшкодування збитків віднесено до способів відшкодування майнової шкоди, що, зокрема, відображено у положеннях ст. 22 ЦК України, яка визначає поняття збитків в контексті способів відшкодування майнової шкоди. Таким чином, в даному випадку дані терміні вживаються як тотожні.

Обгрунтовуючи наявність збитків від вчинення відповідачем вищезазначеного порушення водного законодавства та їх розмір, прокурор посилався на здійснений позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389 (надалі за текстом Методика розрахунку збитків), розрахунок суми завданих збитків в розмірі 281496,50 грн.

Згідно з п.п. 1.1, 1.4. Методики розрахунку збитків, ця Методика спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

У відповідності до п.п. 2.2, 2.3 Методики розрахунку збитків, факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом. При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.

З матеріалів справи вбачається, що вимірювання показників складу та властивостей проб вод, які скидаються КП „Водоканал” до р. Когільник, було здійснено відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції в Одеській області, атестованим на право виконання вимірювань згідно зі свідоцтвом № 30/08, виданим 28.07.2008р. Державною екологічною інспекцією зі строком чинності до 27.07.2013р. Для здійснення показників складу та властивостей даних стічних вод було використано одну пробу за реєстраційним номером 192, яка була відібрана 05.11.2010р. Про результати даних вимірювань було складено протокол №22 від 10.11.2010р.

Результати вимірювань, відображені у протоколі № 22 від 10.11.2010р., були використані позивачем при здійснені розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду за формулою № 12, передбаченою розділом VII Методики розрахунку збитків.

Відповідачем заперечується достовірність результатів вимірювань показників складу та властивостей проб вод, що скидаються КП „Водоканал” до р. Кокільник, які відображені у протоколі № 22 від 10.11.2010р., оскільки, за його переконанням, для вірного визначення цих показників, у відповідності до п. 2.4 Методики розрахунку збитків, відбирання проб стічних вод необхідно було здійснити тричі.

Дійсно, згідно з вимогами п 2.4 Методики розрахунку збитків, з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів. При цьому, у п. 2.3.1 цього нормативного акту зазначено, що вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів.

Відповідно до п. 6.3. керівного нормативного документу „Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів. Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод”, затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 28.12.1994р. № 125 (надалі за текстом КНД 211.1.0.009-94) частоту відбору зменшують до одного разу за період контролю, якщо значення показників складу та властивостей вод у заданному місці відбору стабільні за часом та не виходять за встановлені або нормативні значення допустимих розбіжностей величин показників.

Сторонами по справі визнається та не спростовується матеріалами справи, що КП „Водоканал” як підприємством, яке здійснює постачання та водовідведення у м. Арциз Одеської області з метою задоволення соціально-побутових потреб населення, проводиться систематичне скидання стічних вод у р. Когільник, що, в свою чергу, свідчить про сталість та стабільність як кількості, так і якості цих вод за часом.

Викладені обставини, за переконанням суду, враховуючи положення п. 2.3.1. Методики розрахунку збитків, згідно з яким зокрема відбір проб вод здійснюється відповідно до нормативних документів, а також п. 6.3 КНД 211.1.0.009-94, який є саме керівним нормативним документом, що визначає порядок відбору проб стічних вод для визначення їх складу і властивостей, свідчать, що відбирання проб стічних вод КП „Водоканал” могло бути здійснено один раз через стабільність показників вод за часом у місці їх відбору. Більш того, наголошуючи на невідповідності кількості відібраних проб мінімально необхідній в силу положень Методики розрахунку збитків, відповідачем не було надано жодних обґрунтувань та доводів, яким саме чином відбирання лише однієї проби стічних вод замість трьох впливає на результати отриманих вимірювань.

Оцінюючи здійснений позивачем розрахунок суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу, господарський суд констатує, що його було зроблено за формулою № 12, передбаченою розділом VII Методики розрахунку збитків.

Господарський суд вважає за необхідне звернути увагу КП „Водоканал” на тому, що згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак в порушення даних приписів процесуального закону відповідачем, незважаючи на численні заперечення щодо спірного розрахунку суми збитків, не було доведено належними доказами в чому полягає необґрунтованість, помилковість та безпідставність саме такого розрахунку, а власного розрахунку суми завданих збитків останнім надано не було.

З огляду на вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок суми заподіяних державі збитків внаслідок забруднення КП „Водоканал” вод на загальну суму 281496,50 грн. є обґрунтованим та таким, що здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

Розглядаючи питання наявності причинно-наслідкового звязку між вчиненим КП „Водоканал” порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем як підприємством, яке здійснює водовідведення в м. Арциз Одеської області у вигляді скидання стічних вод до р. Когільник, порушення водного законодавства носить систематичний та триваючий характер, що останнім не заперечується. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують необхідний причинно-наслідковий звязок між здійсненим порушенням та завданими ним збитками.

Посилання відповідача на той факт, що скидання стічних вод у кількості 33400 куб. м. відбулось лише з 10.11.2010р. по 31.12.2010р., в той час як порушення вимог природоохоронного законодавства було виявлене 05.11.2010р., не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини лише підтверджують кількість скинутих до р. Когільник стічних вод за названий період та, з урахуванням обставин справи та предмету діяльності КП „Водоканал”, ніяким чином не спростовують факт постійного скидання забруднюючих речовин в більш ранній період.

Підсумовуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що у діях КП „Водоканал” по скиданню стічних вод до р. Когільник з наднормативним вмістом забруднюючих речовин наявні усі елементи складу цивільно-правового правопорушення, які, в свою чергу, є підставою для відшкодування спричиненої порушенням водного законодавства майнової шкоди, у звязку з чим відповідач зобовязаний відшкодувати державі завдані цим порушенням збитки у сумі 281496,50 грн.

За таких обставин, враховуючи обставини справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області позовних вимог та необхідності їх задоволення у повному обсязі. Таким чином, з КП „Водоканал” слід стягнути на користь позивача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у вигляді забруднення вод, в сумі 281496,50 грн. у відповідності до ст.ст. 11, 22, 509, 617, 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 34, 35, 68 70 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (в редакції Закону України від 19.03.2009р.), ст.ст. 1, 2, 44, 46, 48, 49, 100, 110 Водного кодексу України від 06.06.1995р. № 213/95-ВР (в редакції Закону України від 03.06.2008р.), п.п. 1.1, 1.4, 2.2, 2.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389.

Судові витрати, повязані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача та стягуються до державного бюджету згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 617, 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 34, 35, 68 70 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (в редакції Закону України від 19.03.2009р.), ст.ст. 1, 2, 44, 46, 48, 49, 100, 110 Водного кодексу України від 06.06.1995р. № 213/95-ВР (в редакції Закону України від 03.06.2008р.), п.п. 1.1, 1.4, 2.2, 2.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства „Водоканал” (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Інтернаціональна, 4, код ЄДРПОУ 32795506) на користь держави в особі фонду охорони навколишнього природного середовища м. Арциз (рахунок № 33113331700039, банк ГУДКУ в Одеській області, одержувач УДК у Арцизькому районі, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23214755) суму завданих збитків в розмірі 281496 грн. 50 коп. /двісті вісімдесят одна тисяча чотириста девяносто шість грн. 50 коп/. Наказ видати.

3.Стягнути з комунального підприємства „Водоканал” (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Інтернаціональна, 4, код ЄДРПОУ 32795506) до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / м. Одеса вул. Садова, 1а / на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 2814 грн. 96 коп. / дві тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 96 коп./. Наказ видати.

4.Стягнути з комунального підприємства „Водоканал” (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Інтернаціональна, 4, код ЄДРПОУ 32795506) до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / м. Одеса вул. Садова, 1а / на код бюджетної класифікації 22050003, п/р 31213264700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 16.09.2011р.

Головуючий суддя Желєзна С.П.

Суддя В.С. Петров

Суддя Н.В. Рога