Рішення № 18213243, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 12/17-1690-2011 За позовом: Міського комунального підприємства "Теплодарводоканал" до відповідача: Біляївського виробничого управління Житлово-комунального господарства

про стягнення 267120 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Оборотова О.Ю.

Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 17.05.2011р.

від відповідача: Вопиловський Ю.М. керівник

Суть спору: Міське комунальне підприємство "Теплодарводоканал" звернулось до господарського суду з позовом до Біляївського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості в сумі 333900, 00 грн., що виникла за період з 01.12.2010р. по 01.04.2011р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно №12/17-1690-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

25.05.2011р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 16364) в якій він збільшив позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача 267120 грн. суму основного боргу; 120204 грн. пені та 987,98 грн. 3% річних.

01.06.2011р. від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової екологічної експертизи. В задоволені зазначеного клопотання судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості, невідповідності суті спору та матеріалам справи.

17.06.2011р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 19612/2011) про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2011р. термін розгляду справи було продовжено до 14.07.2011р.

Приймаючи до уваги складність справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2011р. справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

В порядку ст.2-1 ГПК України було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/17-1690-2011 у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Оборотова О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2011р. справу № 12/17-1690-2011 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Оборотова О.Ю. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 16796/2011) та у відзиві на уточнену позовну заяву (вх. № 17610/2011), просить суд у позову відмовити.

В процесі розгляду справи представниками сторін були надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, суд встановив:

01.03.2008 року між міським комунальним підприємством "Теплодарводоканал"( далі - МКП) та Біляївським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (далі ВУЖКГ ) був укладений договір №236/01 про послуги прийому та очищення стокових вод, скиданих замовником ВУЖКГ на очисні споруди виконавця.

Відповідно до п.п. б) п. 3 вказаного договору зазначено, що замовник зобов'язаний своєчасно, не пізніше 20- го числа кожного місяця та в повному обсязі сплачувати послуги, включаючи рахунки за порушення чинних правил та умов договору.

Розрахунки за відведення та очистку стоків здійснюються відповідно встановлених тарифів: 1,52грн. за 1 м3 в т.ч. ПДВ 20% (п.3 договору).

Кількість відведених та очищених стоків: а) приймається рівним кількості використаної води; б) розрахунковим способом згідно акту вимірів об'єму скинутих стічних вод Беляївським ВУЖКГ (п.4) договору).

Згідно з п. 5 договору розрахунки за надані послуги здійснюються щомісячно на протязі 15 днів після вручення рахунку постачальника. Представник замовника зобов'язаний отримати рахунок в бухгалтерії постачальника не пізніше 5-го числа кожного місяця для забезпечення оплати у вказаний строк.

За кожний день прострочки платежу стягується пеня 1% від суми платежу.

Зазначений договір діє з 01.03.2008р. по 01.03.2009р. Договір може бути розірваний однією із сторін з попереднім повідомленням іншої сторони в письмовому виді за 30 діб до розірвання договору. Якщо за 30 діб до закінчення строку дії договору жодна із сторін в письмової формі не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік.

Згідно статті 28 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належить: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

На підставі вищезазначеного припису Закону, рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 203/в-09 від 21.05.2009 року з 10.06.2009 року був затверджений тариф Біляївському ВУЖКГ на послуги водопостачання та водовідведення, які надаються МКП в розмірі 4,77 грн. за м3 про, що відповідач був належним чином повідомлений листом від 30.04.2009 року №94/1.

Не погоджуючись із рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 203/в-09 від 21.05.2009 року відповідач протягом лютого-травня 2010р. звернувся до обласних територіальних відділень Антимонопольного комітету України, Державної житлово-комунальної інспекції, Державної екологічної інспекції, Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області та до Одеської обласної державної адміністрації.

Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області розглянувши звернення ВУЖКГ щодо обґрунтованості тарифів на послуги з очищення стічних вод, які надаються МКП, повідомила ВУЖКГ, що за зверненням МКП у грудні 2008р. підприємству був наданий висновок від 29.12.2008р. № 482, про те, що витрати на очищення стоків, визначені у розмірі 3,75 грн. за 1 м3 є економічно обґрунтованим та що формування тарифів на послуги з очищення стоків проводилися відповідно до вимог діючого Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2006р. № 959.

Також Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області раніше було надано МКП висновок № 286 від 09.07.2008р. про те, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг з очищення стоків визначений у розмірі 3,03 грн. за 1 м3 є економічно обґрунтованим.

Не погоджуючись із зазначеними висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на при кінці 2010р. ВУЖКГ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до виконкому Теплодарської міської ради Одеської області та до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області за участю третьої особи - МКП "Теплодарводоканал" про визнання не чинними та скасування висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 09.07.2008р. № 286 та від 29.12.2008р. № 482.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі № 2а-7706/10/1570 у задоволені адміністративного позову позовом до виконкому Теплодарської міської ради Одеської області та до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області за участю третьої особи - МКП "Теплодарводоканал" про визнання не чинними та скасування висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 09.07.2008р. № 286 та від 29.12.2008р. № 482 було відмовлено повністю.

01.06.2011р. між МКП та Біляївським ВУЖКГ було укладено додаткову угоду до договору № 236/01 від 01.03.2008р. відповідно до якої сторони погодили продовжити термін дії договору № 236/01 від 01.03.2008р. до 01.03.2012р.

Відповідачу за період з 01.12.2010р. по 01.04.2011р. було нараховано 267120, 00 грн., які він не сплатив.

Внаслідок цього у відповідача станом на 01.04.2011р. з 01.12.2010р. по 01.04.2011р. включно утворилась заборгованість за послуги прийому та очищення стокових вод, скиданих на очисні споруди МКП в сумі 267120 грн.

Відмова відповідача від оплати отриманої у період з 01.12.2010р. по 01.04.2011р. послуги прийому та очищення стокових вод, скиданих на очисні споруди позивача зумовило звернення останнього до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, заборгованість відповідача за відведення зливневих стоків за період з 01.12.2009р. по 01.04.2011р. складає 267120 грн., яка відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що під час виконання договору відповідачем систематично порушувалися приписи пп. б) п.3 договору яким встановлено, що сплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо) які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

На час виникнення цього спору та на теперішній час є Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28.06.2008 р. №190 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/15627), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України та є обов'язковим для всіх юридичних осіб не залежно від форм власності і підпорядкування.

Відповідно до Правил (пункти 2.1.,2.2.) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюється виключно до законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону Украйни "Про житлово-комунальні послуги".

До істотних умов (ст.26 вказаного Закону) договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, відноситься : предмет договору;тарифи та загальна вартість послуг; порядок сплати за спожиті послуги; права та обвязки сторін; строк дії договору; умови, зміни, пролонгації, припинення дії договору тощо. Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін.

Статтею 31 Закону Украйни "Про житлово-комунальні послуги" визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги:

-виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку(п.2 ст.31);

-органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житло во-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво(п.3 ст.31);

-спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, а також відшкодування витрат підприємства, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішується в судовому порядку(п.9 ст.31).

Пунктом 3 договору №236/01 від 01.03.08 р. зазначено, що замовник зобовязаний своєчасно, тобто не пізніше 20-го числа кожного місяця та в повному обсязі сплачувати послуги виконавця. А згідно пункту 4 цього договору "...общая сумма по настоящему договору составляет ориентировочно ... 60800 грн. в мес."(мова оригіналу).

За приписами п.5 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та надання відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних спорів.

Тобто законодавець даною нормою матеріального права визначив порядок зміни вартості послуг.

Цей порядок може бути змінений умовами відповідного договору, наприклад, шляхом укладення додаткової угоди.

Але, зміст договору від 01.03.08 р. №236/01 не передбачає укладення додаткової угоди у разі зміни вартості послуг, які надає Підприємство ВУЖКГ.

21.05.2009 року рішенням виконкому Теплодарської міської ради №203/В-09 був встановлений новий тариф для ВУЖКГ в розмірі 4,77 грн. за 1 м3 , про що, як встановлено судом, відповідач був належним чином повідомлений, а саме листом від 30.05.2009р., направленим позивачем відповідачу.

Зокрема, цей факт належного повідомлення відповідача про зміну тарифів, підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 24.06.10 р. по справі №28/195-09-5270 (а.с.35-37), в який брали участь ті самі сторони, тому на підставі ст.35 ГПК України факт належного повідомлення про зміну ціни послуг не підлягаю доказуванню.

Таким чином встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальними підприємствами, є виключним повноваженням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування, а тому сторони не можуть відійти від їх приписів, та у питанні визначення розміру плати за послуги з прийому та очистки стічних вод повинні керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, раніше господарським судом Одеської області розглядалися аналогічні спори про стягнення боргу за інші періоди, між тими ж сторонами по справі № 28/195-09-5270, рішення по якому залишено в силі Постановою ВГСУ від 24.06.2010 року, по справі № 6/92-10-2439, по справі № 4/7-10-429, № 29/182-10-4415 які на час розгляду даної справи є чинними.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку про правомірність та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 267120 грн.

В частині нарахування позивачем 120204 грн. пені, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме абз. 2 п. 5 Договору за кожний день прострочення платежу стягується пеня у розмірі 1% від суми платежу.

З аналізу даного пункту, суд дійшов до висновку, що враховуючи те, що обов'язок по сплаті отриманих послуг за договором покладено на відповідача, то застосування штрафних санкцій за прострочку оплати за отримані послуги, відповідно до абз. 2 п. 5 Договору, стосується саме відповідача.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно доп.4,6,7 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами при укладанні Договору № 236/01 від 01.03.2008р. було погоджено розмір штрафних санкцій, які застосовуються при порушенні зобов'язань за договором, а саме абз. 2 п. 5 договору.

Відповідач не надав суду належних та припустимих доказів того, що ним було оскаржено встановлений Договором розмір штрафних санкцій.

Відповідно до п.2. ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий суду позивачем, суд вважає, що вимога стосовно стягнення з відповідача пені та 3% річних є також обґрунтованою, законною і такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо безпідставно завищених тарифів у зв'язку із неякісним наданням позивачем послуг з очищення стоків, з підстав того, що матеріалами справи встановлено, що питання законності та обґрунтованості тарифів, застосовуємих позивачем, було предметом розгляду Одеським окружним адміністративним судом адміністративної справи, якою встановлено їх законність та обґрунтованість, крім того, неякісне надання послуг МКП з очищення стоків не є підставою для відмови відповідача від оплати послуг за договором.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги Міського комунального підприємства "Теплодарводоканал" щодо стягнення з Біляївського виробничого управління Житлово-комунального господарства 267120 грн. суми основного боргу; 120204 грн. пені та 987,98 грн. 3% річних є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату державного мита та витрати на сплату ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Біляївського виробничого управління Житлово-комунального господарства (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 13, код ЄДРПОУ 03350338) на користь Міського комунального підприємства "Теплодарводоканал" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Польова, 3, код ЄДРПОУ 31250097) 267120 (двісті шістдесят сім тисяч сто двадцять) грн. - основного боргу, 120204 (сто двадцять тисяч двісті чотири) грн.. пені; 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 98 коп. - 3% річних, 3883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 11 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 19.09.2011р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Оборотова О.Ю.

Смелянець Г.Є.

Суддя Цісельський О.В.