Рішення № 18213242, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 12/17-3146-2011 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС"; до відповідача: комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ВУЗІВСЬКИЙ"

про стягнення 58802,54 грн.;

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №105 від 04.01.2011р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (надалі ТОВ "РАФ-ПЛЮС"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ВУЗІВСЬКИЙ" (надалі КП "ЖКС "ВУЗІВСЬКИЙ") про стягнення заборгованості у розмірі 58802,54 грн., а саме: основного боргу у розмірі 57795,48 грн., 3%річних у розмірі 313,52 грн., індексу інфляції у розмірі 693,54 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/17-2876-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Одночасно з позовом, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу КП "ЖКС "ВУЗІВСЬКИЙ".

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, у звязку з чим, судом було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.01.10р. між КП "ЖКС "ВУЗІВСЬКИЙ" (Замовник) та ТОВ "РАФ-ПЛЮС" (Виконавець) було укладено договір на вивіз твердих побутових відходів (надалі ТПВ) №7 (надалі - Договір), згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобовязання щодо виконання послуг зі збирання та вивезення ТПВ, накопичених у Замовника, а Замовник в свою чергу зобовязується приймати надані послуги належним чином та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору цей договір набуває чинності з 01.01.2010р. та діє до 31.12.2010р.

Згідно п. 2.12. Договору, підписані Сторонами акти є підставою для оплати послуг Виконавця.

Як зазначає позивач, після 31.12.2010р. за усною домовленістю, правовідносини між сторонами зазначені у договорі продовжилися, внаслідок чого ТОВ "РАФ-ПЛЮС" надавало послуги КП "ЖКС "ВУЗІВСЬКИЙ" з вивезення ТПВ у січні 2011р., що підтверджується актом надання послуг зі збирання та вивезення побутових відходів на суму 57795,48 грн., підписаним обома сторонами.

Внаслідок невиконання КП "ЖКС "ВУЗІВСЬКИЙ" своїх зобовязань перед позивачем, за відповідачем виникла заборгованість станом на 18.07.2011р. в розмірі 57795,48 грн.

У звязку з виниклою заборгованістю за КП "ЖКС "ВУЗІВСЬКИЙ", позивач звернувся до відповідача з претензією №349 від 04.05.2011р. з вимогою щодо сплати боргу. Вказана претензія була отримана відповідачем 05.05.2011р., про що свідчить відмітка на претензії.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч.1 ст. 208 ЦК України, для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

З приписів ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До того ж, згідно ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

В матеріалах справи наявний акт надання послуг зі збирання та вивезення ТПВ, з якого вбачається, що у січні 2011р. позивачем фактично було надано послуги відповідачу на суму 57795,48 грн., а відповідач прийняв зазначені послуги підписавши зазначений акт.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З відмітки на претензії від 04.05.2011р. (наявної в матеріалах справи) вбачається, що відповідач, отримав вимогу позивача про сплату боргу в розмірі 57795,48 грн. 05.05.2011р.

Отже, прострочення оплати послуг наданих позивачем триває з 13.05.2011р.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України, заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 313,52 грн., індексу інфляції у сумі 693,54 грн.

Судом перевірено розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, приведених позивачем в позовній заяві та встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ВУЗІВСЬКИЙ" (65088, м.Одеса, вул. Шишкіна, 60-а; код ЄДРПОУ 35303304) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а; код ЄДРПОУ 31185987) суму основного боргу у розмірі 57795,48 грн., 3%річних у розмірі 313,52 грн., індекс інфляції у розмірі 693,54 грн., витрати по сплаті держмита на суму 588,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 19.09.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.