Рішення № 18213195, 09.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2011 р.

Справа № 15-25/17-1006-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача – Харченко А.В.,

від відповідачів:

1) ТОВ „Прогресбуд-Інвест” – не з’явився;

2) ТОВ „Прогрес-Строй” – Трофимчук О.В.,

3) ТОВ „Прогресбуд” - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” про стягнення 45 735 014,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” про стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів в сумі 42 460 449,00 грн., посилаючись на наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (перейменованого у Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” було укладено кредитний договір № 13/07 від 10.08.2007 р. та додаткові угоди до нього (додаткова угода № 1 від 21.04.2008 р., додаткова угода № 2 від 29.04.2008 р., додаткова угода № 3 від 29.09.2008 р., додаткова угода № 4 від 18.04.2009 р., додаткова угода № 5 від 22.05.2009 р., додаткова угода № 6 від 30.09.2008 р., додаткова угода № 7 від 30.10.2009 р., додаткова угода № 8 від 28.04.2010 р.), відповідно до умов яких відповідачу було надано кредит у вигляді відзивної відновлюваної кредитної лінії в сумі 3 200 000 доларів США строком до 06.08.2010 р. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5% річних.

Як вказує позивач, кредит за вказаним договором надавався банком ТОВ „Прогресбуд-Інвест” шляхом перерахування на поточний рахунок останнього грошових коштів в порядку та сумах, визначених цим кредитним договором. Так, надання банком позичальнику грошових коштів за кредитним договором підтверджується меморіальними ордерами №№ TR.4837.1 від 28.05.2008 р., TR.4837.1 від 23.05.2008 р., TR.4837.1 від 27.05.2008 р.

При цьому позивач посилається на положення п. 4.1, 4.2 кредитного договору, якими встановлений обов’язок позичальника щодо повернення банку отриманого кредиту в повному обсязі, в строк та у порядку, що встановлений кредитним договором. Також на позичальника покладений обов’язок сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Згідно п. 8.3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку позичальника на рахунок банку згідно встановленого кредитним договором графіку погашення. Сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів у порядку та строки, встановлені кредитним договором (п.п. 8.1, 8.1.1 договору).

Як зазначає позивач, відповідно до кредитного договору з урахуванням положень додаткової угоди № 8 від 28.04.2010 р., погашення кредиту мало бути здійснено 06.08.2010 р. Сплата процентів за користування кредитними коштами нарахованих за період з дня надавання кредиту по 24.09.2008 р. сплачуються щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно, в повній сумі нарахування. Проценти, нараховані відповідно до п. 7.2 кредитного договору за період з 25.09.2008 р. по 31.07.2010 р., підлягають сплаті позичальником в термін до 06.08.2010 р.

Однак, за ствердженнями позивача, в порушення вищенаведених пунктів договору позичальник з серпня 2010 року не здійснив жодного погашення, тобто повністю припинив сплату кредиту та процентів за його користування. До того ж банк звертався до позичальника з вимогами щодо погашення існуючої заборгованості, зокрема відповідачу направлялися вимоги № 1734/2300-08-2 від 15.11.2010 р., № 1896/2300-08-2 від 23.12.2010 р., які були отримані позичальником згідно повідомлень про вручення відправлень. Проте, ТОВ „Прогресбуд-Інвест” погашення заборгованості за кредитним договором не здійснило.

За таких обставин, позивач стверджує, що внаслідок порушення позичальником зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту в та сплати відсотків за користування кредитними коштами у банку виникло право вимагати від позичальника повернення суми кредиту за кредитним договором, що складає 3 200 000 доларів США, а також сплати процентів за користування грошовими кредитними коштами.

Крім того, оскільки за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань позичальника щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом зазначеним кредитним договором передбачена відповідальність боржника у вигляді пені (п. 9.1, 9.2 договору), банком нараховано позичальнику пеню, річні та інфляційні.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ „Прогресбуд-Інвест” за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. станом на 16.02.2011 р. становить 42 460 449,53 грн., що за курсом НБУ (100 доларів США = 793,78 грн. ) еквівалентно 5 349 145,80 доларів США, з яких:

- 25 400 960,00 грн., що еквівалентно 3 200 000 доларів США, - сума заборгованості зі сплати кредиту;

- 10 458 210,25 грн., що еквівалентно 1 317 520,00 доларів США - сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами;

- 4050235,40 грн., що еквівалентно 510246,58 доларів США, - сума річних, нарахованих відповідно до п. 9.1 кредитного договору;

- 1753924,76 грн., що еквівалентно 220 958,55 доларів США, - сума інфляції, нарахованої відповідно до п. 9.1 кредитного договору;

- 797119,12 грн., що еквівалентно 100420,67 доларів США, - сума пені, нарахованої відповідно до п. 9.2 кредитного договору.

Разом з тим, оскільки виконання зобов’язань ТОВ „Прогресбуд-Інвест” за кредитним договором були забезпечені договорами поруки № 13/7-2 від 10.08.2007 р., укладеного між банком, ТОВ „Прогресбуд-Інвест” і ТОВ „Прогрес-Строй”, та № 13/7-3 від 10.08.2007 р., укладеного між банком, ТОВ „Прогресбуд-Інвест” і ТОВ „Прогресбуд”, позивач просить стягнути вказану заборгованість ТОВ „Прогресбуд-Інвест” за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. солідарно з позичальника і поручителів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2010 року (суддя Малярчук І А.) було порушено провадження по справі № 25/17-1006-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

11.05.2011 р. Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач збільшив позовні вимоги до 45 735 014,97 грн., що еквівалентно 5 739 980,29 доларів США за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн. ), з яких:

- 25 496 960,00 грн., що еквівалентно 3 200 000 доларів США, - сума заборгованості зі сплати кредиту;

- 11 411 731,12 грн., що еквівалентно 1 432 231,12 доларів США - сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами;

- 5 658 229,50 грн., що еквівалентно 710136,99 доларів США, - сума річних, нарахованих відповідно до п. 9.1 кредитного договору;

- 819 970,83 грн., що еквівалентно 102 910,57 доларів США, - сума пені, нарахованої відповідно до п. 9.2 кредитного договору;

- 2 348 123,52 грн., що еквівалентно 294 701,61 доларів США, - сума інфляції, нарахованої відповідно до п. 9.1 кредитного договору.

У зв’язку з перебуванням судді Малярчук І.А. на лікарняному згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 25/17-1006-2011 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2011 р. справу № 25/17-1006-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-25/17-1006-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи представником відповідача - ТОВ „Прогрес-Строй” було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду пов’язаної з нею іншої справи № 14/17-1635-2011, результати вирішення якої можуть вплинути на розгляд даної справи. В обґрунтування клопотання відповідач послався на те, що предметом розгляду справи № 14/17-1635-2011 є визнання недійсними положень договору поруки, на який позивач посилається в позові в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів.

Разом з тим, як з’ясовано судом, ТОВ „Прогрес-Строй” була подана до господарського суду Одеської області позовна заява із наступними уточненнями про визнання недійсними положень договору поруки № 13/07-02 від 10.08.2007 р. та визнання вказаного договору поруки припиненим. Як вказує ТОВ „Прогрес-Строй”, рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2011 р. у справі № 14/17-1635-2011 було відмовлено задоволенні позовних вимог ТОВ „Прогрес-Строй”. Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ „Прогрес-Строй” було подано апеляційну скаргу на вказане рішення, яка була прийнята до розгляду Одеським апеляційним господарським судом згідно ухвали від 14.07.2011 р.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2011 р. провадження у справі № 15-25/17-1006-2011 було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи № 14/17-1635-2011.

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про поновлення провадження у справі 15-25/17-1006-2011, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 р. по справі № 14/17-1635-2011 було залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2011 р., яким було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2011 р. провадження у справі № 15-25/17-1006-2011 було поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 09.09.2011 р.

В засіданні суду представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі у зв’язку з розглядом господарським судом Одеської області справи про банкрутство ТОВ „Прогрес-Строй”, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 32/17-2807-2011 про банкрутство ТОВ „Прогрес-Строй” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів..

За результатами розгляду вказаного клопотання, суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі з огляду на відсутність передбачених законом підстав для такого зупинення, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не є обставиною, яка виключає можливість розгляду даної справи по суті.

Також в п. 54 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що Закон про банкрутство і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Однак, доказів публікації оголошення про порушення справи про банкрутство заявником не надано.

Відповідачі - ТОВ „Прогресбуд-Інвест” та ТОВ „Прогресбуд” відзив на позов не надали, також представники відповідачів в засідання суду не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Відповідачем - ТОВ „Прогрес-Строй” відзив на позов не було надано, проте представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

10 серпня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" укладено кредитний договір № 13/07, предметом якого є надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді відзивної відновлюваної кредитної лінії (кредит) на таких умовах:

- ліміт кредитної лінії –3200000,00 доларів США;

- строк кредитування до 06.08.2010 р.;

- проценти за користування кредитом –11,8 % річних;

- плата за управління зобов'язаннями по кредиту –в розмірі 1% річних, що нараховуються відповідно до п. 7.3. цього договору (п. 1.1. договору).

В п. 2.1 вказаного кредитного договору передбачено, що для обліку заборгованості за кредитом банк відкриває позичковий рахунок № 2063 9301000125.980.2. При цьому грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника після підписання з банком договору щодо забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором та на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів у 5-денний строк з дня отримання банком заяви (п. 2.2 договору).

П. 2.4 кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у вигляді відзивної відновлюваної кредитної лінії для поповнення оборотних коштів, придбання нерухомості.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору банк зобов’язаний надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на строк, що встановлені п. 1.1 кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених цим договором.

При цьому пунктом 4.1 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк, та у порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно п. 4.2 вказаного договору позичальник зобов’язаний сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору початком нарахування процентів за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п. 1.1 цього договору або їх частини з позичкового рахунку.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком з дати першої видачі кредиту з позичкового рахунку № 2603 9301000125.840.2 по день повного його погашення на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця в два етапи: за період з першого по 24 число поточного місяця та з 25 числа по останній день поточного місяця включно, а також на момент закінчення строку дії даного договору (п. 7.2 кредитного договору).

Згідно п. 8.1 кредитного договору проценти за користування кредитом, нараховані за період з 25 числа по останній день попереднього місяця та з 1 по 24 число поточного місяця, підлягають сплаті на рахунок погашення процентів № 2068 4301000125.840.2 з 25 числа по останній день кожного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту. При несплаті процентів у вказаний строк вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 8.3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 2063 9301000125.840.2 в строк, встановлений п. 1.1 кредитного договору. Погашення кредиту позичальником здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з лютого 2009 року.

В подальшому Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" вносились зміни до вищевказаного кредитного договору № 13/07 від 10.08.2007 р., про що були укладені додаткові угоди до договору № 1 від 21.04.2008 р., № 2 від 29.04.2008 р., № 3 від 29.09.2008 р., № 4 від 18.05.2009 р., № 5 від 22.05.2009 р., № 6 від 30.09.2008 р., № 7 від 30.10.2009 р. та № 8 від 28.04.2010 р.

Зокрема, згідно додаткової угоди № 3 від 29.09.2008 р. до кредитного договору проценту ставку за користування кредитом було збільшено до 13,5% річних.

За додатковою угодою № 4 від 18.05.2009 р. було викладено у новій редакції, зокрема, п. 2.1 і п. 7.2 кредитного договору, якими передбачено, що для обліку заборгованості за кредитом банк відкриває позичковий рахунок № 2063 10100 26213; проценти за користування кредитом нараховуються банком з дати першої видачі кредиту з позичкового рахунку № 2063 10100 26213 по день повного його погашення на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Додатковими угодами № 5- 8 було змінено порядок погашення кредиту (графік) у зв'язку з простроченням позичальником сплати суми кредиту. Так, згідно останньої додаткової угоди № 8 від 28.04.2010 р. сторони внесли зміни до кредитного договору № 13/07 порядку сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту, визначені п. 8.1 та п. 8.3 кредитного договору № 13/07. Зокрема, п. 8.3 договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку відповідно до наступного графіку: дата погашення кредиту – 06.08.2010 р., сума погашення –3 200 000,00 доларів США. П. 8.1 договору передбачено, що сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів № 2068 60100 26213 у Відділенні „Одеська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, у наступному порядку:

- проценти, нараховані за період з дня надання кредиту по 24 вересня 2008 року, сплачуються щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно, в повній сумі нарахування (п. 8.1.1);

- проценти, нараховані відповідно до п. 7.2 за період з 25 вересня 2008 року по 31 липня 2010 року, підлягають сплаті позичальником в термін до 06 серпня 2010 року (п. 8.1.2);

- в день повного повернення заборгованості за кредитом (п. 8.1.3). При несплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

Крім того, як з’ясовано судом, в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором № 13/07 10 серпня 2007 р. між ВАТ "ВТБ Банк", ТОВ “Прогрес-Строй” (поручитель) та ТОВ "Прогресбуд-Інвест" (позичальник) було укладено договір поруки № 13/07-2, за умовами п. 1 якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 11 договору).

Також 10 серпня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк", ТОВ “Прогресбуд” (поручитель) та ТОВ "Прогресбуд-Інвест" (позичальник) було укладено договір поруки № 13/07-3, за умовами п. 1 якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 11 договору).

Згідно п. 4 та п. 5 вказаних договорів поруки № 13/07-2 та № 13/07-3 у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

29.09.2008 р. між сторонами були укладені відповідні додаткові угоди № 1 до договору поруки № 13/07-2 та № 1 до договору поруки № 13/07-3, якими були змінені п. 2 договору поруки № 13/07-2 та договору поруки № 13/07-3 від 10.08.2007 р. та викладено його в наступній редакції: "Згідно з кредитним договором банк відкрив позичальнику відзивну відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування 3200000,00 доларів США зі строком повернення до 06.08.2010 р. та із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних (основне зобов'язання). Ця угода набирає чинності з 01.10.2008 р. та є невід'ємною частиною договору поруки (п. п. 2, 3 додаткових угод).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі письмових заявок ТОВ "Прогресбуд-Інвест" (а.с. 49, 51, 53 т. 1) банком були надані вказаному товариству (позичальнику) у кредит грошові кошти за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р., що підтверджується меморіальними ордерами №№ TR.4837.1 від 28.05.2008 р., TR.4837.1 від 23.05.2008 р., TR.4837.1 від 27.05.2008 р. (а.с. 50, 52, 54 т. 1).

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між банком та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як з’ясовано судом, банком були виконані зобов'язання за укладеним з відповідачем –ТОВ "Прогресбуд-Інвест" кредитним договором № 13/07 та останньому були надані кредитні кошти в сумі 3 200 000 доларів США, однак ТОВ "Прогресбуд-Інвест" прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконало, в обумовлені строки кредит за вказаним кредитним договором не повернуло.

Так, відповідно до кредитного договору з урахуванням положень додаткової угоди № 8 від 28.04.2010 р. погашення кредиту мало бути здійснено 06.08.2010 р. Сплата процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з дня надання кредиту по 24.09.2008 р., мали сплачуватися щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно, в повній сумі нарахування. Проценти, нараховані відповідно до п. 7.2 кредитного договору за період з 25.09.2008 р. по 31.07.2010 р., підлягали сплаті позичальником в термін до 06.08.2010 р.

Однак, в порушення вищенаведених умов кредитного договору позичальник не здійснив погашення кредиту та не сплатив проценти за його користування. До того ж банк звертався до позичальника з вимогами щодо погашення існуючої заборгованості, зокрема відповідачу направлялися вимоги № 1734/2300-08-2 від 15.11.2010 р., № 1896/2300-08-2 від 23.12.2010 р., які були отримані позичальником згідно повідомлень про вручення відправлень. Проте, ТОВ „Прогресбуд-Інвест” погашення заборгованості за кредитним договором не здійснило.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним кредитним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами ТОВ „Прогресбуд-Інвест” порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку. Так, сума заборгованості ТОВ „Прогресбуд-Інвест” за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. складає:

- по кредиту - 3 200 000 доларів США, що еквівалентно 25 496 960,00 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн.).,

- по процентам за користування кредитними коштами - 1 432 231,12 доларів США, що еквівалентно 11 411 731,12 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн.).

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. ТОВ „Прогресбуд-Інвест” не оспорювався. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної заборгованості.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

В силу приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П. 9.2 кредитного договору № 13/07 передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов’язання за кредитним договором № 13/07, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по нарахованим відсоткам за період з 09.08.2010 р. по 05.05.2011 р. в сумі 102 910,57 доларів США, що еквівалентно 819 970,83 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн.), розрахунок якої позивачем надано до заяви про уточнення позовних вимог від 11.05.2011 р. (а.с. 22 т. 3).

Крім того, п. 9.1 кредитного договору № 13/07 передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Також згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат на існуючу суму заборгованості по кредиту в розмірі 3 200 000,00 доларів США за період з 09.08.2010 року по 05.05.2011 року, розмір яких дорівнює 294 701,61 доларів США грн. (згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, а.с. 22 т. 3), що еквівалентно 2 348 123,52 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн.).

Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в кредитному договорі № 13/07 від 10.08.2007 р. встановлено інший відсоток річних, ніж в законі, відповідно сплаті підлягають 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 30% річних на існуючу суму заборгованості по кредиту в розмірі 3 200 000,00 доларів США за період з 09.08.2010 року по 05.05.2011 року, які складають згідно наданого позивачем розрахунку річних (а.с. 22 т. 3) 710 136,99 доларів США, що еквівалентно 5 658 229,50 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ „Прогресбуд-Інвест” перед позивачем за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. складає 5 739 980,29 доларів США (3 200 000 доларів США борг по кредиту + 1 432 231,12 доларів США борг по відсоткам + 102 910,57 доларів США пені + 294 701,61 доларів США інфляції + 710 136,99 доларів США 30% річних), що еквівалентно 45 735 014,97 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р. (100 доларів США = 796,78 грн.).

Між тим вищевказану суму заборгованості, яка виникла у ТОВ „Прогресбуд-Інвест” перед банком, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів - ТОВ „Прогресбуд-Інвест” (позичальника) та ТОВ „Прогрес-Строй” і ТОВ „Прогресбуд” (поручителі).

При цьому слід зазначити, що позивачем направлялись на адресу поручителів повідомлення (вих. № 1735/2300-08-2, № 1737/2300-08-2 від 15.11.2010 р.) про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, згідно яких банк просив виконати зобов’язання за кредитним договором та повністю повернути всю суму кредиту, а також сплатити штрафні санкції. Однак, суму боргу по кредиту не було погашено поручителями.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вищевказаної суми боргу солідарно з позичальника –„Прогресбуд-Інвест” та поручителів - ТОВ „Прогрес-Строй” і ТОВ „Прогресбуд”.

Під час розгляду справи відповідач - ТОВ „Прогрес-Строй” заперечував проти позову, посилаючись на недійсність умов договору поруки № 13/07-2 з огляду на те, що внаслідок укладення додаткових угод № 5, № 6, № 7, № 8 до кредитного договору було збільшено обсяг його відповідальності як поручителя, оскільки збільшилась сума нарахованих процентів.

Вказані заперечення відповідача до уваги суду не приймаються. Так, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договору поруки № 13/07-2 законом прямо не встановлена, судом такий договір недійсним не визнався, тому договір є чинним і підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” про стягнення 45 735 014,97 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49; код ЄДРПОУ 33812782), Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49; код ЄДРПОУ 31502358) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49; код ЄДРПОУ 33312704) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” (65026, м. Одеса, пров. Червоний, 12; п/р 29095000015031 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) заборгованість за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. в сумі 45 735 014/сорок п’ять мільйонів сімсот тридцять п’ять тисяч чотирнадцять/грн. 97 коп., що еквівалентно 5 739 980/п’ять мільйонів сімсот тридцять дев’ять дев’ятсот вісімдесят/доларів США 29 центів за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р.; витрати по держмиту в сумі 25500/двадцять п’ять тисяч п’ятсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2011 р.