Рішення № 18213039, 13.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/19113.09.11

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»,

про стягнення 16054,51 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

від позивача: ОСОБА_1 дов.№155/1/23-2627 від 20.06.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № Д07/2011/07/11-3 від 11.07.2011 року,

Суть спору:

18.07.2011 року Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(далі - відповідач) з позовом про стягнення 16054,51грн., в тому числі 13141,21 грн. боргу, 2306,28 грн. інфляційної складової боргу та 607,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки за період грудень 2008 року - лютий 2009 року вартість спожитої позивачем на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252053 від 03.11.2005 року теплової енергії неправомірно визначена відповідачем за тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА № 1662, № 1663 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127,№128 від 05.02.2009, які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009, фактична вартість спожитої теплової енергії за період з 01.12.2008 по 22.06.2009 становить 36392,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 64/191, розгляд якої призначено на 16.08.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2011 року та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.09.2011 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судовому засіданні 13.09.2011 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.09.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.11.2005 року між АЕК «Київенерго»(за договором Енергопостачальна організація) та КП «Київжитлоспецексплуатація»(за договором Абонент) укладено договір № 8252053 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1 предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За умовами п. 2.2.1. договору Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 8252053 від 03 листопада 2005 року Енергопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах 353,6 Гкал/на рік.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору Абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у Додатку № 4 до Договору № 8252053 від 03 листопада 2005 р. Відповідно до п. 5 вказаного Додатку Абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого Акту звірки Абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно із п. 5.1 договору облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладам обліку.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 276 ГК України показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Частинною 6 статті 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової неналежності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральними органами виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що розрахунок вартості спожитої позивачем теплової енергії за період грудень 2008 року по лютий 2009 року проводився відповідачем на підставі тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА № 1662 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127 та № 128 від 05.02.2009, скасованими Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009, як такі, що не відповідають закону.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень.

Отже, розрахунок вартості спожитої позивачем теплової енергії за період грудень 2008 року по лютий 2009 року здійснений відповідачем із застосуванням тарифів, які були затверджені з порушенням встановленого порядку, у зв'язку з чим були скасовані.

З матеріалів справи вбачається, що за спожиту теплову енергію за період з грудня 2008 року по червень 2009 року позивачем перераховано грошові кошти 21.04.2009 в розмірі 8684,66 грн., 22.06.2009 в розмірі 40848,91 грн., разом 49533,57 при.

Виходячи з того, що вартість спожитої позивачем теплової енергії за період грудень 2008 року - лютий 2009 року розрахована відповідачем на підставі скасованих Розпоряджень КМДА, вартість спожитої позивачем теплової енергії за період з 01 грудня 2008 року по 22 червня 2009 року становить 36392,36 грн. Таким чином переплата за теплову енергію за вказаний період становить 13141,21 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок вартості спожитої ним теплової енергії за період грудень 2008 року - лютий 2009 року, а надлишково сплачені кошти зарахувати в оплату за теплову енергію майбутніх періодів (лист № 155/1/23-1664 від 09.04.2009 та претензія № 155/1/23-2836 від 19.07.2010). Листом № 048-05/3951 від 28.04.2009 та листом №048-72-9304 від 28.07.2010 відповідач відмовив позивачу в здійсненні такого перерахунку.

26.01.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 155/23-01/43 щодо повернення коштів у розмірі 13141,21 грн., що були зайво нараховані за постачання теплової енергії у гарячій воді за період грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року. Листом № 048-21-1640 від 16.02.2011 вказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України відповідач мав повернути зайво сплачені кошти позивачу, а отже вимоги позивача про стягнення 13141,21 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 607,02 грн. та 2306,28 грн. інфляційної складової боргу.

Проте, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки стягнення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

В даному випадку, за Договором № 8252053 від 03.11.2005 року у відповідача виникло зобовязання з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а не грошове зобовязання. В звязку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобовязання.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, п/р 26005962482793 у філії ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», м. Київ, МФО 322755, код 00131305) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51 а, р/р 2600100010704 у ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300670, код 03366500) заборгованість в сумі 13141 (тринадцять тисяч сто сорок одна) грн. 21 коп., 131 (сто тридцять одна) грн. 41 коп. витрат з державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу в сумі 2306,28 грн. та стягнення трьох процентів річних в сумі 607,02 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням чинності видати наказ.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н. І. Зеленіна