Рішення № 18213038, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/19912.09.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»

про стягнення 10905,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 20.07.2011 року;

від відповідача: не зявився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО» звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»про стягнення 10905,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" та товариством з обмеженою відповідальністю "Траверз-Буд" був укладений договір поставки № 28/10/09 від 28.10.2009 року, згідно п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю (відповідачу) замовлений товар (надалі - товар), окремими партіями. Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в місце, яке вкаже покупець. Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти поставлений товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

Сторонами до договору поставки № 28/10/09 від 28.10.2009 року була підписана специфікація № 1 від 28.10.2009 року.

Згідно п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації (додаток № 1). Погоджена ціна товару, що входить у партію поставки, вказується сторонами у окремих специфікаціях згідно складених заявок та зазначається у рахунку-фактурі.

Згідно п. 6.3. договору розрахунки між сторонами провадяться шляхом безготівкових розрахунків. Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на п/р постачальника. Порядок розрахунків за кожну окрему партію товару погоджується сторонами у специфікаціях, які складаються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2. специфікації № 1 від 28.10.2009 року покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість даної партії товару в наступні строки в такому порядку з дотриманням п.п. 6.1.-6.3. до 17.11.2009 року.

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку товару на склад відповідача згідно видаткової накладної № РН-0000588 від 10.12.2009 року на суму 10 230,00 грн.

Позивачем був наданий відповідачу для оплати рахунок-фактура № СФ-0000803 від 09.12.2009 року на суму 10 230,00 грн.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у сумі 10 230,00 грн.

24.03.2011 року позивач надіслав на фактичну та юридичну адресу відповідача вимогу за вих. № 24/03, проте вимога була повернута до позивача, як така що не вручена, що підтверджується копією листа УДППЗ "Укрпошта" від 30.05.2011 року за вих. № 165 .

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У звязку з невиконанням умов договору, керуючись ч.6 ст. 231 ГК України позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 18.11.2009 року по 18.05.2010 року в розмірі 522,85 грн.

Також, керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачеві 3% річних в розмірі 153,03 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2011 року порушено провадження у справі № 33/199 і призначено до розгляду на 12.09.2011 року.

У судове засідання 12.09.2011 року відповідач не зявився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/199 від 21.07.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103016327534 на адресу: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 16.

Представник позивача в судове засідання зявився, виконав вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/199 від 21.07.2011 року, підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10230,00 грн., пеню в сумі 522,85 грн., 3% річних в розмірі 153,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 109,06 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" та товариством з обмеженою відповідальністю "Траверз-Буд" був укладений договір поставки № 28/10/09 від 28.10.2009 року, згідно п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю (відповідачу) замовлений товар (надалі - товар), окремими партіями. Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в місце, яке вкаже покупець. Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти поставлений товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

Сторонами до договору поставки № 28/10/09 від 28.10.2009 року була підписана специфікація № 1 від 28.10.2009 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації (додаток № 1). Погоджена ціна товару, що входить у партію поставки, вказується сторонами у окремих специфікаціях згідно складених заявок та зазначається у рахунку-фактурі.

Згідно п. 6.3. договору розрахунки між сторонами провадяться шляхом безготівкових розрахунків. Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на п/р постачальника. Порядок розрахунків за кожну окрему партію товару погоджується сторонами у специфікаціях, які складаються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2. специфікації № 1 від 28.10.2009 року покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість даної партії товару в наступні строки в такому порядку з дотриманням п.п. 6.1.-6.3. до 17.11.2009 року.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку товару на склад відповідача згідно видаткової накладної № РН-0000588 від 10.12.2009 року на суму 10 230,00 грн.

Позивачем був наданий відповідачу для оплати рахунок-фактура № СФ-0000803 від 09.12.2009 року на суму 10 230,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не здійснив оплату за поставлений товар у сумі 10 230,00 грн.

24.03.2011 року позивач надіслав на фактичну та юридичну адресу відповідача вимогу за вих. № 24/03, проте вимога була повернута до позивача, як така що не вручена, що підтверджується копією листа УДППЗ "Укрпошта" від 30.05.2011 року за вих. № 165 .

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 10 230,00 грн.

В процесі розгляду справи надав акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 03.08.2011 року, який був надісланий відповідачеві та отриманий ним, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1800103764726 на адресу: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 16 та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»від 11.08.2011 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 10 230,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 18.11.2009 року по 18.05.2010 року в розмірі 522,85 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, умовами договору не передбачено нарахування пені.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 522,85 грн. не підлягає задоволенню у звязку з необґрунтованістю.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача три проценти річних в розмірі 153,03 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 5,77 грн., на відповідача 103,83 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 11,33 грн., на відповідача 224,67 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»(юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 16, поштова адреса: м. Київ, вул. Лейпцігська, 3-а; п/р 26005001802651 в КМФ АКБ «УСБ», МФО 322012; код ЄДРПОУ 33744655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»(18000, Черкаська обл., м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 4; п/р 260013001516 в філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 354507; код ЄДРПОУ 34556343) суму основного боргу 10 230 (десять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 153 (сто пятдесят три) грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 103 (сто три) грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 67 коп.

3. В частині стягнення пені в розмірі 522,85 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 16.09.2011 року.