Рішення № 18212392, 16.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.11р.Справа № 21/5005/9634/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 403 749,96 грн. за кредитним договором № 7-2ДН/В-05 від 16.02.05р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Скиба Т.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 866 від 31.12.10р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Укрсиббанк” просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7-2ДН/В-05 від 16.02.2005 р. у сумі 254282,25 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 149467,71 грн., а всього 403749,96 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявлявся, доказів сплати заборгованості, письмового відзиву та заперечень проти позову на вимогу суду не надав, про дату, місце та час розгляду справи належним чином повідомлявся, у тому числі згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 20.08.2011 р. підтверджено місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою зазначеною в позовній заяві.

Згідно п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб-учасників судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.

13.09.2011 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі відповідача, розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, скорочено АТ “УкрСиббанк”, є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, державну реєстрацію змін здійснено 18.12.2009 р.) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 7-2ДН/В-05 (далі-Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк зобовязався надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 50190,00 доларів США, що еквівалентно 265976,89 грн. по курсу НБУ на день укладення Кредитного договору.

Згідно з п. 1.3.1 кредитного договору, за використання кредитних коштів у межах установленого терміну (понад встановлений термін) кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 14,5 % річних.

У відповідність п. 1.1., п. 1.2.2. (Додаткової угоди до кредитного договору), п.4.1., позичальник зобовязаний повернути банку кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти, комісії та інші платежі в термін не пізніше 15.02.2009 р. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.

Цільове призначення кредиту: оплата 70% двох автобусів А-091 „Богдан” (п. 1.4 кредитного договору).

Строк дії Кредитного договору відповідно до п. 9.5. Кредитного договору встановлюється з дня його укладення і до повного погашення суми кредиту і плати за кредит.

У відповідність п. 3.1., 3.2. кредитного договору, банк на виконання договірних зобовязань відкрив позичковий рахунок № 20631059820101 для видачі кредиту та надав позичальнику кредит відповідно до цього договору, що підтверджується ордером-розпорядженням про видачу кредиту від 16.02.2005 р. (а.с. 27).

Відповідач попри взяті на себе зобовязання не виконав умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів у встановлені Кредитним договором терміни.

Доказів повернення кредиту та оплати відсотків у спірній сумі за користування кредитом відповідач на вимогу суду не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру, відповідач не спростував.

Станом на 29.06.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором складає 50641,56 доларів США, що еквівалентно 403749,96 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом 31894,12 доларів США, що еквівалентно 254282,25 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 18747,44 доларів США, еквівалентно 149467,71 грн.

З огляду на наведене, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту у сумі 254282,25 грн. та по відсоткам за користування кредитом у сумі 149 467,71грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Обовязок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти встановлює ч.1 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 ст. 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Оскільки позивачем підтверджено факт заборгованості відповідача за кредитним договором, повністю доведено документально належними та допустимими доказами, відповідач зобовязаний сплатити існуючу заборгованість.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором визнані судом обґрунтованими, відповідають чинному законодавству і підтверджені належними письмовими доказам, а так підлягають задоволенню у повному обсязі.

При подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову шляхом обмеження права виїзду за межі України та накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що позичальник може здійснити відчуження належного йому на праві власності майна, а також матиме можливість виїхати за межі України, у разі неприйняття мір до забезпечення позову у подальшому може ускладнити чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного та у відповідність ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторонни, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування вищевказаних заходів.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд зясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів - з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, іймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (61050, м.Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750, к/р 32009100100 в управлінні НБУ Харківської області, МФО 351005) заборгованість за кредитом у сумі 254282,25 грн. (двісті пятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві грн. 25 коп.), заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 149467,71 грн. (сто сорок девять тисяч чотириста шістдесят сім грн. 71 коп.), державне мито у сумі 4037,50 грн. (чотири тисячі тридцять сім грн. 50 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 16.09.2011р.