Ухвала суду № 18207533, 02.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/4338/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Сапальової Т.В., Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень №0002391742/0 та №0002381742/0 від 04.11.2010 року та №0002391742/1 та №0002381742/0 від 12.11.2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року позовні вимоги задоволено повністю, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002391742/0 від 04.11.2010 року, №0002381742/0 від 04.11.2010 року та №0002391742/1 від 12.11.2010 року, №0002381742/0 від 12.11.2010 року

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У своїй скарзі скаржники посилається на те, що суд І інстанції не дав належної оцінки матеріалам справи та невірно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та прийняття незаконного рішення.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Працівниками відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки відповідачем складено акт №451732813006578 від 25.10.2010р., відповідно до висновків якого, встановлено що починаючи від 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Проте, до моменту переходу позивачем на загальну систему оподаткування, а саме від 01 січня 2009 року, - отримана ним за попередніх 12 календарних місяців (з 01 січня по 31 грудня 2008 року) загальна виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) склала 490 268.00 грн., що сукупно перевищує граничний рівень виручки, який складає 300 000, 00 грн., після досягнення якого на платників податків-фізичних осіб покладається обов'язок для реєстрації них платниками податку на додану вартість.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки протягом 2008 року і з другого кварталу 2009 року позивач був платником єдиного податку, отримана ним виручка від реалізації товарів (послуг) у ці періоди, згідно з приписами п. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оподаткуванню податком на додану вартість не підлягала і не було факту перевищення її максимального розміру 500 000 гривень і інших обмежень визначених Указом, тому доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість з підстави перевищення 300 000 гривень виручки, на думку суду першої інстанції є безпідставними.

Апеляційна інстанція, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З'ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи правову оцінку доводам апелянта, колегія суддів виходить з того, що свідоцтво про сплату єдиного податку видається підприємцю на календарний рік.

У період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування , і за цей час останнім отримано виручку в сумі 490268,00 грн., що не перевищує 500000 грн. на рік.

Суд вказує, що до спеціального законодавства, в даному випадку, зокрема належить спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності. Порядок провадження якою здійснюється фізичними особами субєктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими саме Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.98р.(далі - Указ).

Зазначеним Указом спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при дотриманні ними, зокрема, умови щодо не перевищення встановленого пунктом 1 Указу обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік у 500 тис. грн. Тобто саме з виручки, яка не перевищує 500 тис. грн., і сплачується єдиний податок.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками податків і зборів, перелічених у пункті 6 статті 1 Указу, в тому числі податку на додану вартість.

Водночас згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам пп. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Як зясовано колегією суддів, вказану заяву позивач до податкового органу не подавав.

Згідно з пп. 2.3.1 ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Фізична особа - підприємець, який є платником єдиного податку і обсяг виручки у якого не перевищує 500000 грн. на календарний рік, не має обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість у цьому податковому періоді.

Відповідно до п. "в" ст. 9.8. Закону про ПДВ реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку.

Таким чином, враховуючи те, що протягом 2008 року і з другого кварталу 2009 року позивач був платником єдиного податку, отримана ним у виручка від реалізації товарів (послуг) у ці періоди, згідно з приписами п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оподаткуванню податком на додану вартість не підлягала і не було факту перевищення її максимального розміру 500000 гривень і інших обмежень визначених Указом, тому доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний був з 20.01.2009 року зареєструватись платником податку на додану вартість з підстави перевищення 300000 гривень виручки на думку суду є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність винесення податковим органом податкових-повідомлень рішень №0002391742/0 та №0002381742/0 від 04.11.2010 року та №0002391742/1 та №0002381742/0 від 12.11.2010 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар