Ухвала суду № 18157125, 18.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1519/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Голоти Л. О.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Колос Поділля - ТВ" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарського підприємства “Колос Поділля ТВ” 30.03.2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001492330 від 21.03.11 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0001492330 від 21.03.2011 року. Присуджено з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Колос Поділля - ТВ" судовий збір у розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості. Так, судом І інстанції не враховано, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б вказували на реальне виконання господарських правовідносин з ТОВ "ЕБІС АГРО" та придбання послуг ТОВ "ФІХ Віойл". Також не враховано відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації, а також те, що вони не звітують до органів державної податкової служби, не мають необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна необхідних для виконання таких господарських операцій. Також між позивачем та ТОВ "ФІХ Віойл" в порушення ст. 208 ЦК України договір укладено в усній формі. Крім того, стосовно засновника ТОВ "ФІХ Віойл" порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову суду і прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної та зазначив про законність і обґрунтованість судового рішення І інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

На підставі направлення на перевірку від 18.02.11 р. №508/23 протягом часу з 18.02.11 р. по 03.03.11 р. ДПІ у м. Вінниці проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року ТОВ СП “Колос Поділля ТВ”.

За результатами перевірки складено Акт №804/23/33380916 від 12.03.11 р., в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, як вбачається з акта перевірки, позивачем в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбаних товарах, використання яких в межах господарської діяльності платника податку за даними бухгалтерського та податкового обліку не підтверджено чим занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року, всього на суму 79 578 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0001492330 від 21.03.11 р. згідно якого позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 99473 грн., у т.ч. 79578 грн. за основним платежем та 19895 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно акту перевірки, підставою для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням слугував той факт, що проведені операцій з придбання ячменю ТОВ СП Колос-Поділля ТВ” від ТОВ “Ебіс-Агро” та придбання послуг з його зберігання від ТОВ “Фінансово інвестиційний холдинг “Віойл” не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для результатів відповідної господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів її здійснення. Крім того, у позивача відсутні документи, що підтверджують зберігання продукції з моменту придбання до моменту реалізації продукції.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції дійшов висновку що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту по господарській операції щодо придбання у ТОВ "ЕБІС Агро" ячменю суму податку на додану вартість у розмірі 28000 грн. за грудень 2010 року на підставі платіжного доручення № 305 від 15.12.2010 року та податкової накладної № 10 від 28.12.2010 року. Разом з тим суд І інстанції погодився з висновками відповідача викладеними в акті перевірки стосовно правовідносин позивача з ТОВ "ФІХ Віойл" які не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку по контрагенту позивача, а тому дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 51578,34 грн. Однак, констатуючи помилкове нарахування податку на додану вартість через порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" суд І інстанції зазначив що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи інше рішення, а тому задовольнив вимоги в повному обсязі та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення - рішення № 0001492330 від 21.03.2011 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом І інстанції, між покупцем ТОВ СП Колос-Поділля ТВ” (позивачем) та продавцем ТОВ “Ебіс-Агро” укладено договір купівлі-продажу (поставки) зерна (ячменю) №13/12 від 13.12.10 р. в кількості 100 тон (а.с.69), на суму 168 000 грн. (з яких 28000 грн. ПДВ). Згідно даного договору, покупець здійснює передоплату за товар, інший зобовязується його відвантажити. Строк дії договору встановлено до 15.03.11 р.

Згідно матеріалів справи, позивач отримав виписану контрагентом (ТОВ “Ебіс-Агро”) податкову накладну на суму 168000 грн. (а.с.70) та згідно платіжного доручення від 15.12.10 р. №305 здійснив перерахування коштів даному контрагенту в зазначеній сумі в безготівковій формі через банківську установу.

Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон України №168) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) містить вимогу відповідно до якої платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має відповідати зазначеним у ній формі та змісту.

Наявні у справі документальні докази, а саме податкова накладна № 10 від 28.12.2010 року, меморіальні ордери, платіжні доручення містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам що ставляться до бухгалтерських документів, що дає підставі віднести ці документи до первинних.

Зазначені документи вказують на фактичність здійснюваної позивачем господарської операції щодо купівлі зерна у ТОВ "ЕБІС Агро" та правомірність формування податкового кредиту за результатами здійснюваної господарської операції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проведений судом аналіз дозволяє стверджувати, що Законом України №168 визначено дві самостійні підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ чи факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). При цьому, береться до уваги дата першої з подій.

Отже, включення позивачем до складу податкового кредиту по даній торговій операції суми податку на додану вартість у розмірі 28000 грн. за грудень 2010 року на підставі платіжного доручення від 15.12.10 р. №305 та податкової накладної від 28.12.10 р. №10 є правомірним та відповідає вимогам податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних що вказували б на виконання договору купівлі-продажу зерна.

Як вірно встановлено судом І інстанції в грудні 2010 року позивачу ячмінь не доставлявся. Відповідно до умов договору від 13.12.10 р. строк дії - визначено до 15.03.11 р. Остаточне виконання договору відбулось в березні 2011 року, що підтверджено накладними та товарно-транспортними накладними.

Дані обставини спростовують висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо не надання перевіряючим товарно-транспортних накладних та документів на зберігання зерна, оскільки фактично товар був доставлений не в грудні 2010 року, а в березні 2011 року в рамках діючого договору, і відповідно право власності на дане зерно виникло у позивача в березні 2011 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердження відповідача про неправомірне віднесення позивачем податкового кредиту з підстав неподання контрагентом ТОВ «Ебіс Агро» з серпня 2010 року податкової звітності за місцем реєстрації, а також відсутність платника за місцем реєстрації, так як такі обставини не можуть впливати на формування кредиту платника податку.

Чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Відтак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Незалежно від неподання контрагентом ТОВ «Ебіс Агро» податкової звітності, даний податковий кредит, який документально підтверджений, приймає участь у визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ.

Таким чином податковий кредит позивачем в цій частині був сформований правомірно, сума ПДВ ним сплачена, що підтверджується наявними у справі доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на те, що судом І інстанції не враховано доводи відповідача про те що контрагент ТОВ "ФІХ Віойл" не знаходиться за місцем реєстрації, не звітує до органів державної податкової служби, не має необхідних трудових ресурсів та іншого майна необхідного для виконання господарської операції щодо поставки зерна позивачу, а також те, що між позивачем та ТОВ "ФІХ Віойл" в порушення ст. 208 ЦК України договір укладено в усній формі, а стосовно засновника, директора, бухгалтера ТОВ "ФІХ Віойл" порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва.

Всі вищевказані обставини досліджені та враховані судом І інстанції і описані у оскаржуваному рішенні. Зокрема, суд І інстанції зазначив про обґрунтованість висновків відповідача в цій частині, погодився з висновками податкового органу щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 51 578,34 грн., не підтвердженої даними бухгалтерського та податкового обліку по контрагенту позивача ТОВ “ФІХВіойл”.

Суд І інстанції дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у м.Вінниці дійшла правильного висновку, що здійснення відповідних господарських операцій позивача з ТОВ “ФІХ Віойл” не підтверджуються.

Встановивши зазначені обставини, суд І інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на додану вартість через порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. На ряду з цим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п/п 20.1.28. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом наділені державні податкові інспекції.

На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.

Враховуючи викладене, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Голота Л. О.

<Список >

<Список >