Ухвала суду № 18206661, 21.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 р.Справа № 2а-9000/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2011р. по справі№2а-9000/10/1870

за позовом Статутного територіально-галузевого обєднання "Південна залізниця" в особі Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Статутне територіально-галузеве обєднання "Південна залізниця" в особі Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці, звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006691501/0/79235 від 14 жовтня 2010 року та № 0006691501/1/79235 від 11 листопада 2010 року;

- відшкодувати СТГО Південної залізниці в особі СДЕ "Піденна залізниця" витрати по сплаті судового збору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0006691501/079235 від 14 жовтня 2010 року.

За рахунок державного бюджету відшкодовано позивачеві сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1,70 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: с. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п. 2.2 ст.2, п.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.2.2.1 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 19.02.1998 р. №80, ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", п.4 Порядку №68, затвердженого Наказом ДПА України №68 "Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення прибуток підприємства" від 10.02.2003 р. ст. п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2010 року ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності СДЕ Південної залізниці, за результатами якої було складено відповідний акт № 7730/15-1/04737401/634, в якому були визначені порушення п.п. 4.1.4 "б" п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" та п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", що полягають у неподанні СДЕ Південної залізниці до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал та I півріччя 2010 року (а.с. 25).

На підставі акту перевірки 14.10.2010 року ДПІ в м. Суми винесено податкове повідомлення-рішення № 0006691501/0/79235, згядно якого СДЕ Південної залізниці було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 340,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими санкціями) - 340,00 грн. (а.с. 26).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Сумська дистанція елестропостачання Південної залізниці не підпадає під ознаки підприємства залізничного транспорту або його структурного підрозділу в розумінні пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а є підрозділом управління залізниці. Оскільки в пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”йдеться про підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не про підрозділи управління залізниці, тому застосування вказаних норм до Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці є неправомірним.

Таким чином,суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений підрозділ не зобовязаний подавати декларації по податку на прибуток та сплачувати його, оскільки на час перевірки він не був платником такого податку, який фактично сплачується до бюджету в централізованому порядку через СТГО “Південна залізниця”.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт” залізничний транспорт це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Повноваження, права та обов'язки залізниць визначаються цим Законом, їх статутами. Затвердження статутів залізниць здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що крім залізниць складовою ланкою залізничного транспорту є також підприємства залізничного транспорту, що разом із залізницями належать до загальнодержавної власності і управління яких здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв'язку України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. № 262, визначено, що до сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансом.

Отже поняття “підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи”і “структурні підрозділи залізниці” не можна ототожнювати.

Згідно з п. 1 ст.62 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до пп..3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до пп.1.32 п.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про СДЕ Південної залізниці, предметом діяльності СДЕ Південної залізниці є забезпечення експлуатації пристроїв, контактної мережі, тягових підстанцій, обладнання електропостачання, службово-технічних, культурно-побутових та інщих будівель і споруд, які знаходяться на балансі СДЕ Південної залізниці. У довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 320696 чітко визначено види діяльності за КВЕД, якими займається СДЕ Південної залізниці(а.с. 11), жодним іншим видом діяльності, окрім зазначених у довідці з ЄДРПОУ, СДЕ Південної залізниці не займається, і доходів від інших видів діяльності не має.

Колегія суддів зазначає, що із змісту Положення про “Сумську дистанцію електропостачання Статутного територіально-галузевого обєднання "Південна залізницчя” вбачається, що СДЕ Південної залізниці є виробничим відокремленим підрозділом Залізниці без права юридичної особи (а.с.12-19).

Крім того, СТГО "Південна залізниця" є платником податку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими поатниками податків у м. Харкові.

На підставі наказу начальника Південної залізниці № 51/н від 15.03.2005 року, з метою здійснення централізованої сплати податку на прибуток підприємств структурні підрозділи Південної залізниці, у тому числі СДЕ Південної залізниці, щоквартально звітують управлінню залізниці. На підставі поданих даних формується загальна декларація і залізниця централізовано сплачує податок на прибуток підприємств.

Згідно листа-розяснення Заступника Голови ДПА у Харківській області - начальника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 2087/10/13-321-63/359 від 28.02.2005 року, для здійснення централізованої сплати податку на прибуток структурними підрозділами Південної залізниці у складі зведеної декларації про прибуток СТГО "Південна залізниця" не є необхідним зняття з обліку структурних пдірозділів як платників податку на прибуток чи виключення з реєстру платників податків на прибуток, оскльки вони відносяться до загального реєстру по обліку платників податків.

Отже, колегія суддів погоджується з висеновком суду першої інстанції стосовно того, що Сумська дистанція елестропостачання Південної залізниці не підпадає під ознаки підприємства залізничного транспорту або його структурного підрозділу в розумінні пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а є підрозділом управління залізниці.

Оскільки в пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”йдеться про підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не про підрозділи управління залізниці, тому застосування вказаних норм до Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці є неправомірним.

Таким чином, зазначений підрозділ не зобовязаний подавати декларації по податку на прибуток та сплачувати його, оскільки на час перевірки він не був платником такого податку, який фактично сплачується до бюджету в централізованому порядку через СТГО “Південна залізниця”.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Щодо вимови у задоволенні позовних вимог постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року сторонами по справі не оскаржується.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2011р. по справі№2а-9000/10/1870 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С.