Ухвала суду № 18206524, 06.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 р.Справа № 2а-14235/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010р. по справі№2а-14235/10/2070

за позовом ТОВ "Український стандарт"

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року адміністративний позо ТОВ «Український стандарт» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 18.10.2010 року № 000192230/0 та № 0001812310/0 .

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 06.12.2010р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ТОВ «Український стандарт» заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п.7.2.6 п. 7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення від 18.10.2010 року № 000192230/0 та № 0001812310/0 є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.09.2010р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Український стандарт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Млєко», яке мало правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період з 01.10.2007 року по 01.04.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 4338/23-104/32570235 від 30.09.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, в результаті чого за період, що перевірявся, було безпідставно віднесено до податкового кредиту суму в розмірі 476553,62 грн., в тому числі по періодах: листопад 2007 р. - 75129,14 грн., грудень 2007 р. - 44492,48 грн., січень 2008 р. - 2000,00 грн., лютий 2008 р. - 188 грн., березень 2008 р. - 357744 грн.;

- п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 629986,60 грн., у тому числі: за 4 кв. 2007 р. - в сумі 185761,60 грн., за 1 кв. 2008 р. - в сумі 444225,00 грн..

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення рішення № 0001922310/0 від 18.10.2010 року , яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 714 830,43 грн., у тому числі за основним платежем - 476 553,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 238 276,81 грн. та № 0001812310/0 від 18.10.2010 року , яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 944979,9 грн., у тому числі за основним платежем - 629 986,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314 993,30 грн.

Підставою для висновку про відсутність у підприємства позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від його контрагента ТОВ «Млєко» слугувало те, що підприємство контрагента за період листопад 2007-березень 2008р. не подавало податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток, що свідчить про відсутність обєкту оподаткування, який виникає при проведенні даними підприємствами фінансово-господарської діяльності .

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР (далі Закон №168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону №168/97-ВР.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 01.02.2006 року між ТОВ "Український стандарт" (покупець) та ТОВ "Млєко" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/02-06/СМ, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю товар, а покупець зобовязаний прийняти та оплатити товар, зазначений в накладних. За умовами цього договору доставку товару здійснює продавець своїми силами та засобами.

На виконання умов даного договору ТОВ "Млєко" виписало наступні податкові накладні та розрахунки коригувань вартісних та кількісних показників до податкових накладних : від 01.11.2007р. № 720, від 28.11.2007р. № 721, від 30.11.2007р. № 723, від 30.11.2007р. № 724, від 30.11.2007р. № 725, від 01.12.2007р. № 658/725, від 01.12.2007р. № 727, від 03.12.2007р. № 728, від 07.12.2007р. № 729, від 11.12.2007р. № 730, від 11.12.2007р. № 731, від 13.12.2007р. № 732, від 31.12.2007р. № 859/914 від 31.12.2007р. № 860/708, від 31.12.2007р. № 722, від 31.12.2007р. № 661/727, від 31.01.08р. № 1, від 31.03.08р. № 4, від 31.03.08р. № 2/4, від 31.03.08р. № 5, від 31.03.08р. № 6, від 31.01.08р. № 7, від 31.01.08р. № 8, від 31.01.08р. № 9, від 31.01.08р. № 10, від 31.01.08р. № 11, від 31.01.08р. № 12.

Також, фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних , оборотно-сальдовими відомостями та іншими документами , які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з видаткових та податкових накладних , які містяться в матеріалах справи, вони підписані керівником ТОВ "Млєко" , скріплені печаткою підприємства , містять відомості про придбані тоари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Розрахунки за придбаний товар здійснені шляхом переведення готівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Тобто , між ТОВ "Український стандарт" та ТОВ "Млєко"проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договору, що підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, які долучені до матеріалів справи .

Факт поставки продукції для подальшого використання в межах господарської діяльності позивача за договором купівлі - продажу № 01/02-06/СМ від 01.02.2006 року підтверджується первинними документами, а саме: витратними накладними на поставку та накладними на повернення.

Спірні господарські операції позивача та ТОВ "Млєко" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів та розрахунки з постачальником таких товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що понесені позивачем валові витрати та податковий кредит підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Щодо посилань податкового органу , як на підставу неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту , неподання його контрагентами податкової звітності , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону №168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ "Млєко", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності усіма його контрагентами.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак, факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону №168/97-ВР свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Млєко» та в його діях не має порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції , що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин вимог п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, 7.2.3 п.7.1, п.п.7.2.6, п.п. 7.2.8 п.п.7.3.1 п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.6 п. 7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2010 року № 000192230/0 та № 0001812310/0 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010р. по справі№2а-14235/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2011 р.